Постанова від 11.02.2016 по справі 816/3961/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року 12:10м. ПолтаваСправа № 816/3961/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Кременчукм'ясо" (надалі по тексту також - позивач, ПАТ "Кременчукм'ясо") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2015 року № 0002062202/1160, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на суму 32032885,89 грн (за основним платежем 21355257,26 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 10677628,63 грн) та № 0002052202/1159, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток приватних підприємств на суму 24261357,50 грн (за основним платежем 19409086 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 4852271,50 грн).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.2-138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, 198.2, статті 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі по тексту також - ПК України) під час господарських правовідносин з ТОВ «Аріона-торг», ТОВ «Стронг Маркет», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Левиском», ТОВ «Мобітекс», ТОВ «ПТР-Ресурс», ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Лео-Модус», ТОВ «Українска нафто-газова компанія». Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкт підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари та послуги від вказаних контрагентів, які використовувалися ним в подальшій господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та правомірність формування валових витрат за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами. Позивачем проведено повну оплату вартості товарів, отриманих від спірних контрагентів, тому висновки відповідача про безоплатне отримання товарів є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судових засіданнях проти задоволення позову заперечували. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.2-138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, 198.2, статті 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин з ТОВ «Аріона-торг», ТОВ «Стронг Маркет», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Левиском», ТОВ «Мобітекс», ТОВ «ПТР-Ресурс», ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Лео-Модус», ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що актами про неможливість проведення зустрічної звірки по спірних контрагентах ТОВ «Аріона-торг», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Стронг Маркет», ТОВ «Левиском», ТОВ «ПТР-Ресурс», ТОВ «Мобітекс», ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Лео-Модус», ТОВ «Українська нафто-газова компанія» встановлено відсутність контрагентів за податковими адресами, не встановлено наявності основних засобів, трудових ресурсів, складських та виробничих потужностей, транспорту, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, не надано всіх необхідних первинних документів, які б підтверджували транспортування товарів та встановлено розбіжності у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчукм'ясо" (код ЄДРПОУ 30068026) зареєстровано як юридична особа 14 липня 1998 року, номер запису 1 585 120 0000 002776 (а.с. 28-29, т. 1).

Позивач взятий на облік в контролюючих органах, а також є платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: виробництво м'ясних продуктів, розведення рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 203-204, т.3).

Кременчуцькою ОДПІ, у період з 19 березня 2015 року по 01 квітня 2015 року згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Кременчукм'ясо" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ “Аріона-Торг” за період 2013 рік, з ТОВ “РКІ” за період січень-березень 2014 року, з ТОВ “М'ясний Ал'янс” за період 2013 рік, з ТОВ “Українсько-чеська фірма з іноземними інвестиціями “Роміллена ЛТД” за період 2013 рік, з ТОВ “Стронг Маркет” за період 2013 рік, з ФОП ОСОБА_3 за період 2013 рік, січень-березень 2014 року, з ПП "Торговий дім “Кременчукм'ясо” за період 2013 рік, січень-березень 2014 року, з ТОВ “Вірій” за період січень-березень 2014 року, з ПП “Алмакс-Трейд” за період січень-березень 2014 року, з ТОВ “Левиском” за період 2013 рік ТОВ “СУ-24” за період 2013 рік, з ТОВ “Укртехсиз” за період 2013 рік, з ТОВ “ОСОБА_4 ОСОБА_5 Україна” за період 2013 рік, з ТОВ “Хімтек Плюс” за період 2013 рік, з ФОП ОСОБА_6 за період 2013 рік, з ТОВ “Мобітекс” за період січень-березень 2014 року, з ТОВ “Барбо” за період січень-березень 2014 року, з ТОВ “Наш дім” за період 2013 рік, з ТОВ “Фирма “Партнер” за період січень-березень 2014 року, з ТОВ “ПТР-Ресурс” за період 2013 рік, ТОВ “Монрей” за період червень-грудень 2013 року, ТОВ “Фест - Груп” за період січень 2014 року, ТОВ “Лео-Модус” за період січень-лютий 2013 року, квітень-травень 2013 року, ТОВ “Українська нафто-газова компанія” за період січень-серпень 2013 року та правомірність відображення їх в податковому кредиті з податку на додану вартість та витратах підприємства.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт від 08.04.2015 № 483/16-03-22-02-12/30068026, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.2-138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 19409086 грн, в тому числі: за 2013 рік в сумі 3654251 грн, за 2014 рік в сумі 15754835 грн;

- п. 198.1, 198.2, статті 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 21338056,81 грн, в тому числі за січень 2013 року на суму 620418,74 грн, за лютий 2013 року на суму 2170274,60 грн, за березень 2013 року в сумі 90656,52 грн, за квітень 2013 року в сумі 1309987,83 грн, за травень 2013 в сумі 2126650,58 грн, за червень 2013 року в сумі 2055126,83 грн, за липень 2013 року в сумі 2070371,26 грн, за серпень 2013 року в сумі 2104219,91 грн, за вересень 2013 в сумі 524313,33 грн, за жовтень 2013 року в сумі 2099492,46 грн, за листопад 2013 року в сумі 2024650,57 грн, за грудень 2013 року в сумі 2134688,53 грн, за січень 2014 року в сумі 2002046,97 грн, за лютий 2014 року в сумі 1544,14 грн, за березень 2014 року в сумі 3614,54 грн (а.с. 58-126, т.3).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого останні залишені без змін, а скарга позивача без розгляду (а.с. 127-146, т.3).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року: № 0002062202/1160, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на суму 32032885,89 грн (за основним платежем 21355257,26 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 10677628,63 грн) та № 0002052202/1159, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток приватних підприємств на суму 24261357,50 грн (за основним платежем 19409086 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 4852271,50 грн) (а.с. 49-53, т.3).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого останні залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 147-202, т.3).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2015 року № 0002062202/1160 та № 0002052202/1159.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам позивача з контрагентами, судом враховане настепне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПАТ "Кременчукм'ясо" та його зазначеними вище контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати і не можуть бути підставою для формування платником податкового кредиту. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В період, що перевірявся, між ТОВ «Аріона-Торг» (Продавець по тексту договору) та ПАТ «Кременчукм'ясо» (Покупець по тексту договору) укладено договір купівлі-продажу природного газу № А/13-36 від 23.10.2013, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. За умовами договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ в 2013 році в об'ємах до 41.048 тис.м.куб. На виконання досягнутої домовленості, позивачем отримано від вказаного контрагента природний газ в кількості 41.048 тис.м.куб. на загальну суму 173789,68 грн (а.с. 30-32, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ТОВ «Аріона-торг» № 47 від 31.10.2013 на загальну суму 173789,68 грн, у тому числі ПДВ 28964,95 грн (а.с. 34, т.1)

За наслідком здійснення господарської операції із ТОВ «Аріона-торг» останнім виписано позивачу акт передачі-приймання природного газу від 31.10.2013 (а.с. 35, т.1).

При дослідженні реального характеру господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Аріона-торг» встановлено, що між позивачем, ТОВ «Аріона-торг» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було укладено договір про переведення боргу № У/10-08 від 31.10.2013, згідно якого було здійснено заміну зобов'язаної сторони з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (первісного боржника) на ТОВ «Аріона-Торг» (нового боржника) у зобов'язанні, що виникло із договору на постачання природного газу №П/12-039 від 28.06.2012, укладеного між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» у розмірі 173791,77 грн, в тому числі ПДВ - 28964,95 грн (а.с. 36, т.1).

Між іншим, суд відмічає, що відповідачем невірно надається аналіз взаємовідносин позивача та ТОВ «Аріона-торг» лише як зобов'язаних сторін по договору переведення боргу та вказується, що податкова накладна виписана згідно даного договору, але це суперечить письмовим доказам, що надані позивачем, так як податкова накладна виписана на виконання договору купівлі-продажу природного газу № А/13-36 від 23.10.2013, відповідно до якого здійснювалась господарська операція.

Позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано в ході судового розгляду, що так як, ТОВ «Аріона-торг» та ПАТ «Кременчукм'ясо» мали взаємні зобов'язання, а саме зобов'язання позивача щодо оплати поставленого природного газу згідно договору купівлі-продажу природного газу № А/13-36 від 23.10.2013, а ТОВ «Аріона-торг» щодо виконання зобов'язання згідно договору про переведення боргу № У/10-08 від 31.10.2013, тому даними суб'єктами господарювання було у відповідності з вимогами статті 601 Цивільного кодексу України припинено однорідні грошові зобов'язання, шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013.

Стосовно тверджень відповідача, що ТОВ «Аріона-торг» згідно інформації, що міститься в акті зустрічної звірки, складеному ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутнє за податковою адресою та встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому неможливо зробити висновок щодо реального факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аріона-торг», то суд не погоджується з таким твердженням податкового органу, оскільки така перевірка проводилася у лютому 2014 року, а господарська операція по поставці природного газу позивачу відбулася в жовтні 2013 року.

Крім того, слід зазначити, що при укладанні договору позивач як покупець не мав обов'язку перевіряти обставини фінансово-господарської діяльності контрагента, зокрема щодо наявності транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, знаходження за місцем реєстрації, тощо.

В свою чергу нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 №К/800/67199/14.

Щодо твердження відповідача, викладеного в акті перевірки, що ТОВ «Аріона-торг» не набуло належним чином цивільної право- та дієздатності, то суд не приймає дане твердження до уваги, так як відповідачем не спростовано, що на час спірних взаємовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, а згідно з статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Необхідність придбання природного газу позивач обґрунтовував тим, що газ необхідний для обігріву адміністративних приміщень, а також пояснив, що основним видом діяльності позивача - є виробництво м'ясних продуктів, в процесі виробництва яких обов'язково використовується обладнання, виробничі потужності, наявність яких підтвердив відомістю по Основним засобам по рахунках № 101, 103, 104, 105, 106, 117. Наявність технічних можливостей, через які проводиться природний газ, підтверджено також позивачем технічними паспортами на котли, з записами щодо їх постійної перевірки уповноваженими особами, схемами газопостачання, парової гребінки, актом розмежування меж обслуговування газопроводів (а.с. 1-46, т.7; 53-108, т.11).

Також, судом встановлено, що позивачем укладено обов'язковий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами з НАК «Нафтогаз України» та договір на розподіл природного газу з ПАТ «Кременчукгаз», без укладання яких було б неможливим виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Аріона-торг» (а.с. 45-52, т.11).

Із урахуванням встановлених обставин, що підтверджені належними письмовими доказами, суд вважає за необхідне зазначити, що укладений між позивачем та його контрагентом договір виконаний у повному обсязі та відповідачем не доведено наявність умислу сторін на укладання правочину, який вчиняється без наміру створення правових наслідків, а тому вказаний правочин не може розглядатись як фіктивний.

Суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження правомірності взаємовідносин з ТОВ «Аріона-торг» свідчать, що відбувся рух активів у процесі здійснення господарської операції, господарська операція з придбання природного газу позивачу відбулася та носила реальний характер.

Також, протягом періоду, що перевірявся, позивачем задекларовано правовідносини з ТОВ "Стронг-Маркет", ТОВ "Левиском", ТОВ "Мобітекс", ТОВ "ПТР-Ресурс", ТОВ "Монрей", ТОВ "Фест-Груп", ТОВ "Лео-Модус" та ФОП ОСОБА_3, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями податкової звітності (а.с. 139-248, т.6; 1-98, т.6).

Так, в період, що перевірявся між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Стронг-Маркет" (продавець за договором) укладено договір поставки № 01/02 від 01.02.2013, відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує на умова та в порядку, в визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, або накладних, які є невід'ємними частинами договору. Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, що вказуються в товарних накладних. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду. Поставка товару здійснюється на умовах DAP згідно з рекомендацією ІНКОТЕРМС 2010. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем супровідних документів на поставку товару (а.с. 37-40, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ "Стронг-Маркет": від 10.01.2013 № 4, від 04.02.2013 №2, від 06.02.2013 № 6, від 14.02.2013 № 7, від 21.02.2013 № 12, від 06.03.2013 № 3, від 20.03.2013 № 8, від 03.04.2013 № 4, від 12.04.2013 № 10, від 22.04.2013 № 17, від 13.05.2013 № 1, від 28.05.2013 № 11, від 03.06.2013 № 3, від 21.06.2013 № 13, від 09.07.2013 № 2, від 23.07.2013 № 4, від 05.08.2013 № 1, від 12.08.2013 № 2, від 19.08.2013 № 6, від 28.08.2013 № 10, від 23.09.2013 № 6, від 09.10.2013 № 3, від 24.10.2013 № 8, від 07.11.2013 № 3, від 02.12.2013 № 1 та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної: від 28.01.2013 № 1, (а.с. 52-53, 57, 59, 63, 66, 69, 72, 76, 80, 87-88, 92, 95, 103-104, 108, 112, 116, 120, 124, 128, 132, 136, 140, 144, т.1).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар: черева яловича, круга 45/50, синюга 95/115 згідно видаткових накладних: від 10.01.2013 № РН-0000004, від 04.02.2013 № РН-0000017, від 06.02.2013 № РН-0000021, від 14.02.2013 № РН-0000022, від 21.02.2013 № РН-0000027, від 06.03.2013 № РН-0000004РН-0000035, від 20.03.2013 № РН-0000040, від 03.04.2013 № РН-0000047, від 12.04.2013 № РН-0000053, від 22.04.2013 № РН-0000060, від 13.05.2013 № РН-0000063, від 28.05.2013 № РН-0000073, від 03.06.2013 № РН-0000077, від 21.06.2013 № РН-0000087, від 09.07.2013 № РН-0000092, від 23.07.2013 № РН-0000094, від 28.08.2013 № РН-0000105, від 12.08.2013 № РН-0000097, від 19.08.2013 № РН-0000101, від 05.08.2013 № РН-0000096, від 23.09.2013 № РН-0000111, від 09.10.2013 № РН-0000116, від 24.10.2013 № РН-0000121, від 07.11.2013 № РН-0000130, від 02.12.2013 № РН-0000140, разом з прибутковими ордерами, доданими до вказаних видаткових накладних (а.с.49-50, 54-55, 58, 60-61,64, 67, 70, 73-74, 77-78, 81-82, 84-85, 89-90, 93-4, 96-97, 99-100, 105-106, 109-110, 113-114, 117-118, 121-122, 125-126, 129-130, 133-134, 137-138, 141-142, т.1).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Стронг Маркет», що підтверджується банківською випискою (а.с. 115-135, т.4).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії журналу реєстрації доручень, встановлено, що придбаний товар отримувався особами, підписи яких містяться у видаткових накладних (а.с. 207-234, т.6).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 51, 56, 62, 65, 68, 71, 75, 79, 83, 86, 91, 94, 98, 101, 107, 111,115,119,123,127,131,135,139,143, т.1).

Стосовно тверджень відповідача, що товарно-транспортні накладні оформленні з порушеннями, то суд зазначає, що окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами та не може ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій. Крім того, товарно-транспортна накладна не єдиний документ, який супроводжує господарську операцію.

Також, необхідно зазначити, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 №К/9991/28670/12.

Щодо відсутності у товарно-транспортних накладних печаток автоперевізника, то суд зауважує, що відповідно до пункту 11.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, саме замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Факт завезення придбаного товару на територію ПАТ «Кременчукм'ясо» підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту (а.с. 136-161, т.6).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальні цінності позивачем надано накладні вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів та лімітно- забірні карти (а.с. 233-250, т.4; 1-6, т.5).

Також, у позивача наявні ветеринарні свідоцтва та експертні висновки на придбану партію товару, видані Державним комітетом Ветеринарної медицини України, Богодухівська РДЛВМ, м. Богодухів, Харківська область, що не заперечується відповідачем по справі (а.с. 145-216, т.1).

На підтвердження наявності у позивача обладнання для виробництва готової продукції, відповідних виробничих потужностей останнім надано відомості по рахункам 101, 103, 104, 105, 106, 117.

Згідно витягу з оборотних відомостей по рахунку 2012 встановлено залишки придбаного товару у контрагента позивача, його кількість, що використана у виробництві, вихід кількості готової продукції із сировини (а.с. 27-38, т.5).

Необхідність придбання товару у ТОВ «Стронг Маркет» позивач обґрунтовував тим, що основним видом діяльності останнього є виробництво м'ясних продуктів, для того щоб виконувати мету та цілі своєї діяльності та отримувати економічну вигоду, а саме реалізовувати вже виготовлені ковбасні та м'ясні делікатеси, позивач зобов'язаний купувати сировину для виробництва ковбасних виробів, так як без наявності сировини неможливо виготовити кінцеву продукцію для споживача, потреба в купівлі сировини прямо показує та відображає тісний зв'язок між отриманням сировини та виробництвом кінцевого продукту - м'ясних продуктів, ковбасних виробів.

Суд зауважує, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Стронг Маркет» за спірний період березень 2013 року, які викладені також і в акті перевірки, по якому були визнані неправомірними, відображені також і в Довідці Кременчуцької ОДПІ від 10.06.2013 № 631/22.5-09/30068026, але згідно якої було підтверджено правомірність господарських операцій позивача та ТОВ «Стронг Маркет» за березень 2013 року та відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Стронг Маркет» не має ознак фіктивності (а.с. 41-48, т.1).

Твердження відповідача, що згідно наявної інформації, що міститься в довідці зустрічної звірки, складеної Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Стронг Маркет» з основним постачальником за вересень 2013 року ТОВ «Юрга Груп», та в зв'язку з чим неможливо підтвердити походження товару, який містить код УКТ ЗЕД, суд не приймає до уваги, так як походження товару визначається згідно з дозвільними ветеринарними документами, якими є ветеринарні свідоцтва, експертні висновки, що містяться в матеріалах справи, а не інформація зустрічної звірки.

Судом також критично оцінюється і інша інформація, що міститься в акті зустрічної звірки, так як згідно наявних в матеріалах справи судових рішень, а саме: постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 у справі № 820/7938/14, яка залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року (а.с.187-200, т.9), дії Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області по проведенню зустрічної звірки, за наслідком якої складено довідку, було визнано протиправними та зобов'язано податковий орган відновити в електронних базах даних показники з ПДВ за вересень 2013 року. Крім того, суд відмічає, що вказані судові рішення були прийняті набагато раніше, ніж складений відповідачем акт перевірки господарської діяльності позивача (а.с. 233-237, т.3).

Судом досліджено, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за відповідний період суми операцій по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Стронг Маркет».

Щодо взаємовідносин позивача із Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ПАТ «Кременчукм'ясо» в 2013 році, І кварталі 2014 року здійснювало придбання товару широкого асортименту у ФОП ОСОБА_3 на основі договору поставки № 01/01-11 від 01.01.2011, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця на умовах і в строки установлені Договором Товар, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування, кількість і ціна товару визначається у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною Договору. В пакет документації до кожної поставки товару по договору входить: рахунок, податкова накладна, видаткова накладна, сертифікат відповідності, технічний паспорт, інструкція з експлуатації, сертифікат якості, інший документ підтверджуючий якість постачаємого товару, гарантійний талон (а.с. 217-218, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ФОП ОСОБА_3: від 14.03.2014 №16, від 25.03.2014 № 34, від 11.03.2014 № 11, від 11.02.2014 № 22, від 26.02.2014 № 32, від 18.02.2014 № 24, від 22.01.2014 №28, від 16.01.2014 № 25, від 30.12.2013 № 52, від 16.12.2013 № 34, від 02.12.2013 № 8, від 02.12.2013 №9, від 02.12.2013 №7, від 20.11.2013 № 27, від 05.11.2013 № 8, від 09.12.2013 № 20, від 14.10.2013 № 17, від 29.10.2013 № 41, від 14.10.2013 № 18, від 05.11.2013 № 5, від 31.10.2013 № 45, від 01.10.2013 № 1, від 25.11.2013 № 28, від 29.10.2013 № 42, від 25.10.2013 № 46, від 05.11.2013 № 6, від 18.10.2013 № 29, від 25.10.2013 № 36, від 14.10.2013 № 16, від 15.10.2013 № 24, від 26.09.2013 № 36, від 05.09.2013 № 9, від 21.08.2013 № 22, від 30.08.2013 № 30, від 05.08.2013 № 5, від 05.08.2013 № 6, від 10.07.2013 № 12, від 22.05.2013 № 37, від 25.07.2013 № 32, від 23.07.2013 № 29, від 23.07.2013 № 28, від 22.05.2013 № 39, від 26.06.2013 № 19, від 22.05.2013 № 38, від 11.06.2013 № 6, від 22.05.2013 № 40, від 12.04.2013 № 21, від 03.05.2013 № 4, від 16.05.2013 № 28, від 20.02.2013 № 30, від 19.04.2013 № 35, від 03.05.2013 № 3, від 19.04.2013 № 34, від 03.05.2013 № 3, від 12.04.2013 № 23, від 29.03.2013 № 26, від 16.04.2013 № 32, від 29.03.2013 № 27, від 12.04.2013 № 22, від 21.03.2013 № 20, від 27.02.2013 № 42, від 21.03.2013 № 21, від 28.01.2013 № 49, від 25.05.2013 № 40, від 15.02.2013 № 28, від 25.02.2013 №41, від 06.02.2013 № 15, від 08.01.2013 № 14, від 28.01.2013 № 42, від 11.01.2013 № 16, від 16.01.2013 № 29, від 11.01.2013 № 17 (а.с. 219-221, 223-224, 227, 229, 232, 234, 237-238, 240 зв., 243 та зв., 246, 249, т1; 2 зв., 5, 8 та зв., 11 та зв., 14 та зв., 17 та зв., 20,22 зв., 25 та зв., 28 та зв., 31 та зв., 34, 37 та зв., 40 та зв., 43 та зв.,45 зв., 48 та зв., 51, 54, 57-58 та зв., 63, 66, 69 та зв., 72 та зв., 75 та зв., 78 та зв., 81, 84, 87 та зв., 92, 95, 97 зв., 99 зв., 102 та зв., 105, 108-109, 112 та зв., 115 та зв., 118 та зв., 121, 124 та зв., 127 т.2).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, що підтверджується банківською випискою (а.с. 136-146, т.4).

Відповідач в своїх запереченнях наголошував, що неможливо зробити висновок щодо реального факту здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3, так як відсутні товарно-транспортні накладні чи інші супроводжувальні документи, які б підтвердили рух товару та відсутні акти прийому - передачі товару.

Однак, судом при аналізі взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 встановлено, що згідно п.2.2. договору поставки № 01/01-11 від 01.01.2011 передбачено, що доставка товару здійснюється на умовах CPT - склад вантажоперевізника в м. Кременчук. Витрати з оплати вантажоперевезення товару відносяться на Покупця. Позивач зауважив, що на виконання умов договору отримував ТМЦ від ФОП ОСОБА_3 через вантажоперевізників: ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Делівері» та ПП «Автолюкс». На підтвердження факту отримання товару від ФОП ОСОБА_3 позивачем надано квитанції про отримання вантажів від ПП «Автолюкс», отримання товарів від вантажоперевізників ТОВ «Делівері» та ТОВ «Нова Пошта» підтверджено актами здачі-прийняття робіт (транспортно-експедиційних послуг) згідно укладених позивачем договорів з вантажоперевізниками, а також квитанціями та деклараціями про видачу багажу (а.с. 226 зв., 230, 233, 241, 244, 247, т.1; 2, т.2; 47-79, т.7).

Суд зауважує що, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Щодо тверджень відповідача, що позивачем не надано актів прийому-передачі товару, то суд звертає увагу, що нормами статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що однією із засад цивільного судочинства є - свобода договору, що передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні в договорі будь-яких умов на розсуд сторін, якими будуть регулюватись їхні відносини, які не суперечать чинному законодавству України. За умовами договору № 01/01-11 від 01.01.2011 сторонами не було передбачено складання актів прийому-передачі товару. Видаткові накладні, які є первинними бухгалтерськими документами, складені на виконання господарської операції підтверджують факт приймання-передавання товару. Крім того, суд відмічає, що обов'язкове дублювання видаткових накладних актами прийому-передачі товару законодавством не передбачено.

Факт завезення придбаного товару від ФОП ОСОБА_3 на територію ПАТ «Кременчукм'ясо» підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту (а.с. 169-206, т.6).

Придбаний товар оприбутковано, на підтвердження чого позивачем надано належним чином засвідчені копії прибуткових ордерів (а.с. 222, 225, 228, 230, 233, 235, 239, 241, 244, 247, 250, т.1; 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 46, 49, 52, 55, 60, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 90, 93, 96, 98, 100, 103, 106, 110, 113, 116, 119, 122, 125, т.2).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем надано вимоги ремонтно-механічного цеху, ковбасного цеху позивача, акти використання матеріалів відомість про залишки товару на складі позивача (а.с. 155-221, т.4).

Необхідність придбання товару у ФОП ОСОБА_3 позивач обґрунтовував тим, що обладнання, устаткування, що використовується в господарській діяльності позивача потребує постійного обслуговування і для забезпечення безперервної його роботи завжди є потреба в отриманні додаткових запчастин та інших товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на акт зустрічної звірки, згідно інформації якого встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій ФОП ОСОБА_3 по ланцюгу придбання та по ланцюгу реалізації покупцям, не сприймається судом як належний доказ на підтвердження позиції відповідача щодо відсутності реального характеру здійснених господарських операцій, так як при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні досліджуватись саме відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, наявність вищевикладеної інформації в акті зустрічної звірки, не позбавляє юридичної сили та доказовості документів, що складені на виконання господарської операції.

Суд також приймає як належний доказ, висновки судово-економічної експертизи № 1129 від 14.12.2015, що проведена Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_7 Полтавське відділення по даній справі, згідно яких встановлено відхилення по періодах здійснених господарських операцій з даними відповідача на суму 1887,65 грн.

Суд відмічає, що згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч даній нормі, відповідачем не спростовано виявлені експертизою відхилення та відповідно не доведено правильність зроблених донарахувань сум податку на додану вартість по контрагенту в спірних періодах.

Дослідивши в своїй сукупності документи, що надані на підтвердження здійснення господарської операції, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, ним правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за відповідний період по контрагенту ФОП ОСОБА_3

Також, в період, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «Левиском» було укладено договір купівлі-продажу обладнання № 569 від 10.12.2013, згідно якого ТОВ «Левиском» було передано позивачу обладнання: вакуумно-пакувальну машину 2007 р.в., вакуумний масажер 2004 р.в., вакуумно-пакувальну машину 2007 р.в., машину для нарізки харчових продуктів В 20022045001 2007 р.в., шафу морозильну 366647108800, 2008 р.в., форму К-3, 2006 р.в., термокамеру ЗЕР 03310, 2004 р.в., універсальну термокамеру 2 ЕР 02310, 2004 в. та ваги електронні, 2003 р.в., а позивач зобов'язувався сплатити ТОВ «Левиском» за отримане обладнання грошову суму в розмірі 19824 грн (а.с. 128-129, т.2).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ТОВ «Левиском» від 17.12.2013 № 859 (а.с. 133, т.2).

На виконання здійсненої господарської операції було виписано видаткову накладну № 45 від 17.12.2013 (а.с. 131, т.2).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Левиском», що підтверджується платіжним дорученням № 26889 від 17.12.2013 та реєстром платіжних документів з відміткою банківської установи (а.с. 147, т.4; 15а, т.10).

Обладнання було отримано уповноваженою особою згідно довіреності № 26694 від 17.12.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з журналу реєстрації доручень за 2013 рік (а.с. 240, т.6).

Факт транспортування придбаного позивачем обладнання підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортної накладної № АВ 5644 від 17.12.2013 та подорожнього листа № 7745 від 16.12.2013, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем (а.с. 132, т.2; 243-246, т.6).

Факт завезення обладнання на територію ПАТ "Кременчукм'ясо" підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту (а.с. 167, т.6).

Придбаний товар оприбутковано, на підтвердження чого позивачем надано прибуткові ордери № 12435 від 25.12.2013, № 12457-2 від 26.12.2013 (а.с.130, т.2; 16, т.10).

На підтвердження подальшого використання придбаного обладнання позивачем надано вимоги підрозділів з актами приймання-передачі основних засобів: ковбасного цеху, холодильного цеху та їдальні та відомості по рахунках № 112, № 104. Згідно пояснень позивача та наданих документів судом встановлено, що частина отриманого товару знаходиться на складі № 2 позивача, що відображено в відомості залишків руху товарно-матеріальних цінностей по складу № 2 та по рахунку № 153 (а.с. 20-26, т.5; 247-251, т.6).

Факт подальшого використання у господарській діяльності обладнання, отриманого у ТОВ «Левиском» підтверджується крім іншого інвентаризаційними описами № 102, № 130, № 133, № 30 станом на 01.11.2015, актом на списання малоцінних і необоротних активів по холодильному цеху позивача, фотознімками обладнання (а.с. 226-250, т.9; 1-14, 17-21, т.10).

Суд зауважує, що висновок відповідача, згідно до якого вказано, що ТОВ «Левиском» відсутнє за податковою адресою, та в нього відсутні основні засоби, трудові ресурси та виробничі потужності, не сприймається судом як належний доказ відсутності реального характеру господарської операції, так як слід зазначити, що при укладанні договору позивач як покупець не мав обов'язку перевіряти обставини фінансово-господарської діяльності контрагента, зокрема щодо наявності основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, крім того, контрагент не був позбавлений права укласти договори оренди, лізингу, залучати трудові ресурси згідно цивільно-правових договорів тощо. Щодо факту відсутності контрагента за податковою адресою, то суд звертає увагу, що на момент перевірки позивача 08.04.2015, ТОВ «Левиском» і не могло знаходитись за своєю податковою адресою, так як було визнано банкрутом ще 07.11.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 лютого 2016 року та не заперечувалось відповідачем (а.с. 156-158, т.10).

Суд відмічає, що посилання відповідача на інформацію, що міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, не береться судом до уваги, так як договір купівлі-продажу обладнання був укладений 10.12.2013, а акт звірки складено 01.04.2014 (а.с. 10-11, т.4).

Водночас, суд зауважує, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум до витрат та податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При цьому, суд звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за відповідний період по контрагенту ТОВ «Левиском».

Крім того, в період, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - покупець) та ТОВ «Мобітекс» (по тексту договору - продавець) було укладено договір поставки № 3 від 09.01.2014, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар в погоджені Сторонами строки, а Покупець зобов'язується прийняти засоби індивідуального захисту, спецодяг та взуття (надалі - товар) та оплатити його вартість (а.с. 134-135, т.2).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані вказаним контрагентом: № 10 від 15.01.2014 , № 24 від 27.01.2014 , № 13 від 13.02.2014 , № 9 від 14.03.2014 (а.с. 137, 140, 142, 144, т.2).

На виконання здійсненої господарської операції було виписано наступні видаткові накладні: № МТ-0000010 від 15.01.2014, № МТ-0000022 від 27.01.2014, № МТ-0000046 від 13.02.2014, № МТ-0000069 від 14.03.2014 (а.с. 139,141 зв., 143 зв., 145 зв., т.2).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ «Мобітекс» для документального оформлення господарських операцій з придбання ПАТ «Кременчукм'ясо» товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Мобітекс», що підтверджується випискою з банку (а.с. 148, т.4).

Товар було отримано уповноваженою особою згідно виписаних довіреностей, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з журналу реєстрації доручень 235-242, т.6).

Необхідність використання у господарській діяльності товару, отриманого у ТОВ «Мобітекс» позивач обґрунтував, що так як є підприємством харчової промисловості, то зобов'язується дотримуватись санітарних та гігієнічних норм та вимог, що передбачені для роботи з харчовими продуктами, що зумовлює в свою чергу використання спецодягу.

Щодо дотримання відповідачем позиції по необхідності надання товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Крім того, згідно пояснень позивача та наданих документів судом встановлено, що товар був малогабаритним, а це спецодяг: бахіли, халати, берети, тому доставлявся на товариство після розвезення готової продукції власним транспортом позивача з регіонального відділу продаж м. Дніпропетровськ, в зв'язку з чим факт транспортування товару підтверджується копіями подорожніх листів вантажного автомобіля № 8797 від 16.01.2014 , № 9209 від 28.01.2014 , № 9818 від 13.02.2014 , № 10942 від 18.03.2014 (а.с. 40-43, т.11).

Факт завезення товару на територію ПАТ «Кременчукм'ясо» підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту (а.с. 162-168, т.6).

Придбаний товар оприбутковано, на підтвердження чого позивачем надано прибуткові ордери № 325_1 від 16.01.2014, № 410_1 від 28.01.2014, № 490_1 від 13.02.2014, № 2020_1 від 20.03.2014, № 2020_2 від 20.03.2014 та направлено в господарську діяльність, на підтвердження чого надано вимоги цехів, акти списання товару, відомість по залишкам товару (а.с. 138, 141, 143, 145, т.2; 7-19, т.5).

Висновок відповідача, що під час перевірки ТОВ «Мобітекс» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Крістенс» (контрагентом контрагента позивача) встановлені порушення, не впливає на правомірність віднесення сум до податкового кредиту та витрат позивача, так як реальний характер господарської операції підтверджено належними первинними документами, що досліджені судом між позивачем та безпосередньо його контрагентом - ТОВ «Мобітекс».

Також, в період, що перевірявся між позивачем та ТОВ «ПТР-Ресурс» було укладено договір на технічне обслуговування від 03.06.2013 № 17, що не заперечується відповідачем по справі, так як договір було надано під час перевірки відповідачу.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ «ПТР-Ресурс»: від 17.06.2013 № 730 та від 08.07.2013 № 359 (а.с.148-149, т.2).

По результату виконаних робіт по ремонту автомобіля позивача ГАЗ держ. № НОМЕР_2, було складено: акт виконаних робіт від 08.07.2013 № 29 на суму робіт у розмірі 660 грн та акт виконаних робіт № 24 від 17.06.2013 на суму 6094,80 грн (а.с. 146-147, т.2).

Встановлено, що розрахунок за проведені роботи здійснено позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується випискою з банку.

Позивачем доведено право володіння на транспортний засіб ГАЗ держ. № НОМЕР_2, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а отже позивач мав також і право розпорядження автомобілем на власний розсуд, що включає в себе і проведення ремонтних робіт (а.с. 246, т.6).

Суд не погоджується з висновком відповідача, що акти виконаних робіт мають бути складені в м. Київ, а не в м. Дніпропетровськ, так як контрагент має місце реєстрації м. Київ, тому що ТОВ «ПТР-Ресурс» згідно договорів оренди могло орендувати складські приміщення, що не спростовано відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача, що згідно інформації, що міститься в акті зустрічної звірки, по контрагенту встановлено обрив ланцюга постачання імпортних товарів, то суд не приймає дане твердження до уваги, так як судом досліджується операція з виконання робіт безпосередньо між позивачем та ТОВ «ПТР-Ресурс», а не отримання товарів контрагентом позивача ТОВ «ПТР-Ресурс» від інших його контрагентів. Встановлення факту відсутності контрагента за місцезнаходженням після того як відбулася господарська операція також не позбавляє господарської операції реального характеру, крім того, на сторони за правочином не покладається обов'язок перевіряти контрагента за місцезнаходженням та перевіряти інші обставини фінансово-господарської діяльності сторони (а.с. 14-22, т.4).

Досліджені судом докази на підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «ПТР-Ресурс» підтверджують реальний характер господарських операцій, що дає право позивачу на включення відповідних сум до податкового кредиту та витрат підприємства.

Щодо взаємовідносин ПАТ «Кременчукм'ясо» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» (код ЄДРПОУ 37764888) за період січень-серпень 2013 року, судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Між Позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було укладено Договір № П/12-039 від 28.06.2012 на постачання природного газу, згідно до якого ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Постачальник) зобов'язується передати Покупцю (ПАТ «Кременчукм'ясо») природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Угодою від 31.12.2012 строк дії вищевказаного договору пролонговано до 31.12.2013 включно (а.с. 14-16, т.3).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ «Українська нафто-газова компанія»: № 700 від 31.01.2013, № 587 від 28.02.2013, № 237 від 19.02.2013, № 483 від 28.03.2013, № 526 від 29.03.2013, № 463 від 30.04.2013, № 113 від 11.04.2013, № 148 від 28.05.2013, № 162 від 30.05.2013, № 86 від 18.06.2013, № 111 від 17.07.2013, № 291 від 31.08.2013 (а.с. 29-48, т.3).

По факту постачання природного газу сторонами було складено акти приймання-передачі природного газу від: 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 30.06.2013, 31.07.2013 (а.с. 20-27, т.3).

Висновки відповідача, наведені в запереченнях, що обсяги спожитого газу, які визначені в актах приймання-передачі по місяцях не співпадають з обсягами, що вказані в податкових накладних, виписаних у відповідному місяці, суд оцінює критично, тому що за своєю суттю акт приймання-передачі відображає фактично здійснену господарську операцію з поставки відповідного обсягу природного газу за місяць, а так як згідно п.5.1. договору №П/12-039 від 28.06.2012 розрахунки за природний газ здійснювались шляхом внесення передоплати, то згідно п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України контрагентом позивача податкові накладні виписувались правомірно відповідно до події, що відбулася раніше: або дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Правомірність складення податкових накладних, в яких відображені обсяги природного газу у зв'язку з здійсненими передплатами в повній мірі підтверджено позивачем у зроблених аналітичних розрахунках, що повністю співпадають з даними звіту по рахунку аналітичного обліку 6313 та банківською випискою про проведені оплати позивачем згідно договору № П/12-039 від 28.06.2012.

Як встановлено судом, згідно додаткової угоди від 31.10.2013 було визначено, що ТОВ «Українська нафто-газова компанія» повертає ПАТ «Кременчукм'ясо» частину отриманої передоплати, що була перерахована до 01.10.2013 у розмірі 173791,77 грн протягом 60 (шістдесяти) календарних днів. Договором про переведення боргу № У/10-08 від 31.10.13 сторони в якому: ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Первісний боржник), ТОВ «Аріона-Торг» (Новий боржник) та ПАТ «Кременчукм'ясо» (Кредитор) було здійснено заміну зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із договору на постачання природного газу №П/12-039 від 28.06.12 на нового боржника - ТОВ «Аріона-Торг». Так як, сторони мали взаємні зобов'язання, то суд приходить до висновку, що угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013, укладеною між ТОВ «Аріона-Торг» та ПАТ «Кременчукм'ясо» зобов'язання, які виникли із договору №П/12-039 від 28.06.2012 у розмірі 173791,77 грн правомірно припинені в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що виникли між сторонами (а.с. 17-19, т.3).

Стосовно тверджень відповідача, що ТОВ «Українська нафто-газова компанія» згідно інформації, що міститься в акті зустрічної звірки, складеному Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відсутнє за податковою адресою та не встановлено наявності виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів та іншого майна, а тому неможливо зробити висновок щодо реального факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, то суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу, оскільки така перевірка проводилася у квітні 2014 року, а господарська операція по поставці природного газу позивачу відбулася в 2013 році (а.с.30-62, т.4).

Суд звертає увагу, що окремий недолік в актах передачі-приймання природного газу, а саме що в них вказано дату укладення договору 19.06.2012, а не 28.06.2012, не може бути доказом відсутності реального здійснення господарської операції, оскільки не перешкоджає встановленню її змісту, а є лише зробленою опискою, тому дані документи не можуть бути виключені судом з кола доказів, які підтверджують правомірність формування позивачем витрат товариства.

Щодо висновку відповідача, що акти приймання-передачі природного газу не погоджені з газотранспортною, газозбутовою організацією, як цього вимагає п.3.5 договору № П/12-039, то суд зауважує, що в даному пункті договору не встановлено яким саме чином здійснюється порядок погодження актів. Крім того, як встановлено судом, позивачем на виконання п.3.10 договору № П/12-039 укладено обов'язковий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами з НАК «Нафтогаз України» та договір на розподіл природного газу з ПАТ «Кременчукгаз», без укладання яких було б неможливим виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (а.с. 45-52, т. 11).

Наявність технічних можливостей, через які безпосередньо проводиться природний газ на території позивача, підтверджено технічними паспортами на котли, схемами газопостачання, парової гребінки, актом розмежування меж обслуговування газопроводів (а.с. 53-56, т.11).

Крім того, суд звертає увагу, що до компетенції відповідача не входить повноваження щодо перевірки порядку погодження актів приймання-передачі обсягів газу з газотранспортною, газозбутовою організацією.

Суд дослідивши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про відсутність реального характеру господарської операції позивача з ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Також, у період, що перевірявся між позивачем та ТОВ «Монрей» було укладено договори про надання охоронних послуг № 2603-13 від 26.03.2013р. та № 2511-13 від 25.11.2013, згідно з умовами п.1.1 та п.1.2 яких, було погоджено, що ПАТ «Кременчукм'ясо» доручає, а Охоронна фірма приймає на себе зобов'язання із здійснення охоронних заходів на Об'єкті Замовника, в тому числі підтримання громадського порядку; здійснює фізичну охорону Об'єктів, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, охорону громадського порядку в межах Об'єктів. Додатковою угодою №1 від 26.03.2013 до договору № 2603-13 від 26.03.2013 передбачено розміщення об'єктів охорони на складах готової продукції позивача: м. Київ, м. Одеса, м. Харків та м. Рівне, вартість охоронних послуг за місяць по кожному складу, сторонами погоджена у розмірі 3000000 грн. Згідно додаткової угоди № 4 від 30.08.2013 охоронні послуги за вересень 2013 надавались лише на складі готової продукції м. Київ. Договором №2511-13 від 25.11.2013р. передбачена охорона РВП м. Полтава, згідно п.6.1 договору передбачено, що вартість послуг охорони за грудень 2013 складає 600000 грн (а.с. 150-156, т.2).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ «Монрей»: № 626 від 30.06.2013, № 627 від 30.06.2013, № 628 від 30.06.2013, № 629 від 30.06.2013, № 652 від 31.07.2013, № 655 від 31.07.2013, № 653 від 31.07.2013, № 654 від 31.07.2013, № 636 від 31.08.2013, № 634 від 31.08.2013, № 635 від 31.08.2013, № 633 від 31.08.2013, № 633 від 30.09.2013, № 662 від 31.11.2013, № 665 від 31.10.2013, № 664 від 31.10.2013, № 663 від 31.10.2013, № 646 від 30.11.2013, № 647 від 30.11.2013, № 648 від 30.11.2013, № 649 від 30.11.2013, № 633 від 31.12.2013, № 634 від 31.12.2013, № 650 від 31.12.2013, № 636 від 31.12.2013, № 635 від 31.12.2013 (а.с. 163-167, 172-175, 180-183, 189-192, 198-201, 206-209, т.2).

На виконання господарської операції сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №6 від 30.06.2013, №5 від 30.06.2013, №4 від 30.06.2013, №3 від 30.06.2013, №13 від 31.07.2013, №14 від 31.07.2013, №16 від 31.07.2013, №15 від 31.07.2013, №38 від 31.08.2013, №37 від 31.08.2013, №36 від 31.08.2013, №35 від 31.08.2013, №49 від 30.09.2013, № 56 від 31.10.2013, № 54 від 31.10.2013, № 57 від 31.10.2013, № 55 від 31.10.2013, № 77 від 30.11.2013, № 78 від 30.11.2013, № 79 від 30.11.2013, № 80 від 30.11.2013, № 90 від 31.12.2013, № 91 від 31.12.2013, № 92 від 31.12.2013, № 93 від 31.12.2013, № 94 від 31.12.2013 (а.с. 158-162, 168-171, 176-179, 184-188, 193-197, 202-205, т.2).

Судом досліджено виписки з банку та встановлено, що позивачем було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Монрей» 8415600 грн. Остаточні розрахунки позивачем було проведено векселями згідно укладених додаткових угод. Додаткова угода № 2 від 30.08.2013, в якій погоджений сторонами розрахунок на суму 21321000 грн, додаткова угода № 5 від 14.10.2013 до Договору № 2603-13 від 26.03.2013 на суму зобов'язання 13335000 грн, та були укладені договори № 0202-14 та № 0203-14 від 09.02.2014, згідно яких здійснено відступлення грошових зобов'язань на суму 32537400 грн, та укладено на їх виконання договори № 2403/2/14 від 24.03.2014 та № 2403/14 від 24.03.2014. Згідно виписки по рахунку 6313 відображені всі операції по розрахунку з ТОВ «Монрей» (а.с. 150, т.4; 126-151, т.11).

Судом встановлено, що ТОВ «Монрей» діяло на підстав Ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 262758 по виду господарської діяльності - надання послуг з охорони власності та громадян. Також в переліку видів діяльності ТОВ «Монрей» присутній код КВЕД 80.10.- діяльність приватних охоронних служб. Крім того, на час здійснення спірних господарських операцій і позивач і контрагент володіли відповідною цивільною право - та дієздатністю, а також мали відповідний обсяг прав як платників ПДВ, що не спростовується відповідачем по справі (а.с. 157, т. 2).

Також, в період, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «Фест-груп» було укладено договір про надання охоронних послуг №2512-13 від 25.12.2013 згідно з умовами п.1.1 та п.1.2 якого, було погоджено, що ПАТ «Кременчукм'ясо» доручає, а Охоронна фірма приймає на себе зобов'язання із здійснення охоронних заходів на Об'єкті Замовника, в тому числі підтримання громадського порядку; здійснює фізичну охорону Об'єктів, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, охорону громадського порядку в межах Об'єктів. Додатковою угодою №1 від 25.12.2013 до договору № 2512-13 від 25.12.2013 передбачено розміщення об'єктів охорони на складах готової продукції позивача: м. Київ, м. Одеса, м. Харків та м. Рівне, вартість охоронних послуг за місяць по кожному складу, сторонами погоджена у розмірі 3000000 грн (а.с. 210-211, т.2).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ «Фест-груп» № 607 від 31.01.2014, № 605 від 31.01.2014, № 606 від 31.01.2014, № 608 від 31.01.2014 (а.с. 218-221, т.2).

На виконання господарської операції сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №4 від 31.01.2014, №3 від 31.01.2014, №2 від 31.01.2014, №1 від 31.01.2014 (а.с. 214-217, т.2).

Судом досліджено виписки з банку та встановлено, що позивачем було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок 1332000 грн. На суму 10668000 грн виписано прості векселі згідно додаткової угоди № 2 від 28.03.2014 до договору № 2512-13 від 25.12.2013. По бухгалтерському обліку в повній мірі відображені досліджені операції, що підтверджується випискою по рахунку 6313 по ТОВ «Фест-груп» (а.с. 112-115, т.11).

Судом встановлено, що ТОВ «Фест-груп» діяло на підстав Ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 284876 по виду господарської діяльності - охоронна діяльність. Також в переліку видів діяльності ТОВ «Фест-груп» присутній код КВЕД 80.10.- діяльність приватних охоронних служб. Крім того, на час здійснення спірних господарських операцій і позивач і контрагент володіли відповідною цивільною право - та дієздатністю, а також мали відповідний обсяг прав як платників ПДВ, що не спростовується відповідачем по справі (а.с. 213, т.2).

Також, в період, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «Лео-модус» було укладено договори про надання охоронних послуг №2503-13 від 25.03.2013 та № 2610-12 від 26.10.2012 згідно з умовами п.1.1. та п.1.2. якого, було погоджено, що ПАТ «Кременчукм'ясо» доручає, а Охоронна фірма приймає на себе зобов'язання із здійснення охоронних заходів на Об'єкті Замовника, в тому числі підтримання громадського порядку; здійснює фізичну охорону Об'єктів, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, охорону громадського порядку в межах Об'єктів. Додатковою угодою №1 від 29.03.2013 до договору № 2503-13 від 25.03.2013 передбачено розміщення об'єктів охорони на складах готової продукції позивача: м. Київ, м. Одеса, м. Харків, м. Рівне, вартість охоронних послуг за місяць по кожному складу, сторонами погоджена у розмірі 1800000 грн. Додатковою угодою №1 від 29.03.2013 до договору № 2503-13 від 25.03.2013 передбачено розміщення об'єктів охорони на складах готової продукції позивача: м. Київ, м. Одеса, м. Харків, м. Рівне, вартість охоронних послуг за місяць по кожному складу, сторонами погоджена у розмірі 1800000 грн. Додатковою угодою №3 від 27.04.2013 до договору № 2503-13 від 25.03.2013 передбачено розміщення об'єктів охорони на складах готової продукції позивача: м. Київ, м. Одеса, м. Харків, м. Рівне, вартість охоронних послуг за місяць по кожному складу, сторонами погоджена у розмірі 3000000 грн (а.с. 222-223, 225-231, т.2).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ «Лео-модус»: № 602 від 31.01.2013, № 574 від 28.02.2013, № 573 від 28.02.2013, № 572 від 28.02.2013, № 571 від 28.02.2013, № 660 від 30.04.2013, № 661 від 30.04.2013, № 662 від 30.04.2013, № 663 від 30.04.2013, № 625 від 31.05.2013, № 622 від 31.05.2013, №623 від 31.05.2013, № 624 від 31.05.2013 (а.с. 237-240, 245-248, т.2; 3-6, 8, т.3).

На виконання господарської операції сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №25 від 31.01.2013, №35 від 28.02.2013, №34 від 28.02.2013, №36 від 28.02.2013, №37 від 28.02.2013, № 67 від 30.04.2013, № 70 від 30.04.2013, № 69 від 30.04.2013, № 68 від 30.04.2013, № 80 від 31.05.2013, № 79 від 31.05.2013, № 81 від 31.05.2013, № 82 від 31.05.2013 (а.с. 233-236, 241-244, 249-250, т.2; 1-2, 7, т.3).

Судом досліджено виписки з банку та встановлено, що позивачем було сплачено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок 3755400 грн. Частина оплати відбулася шляхом виписки простих векселів згідно додаткової угоди № 5 від 29.03.2013 до договору № 2610-12 від 26.10.2012 на суму 13395000 грн та згідно додаткової угоди № 2 від 31.05.2013 на суму 6393600 грн та остаточний розрахунок згідно додаткової угоди № 4 від 26.06.2013 до договору № 2503-13 від 25.03.2013 на суму 10656000 грн. Також, позивачем надано до матеріалів справи виписку по рахунку 6313, де по бухгалтерському обліку проведенні вказані операції з векселями по ТОВ «Лео-модус» (а.с. 116125, т.11).

Судом встановлено, що ТОВ «Лео-модус» діяло на підстав Ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 076412 по виду господарської діяльності - надання послуг з охорони власності та громадян. Також в переліку видів діяльності ТОВ «Лео-Модус» присутній код КВЕД 80.10.- діяльність приватних охоронних служб. Крім того, на час здійснення спірних господарських операцій і позивач і контрагент володіли відповідною цивільною право - та дієздатністю, а також мали відповідний обсяг прав як платників ПДВ, що не спростовується відповідачем по справі (а.с. 224, т.2).

Також, судом досліджено договір з купівлі-продажу товарів № 2504-13 від 25.04.2013р. відповідно до якого ТОВ «Лео-модус» (Постачальник) та ПАТ «Кременчукм'ясо» (Покупець). Згідно договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно накладної на поставку товару. Загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначаються у накладних на передачу товару (а.с. 9, т.3).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ТОВ «Лео-модус» від 01.05.2013 № 501 (а.с. 13, т.3).

На виконання здійсненої господарської операції було виписано видаткову накладну № 45689 від 01.05.2013 (а.с. 11, т.3).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лео-модус», що підтверджується випискою з банку (а.с. 152, т.4).

Товар було отримано уповноваженою особою згідно довіреності № 23671 від 01.05.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з журналу реєстрації доручень за 2013 рік (а.с. 241, т.6).

Факт транспортування придбаного позивачем обладнання підтверджується наявною у матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної № АА 45998 від 01.05.2013 (а.с. 12, т.3).

Факт завезення обладнання на територію ПАТ «Кременчукм'ясо» підтверджується витягом із Журналу в'їзду транспорту (а.с.168, т.6).

На підтвердження використання товару надано накладну на внутрішнє переміщення сировини (продукції) від 01.05.2013 № 196 (а.с. 10, т.3).

Суд звертає увагу, що по контрагентах ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-груп», ТОВ «Лео-модус» висновки відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій по охоронних послугах, ґрунтуються на даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, відповідно до яких вказано, що у зв'язку з відсутністю підприємств за юридичними адресами, не поданням балансу підприємствами, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, трудові ресурси, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Суд за доцільне відмічає, що відповідач посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок, без проведення таких звірок, використав інформацію цих актів, незважаючи на те, що метою проведення зустрічної звірки є саме співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічна звірка здійснюється з метою отримання податкової інформації. Жодної такої вимоги податковим органом не виконано, та склавши акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відображення іншої інформації свідчить про неповноту такого акту, оскільки не проведено співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку зазначених контрагентів, не з'ясовувалась у встановленому порядку реальність господарських відносин та їх документальне підтвердження.

Також, згідно пояснень представника позивача, судом встановлено, що ТОВ «Фест-груп» в судовому порядку, а саме: згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 816/2904/14, було визнано дії ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, протиправними щодо неналежного проведення зустрічної звірки та зобов'язано податковий орган відновити всі зроблені коригування в базі даних Міндоходів, що відповідачем не заперечувалось (http://reyestr.court.gov.ua/Review/40824184 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/41475699).

Крім того, відповідачем на підтвердження правомірності своєї позиції не надано жодного доказу, що перевірялася наявність господарсько-правових стосунків ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-груп», ТОВ «Лео-модус» з іншими суб'єктами господарювання по оренді, суборенді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, по укладанню дозволених законодавством господарсько-правових договорів про залучення працівників інших суб'єктів господарювання до надання охоронних послуг, по укладеним підприємствами договорам з іншими контрагентами.

Відповідачем також зроблено висновок відсутності кваліфікованого персоналу охорони, так як в базі даних по ТОВ «Лео-модус» за 1 кв. 2013 року, як і по ТОВ «Фест-груп» та ТОВ «Монрей» в оскаржувані періоди, згідно поданих звітів рахується 1 чоловік, але суд не може вважати такий доказ беззаперечним фактом відсутності реального характеру господарських операцій, так як підприємства не було позбавлено права залучати працівників згідно цивільно-правових договорів, господарсько-правових договорів на виконання послуг, залучати працівників інших суб'єктів господарювання, тощо. А, відсутність поданої контрагентами звітності 1-ДФ взагалі не приймається судом до уваги при вирішенні питання наявності чи відсутності трудових ресурсів, тому що встановлено відсутність саме будь-якої інформації в базі, а не встановлено відсутність працівників.

Суд відмічає, що відсутність будь-якої інформації в базах даних Міндоходів України за наявності інших фактичних доказів по справі, не є підставою вважати, що у підприємств відсутні складські приміщення, транспорт, устаткування, обладнання, трудові ресурси тощо. Будь-які докази не можуть ґрунтуватись на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших контролюючих органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Відповідачем не спростовано правомірність перебування позивача на територіях, що орендувались для складів готової продукції торгових домів та регіонального відділу продаж, що підтверджується наданими до справи копіями договорів оренди: № 82 від 10.11.2010, № 25/04 від 04.06.2010, № 1188/10-юр від 04.05.2013, № 1/11 від 01.11.2011, № 831 від 01.08.2012, копіями технічних паспортів на об'єкти та копією договору про наміри по використанню приміщення, для розміщення складу готової продукції торгового дому м. Київ № 01/11-12 від 01.11 2012, даний договір надавав право позивачу розміщувати склад готової продукції для здійснення власної господарської діяльності (а.с. 31-51, 200-227, т.10).

Судом перевірено, що позивач виконував свої зобов'язання по оплаті орендних платежів за розміщення своїх структурних підрозділів, на території, що охоронялися ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-груп», ТОВ «Лео-модус», що підтверджено банківськими виписками про перерахунок грошових коштів орендодавцям, а по території складу готової продукції м. Київ підтверджено відповідними договорами, актами виконаних-робіт, складеними на виконання договорів, актами про надання послуг геодезії, дозволами на відповідні види послуг, робіт з обслуговування таких об'єктів нерухомості, так як договором про наміри № 01/11-12 від 01.11.2012 сторонами було погоджено саме такий порядок зобов'язань позивача, які виникали внаслідок використання приміщення для розміщення складу готової продукції (а.с. 52-88, 228-264, т.10; 1-34, т.11).

Суд, за доцільне відмічає, що згідно вищенаведених договорів оренди та договору про наміри, на позивача було покладено обов'язок самостійно здійснювати охорону об'єктів, крім того, на об'єкті склад готової продукції м. Київ проводились роботи залученою підрядною організацією, що зумовлювало позивача вживати заходів по охороні власних цінностей.

При дослідженні реального характеру господарських операцій між ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-груп», ТОВ «Лео-модус» та позивачем, судом було досліджено, що в період надання охоронних послуг на об'єктах охорони знаходились значні матеріальні цінності в різних натуральних і вартісних показниках: безпосередньо грошові кошти, готова продукція, продукція, повернута від покупців, господарчі товари, техніка, офісне, комп'ютерне обладнання, холодильне обладнання, тара, про що містяться в справі звіти по рахунках аналітичного обліку з розмежуванням по складах та місяцях надання послуг. Матеріальні цінності, такі як транспортні засоби також охоронялися на об'єктах, тому що були закріплені за водіями транспортних засобів на складах готової продукції та регіонального відділу продаж і залишались на території об'єктів відповідно до наказу по товариству (а.с. 80-250, т.7; 1-250, т.8; 1-138, т.9; 174-199, т.10).

Судом приймається як належний доказ доцільності надання охоронних послуг, що на об'єктах охорони безпосередньо знаходились грошові кошти в касах, і ці цінності мали особливе значення для позивача, тому що це безпосередньо дохід від господарської діяльності позивача, виражений в грошовій формі. Судом досліджено накази на призначення касира та бухгалтерів, відповідальних за касові операції, договори на повну матеріальну відповідальність таких осіб, з посадовими інструкціями, де відображені повноваження по здійсненню касових операцій.

Суд, також, звертає увагу, що залучені відповідачем до матеріалів справи протоколи допиту свідків по кримінальному провадженню не можуть мати статусу належного та допустимого доказу по адміністративній справі, так як протокол допиту свідка у кримінальній справі, по якій немає обвинувального вироку, не може впливати на визначення податкових зобов'язань, що зокрема, слідує із системного аналізу положень Податкового кодексу України. Правову оцінку свідченням свідка, які викладені у протоколі допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не адміністративного. Дана позиція повністю узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена по справі № К/800/32596/15 (а.с. 103-110, т. 6).

Суд, аналізуючи твердження відповідача про наявність охоронників на складах готової продукції, звертає увагу, що навіть якщо позивач і мав у своєму штаті охоронників по складу готової продукції, то це не позбавляло позивача залучати інших професійних осіб до охорони об'єктів за відповідною потребою, враховуючи досить обмежені повноваження охоронників, що безпосередньо буди в штаті позивача на деяких складах, які визначені робочою інструкцією.

Судом проаналізовано надану відповідачем під час розгляду справи інформацію сформовану ним на підставі копії вироку Галицького районного суду м. Львова по кримінальній справі від 28.10.2015 у справі № 461/10058/15-к, але суд зауважує, що сам по собі факт наявності вироку в кримінальній справі щодо іншої особи, яка жодним чином не мала зв'язку з ПАТ «Кременчукм'ясо», не здійснювала щодо ПАТ «Кременчукм'ясо» жодної господарської операції, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою жодних правових наслідків для позивача. Суд відмічає, що особою, відносно якої було винесено вирок вказано, що здійснювались незаконні дії для надання вигоди підприємствам Львівської області, що свідчить що особа, володіє лише інформацією відносно конкретного регіону, зокрема, як зазначено у вироку - Львівської області, так як це не виключає можливості контрагента здійснювати правомірну господарську діяльність в інших регіонах та відповідно володіти такими ресурсами або додатково їх залучати поза межами Львівської області. Крім того, в копії вироку наданого відповідачем зазначено "особа_1", що унеможливлює встановлення такої особи та її ролі/посади у згаданому вироці безпосередньо щодо відношення вказаної особи до суб'єкта господарювання. Також, як зазначено така особа вчинила пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), що не пов'язано зі здійсненням такими суб'єктами фактичної господарської діяльності. Крім того, суд звертає увагу, що у даному вироку не зазначено, що "особа_1" була директором та/або засновником контрагента позивача, а зазначено, що "особа_1" була пособником в групи невстановлених осіб, які здійснювали злочинну діяльність (ч.5 ст. 27 КК України). Також, станом на дату складання акту перевірки вказаного вироку ще не було винесено, також він не набрав законної сили, а інформації, чи набрав він законної сили станом на момент розгляду справи відповідачем не надано, тому посилання на нього не може розцінюватись як належний доказ у розумінні статті 72 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 171-173, т.9).

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки не можуть ґрунтуватись на вказаному документі, якого не існувало на момент складання акту перевірки, на підставі якого винесено відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд також відмічає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (їх «фіктивність», а також відносини по ланцюгам постачання з іншими контрагентами) жодним чином не можуть впливати на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Укладаючи правочини позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із такими контрагентами вони були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи, зареєстровані платниками ПДВ і відповідно мали всю необхідну право- та дієздатність виступати учасниками господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення таким контрагентом і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі інформації наведеного кримінального провадження без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідачем не подані суду докази постановлення по відповідному кримінальному провадженню вироку суду, яким би встановлювався факт фіктивності контрагента позивача або іншої його протиправної діяльності чи його посадових осіб, як і не подані докази проведення у кримінальному провадженні почеркознавчої експертизи первинної документації, виписаної вказаним контрагентом на адресу позивача в результаті їх взаємовідносин.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків в результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вказана правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 № К/800/9553/15.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СІБ” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що операції позивача у перевіряємому періоді із ТОВ «Монрей», ТОВ «Фест-груп», ТОВ «Лео-модус» мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, контрагенти позивача на час здійснення операцій мали спеціальну податкову правосуб'єктність, а також наявний безумовний зв'язок між фактом придбання послуг, спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, що має відповідні умови для результатів господарської і економічної діяльності позивача.

Суд наголошує, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та на відображення у податковій звітності валових витрат за господарськими операціями від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Матеріалами справи підтверджено наявність кількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця (позивача) належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в цьому випадку підтверджено матеріалами справи.

Наявність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, є підставою для висновків про правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України від 27.10.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортзон” до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

При цьому, судом в межах своєї компетенції призначено ухвалою від 22 жовтня 2015 року судову економічну експертизу по адміністративній справі № 816/3961/15, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого проф. ОСОБА_7, та на вирішення якої поставлені наступні питання:

- чи підтверджуються або спростовуються документально висновки Кременчуцької ОДПІ згідно Акту перевірки ПАТ "Кременчукм'ясо" від 08 квітня 2015 року №483/16-03-22-02-12/30068026 щодо порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 138.10.2-138.10.3 п. 138.10 ст. 138, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 19409086 грн, в тому числі: за 2013 рік в сумі 3654251 грн, за 2014 рік в сумі 15754835 грн?

- чи підтверджуються або спростовуються документально висновки Кременчуцької ОДПІ згідно Акту перевірки від 08 квітня 2015 року №483/16- 03-22-02-12/30068026 щодо порушення позивачем п. 198.1, 198.2, статті 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 21338056,81 грн, в тому числі за січень 2013 року на суму 620418,74 грн, за лютий 2013 року на суму 2170274,60 грн, за березень 2013 року в сумі 90656,52 грн, за квітень 2013 року в сумі 1309987,83 грн, за травень 2013 в сумі 2126650,58 грн, за червень 2013 року в сумі 2055126,83 грн, за липень 2013 року в сумі 2070371,26 грн, за серпень 2013 року в сумі 2104219,91 грн, за вересень 2013 в сумі 524313,33 грн, за жовтень 2013 року в сумі 2099492,46 грн, за листопад 2013 року в сумі 2024650,57 грн, за грудень 2013 року в сумі 2134688,53 грн, за січень 2014 року в сумі 2002046,97 грн, за лютий 2014 року в сумі 1544,14 грн, за березень 2014 року в сумі 3614,54 грн?

- чи підтверджується документально реальний характер господарських операцій між ПАТ "Кременчукм'ясо" та ТОВ «Аріона-торг» за період 2013 рік, ТОВ «Стронг маркет» за період 2013 рік, ФОП ОСОБА_3 за період 2013 рік, січень-березень 2014 року, ТОВ «Левиском» за період 2013 рік, ТОВ «Мобітекс» за період січень-березень 2014 року, ТОВ «ПТР-Ресурс» за період 2013 рік, ТОВ «Монрей» за період червень-грудень 2013 року, ТОВ «Фест-груп» за період січень 2014 року, ТОВ «Лео-Модус» за період січень-лютий 2013 року, квітень-травень 2013 року, ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період січень-серпень 2013 року?

- чи підтверджується документально первинними документами: даними первинного, бухгалтерського та податкового обліку отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Кременчукм'ясо" від ТОВ «Стронг Маркет» за період 2013 року?

- чи підтверджують документально сертифікати відповідності та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видані Державним комітетом Ветеринарної медицини України, Богодухівська РДЛВМ, м. Богодухів, Харківська область якість та походження товару, отриманого ПАТ «Кременчукм'ясо» від ТОВ «Стронг Маркет» за період 2013 року?

- чи підтверджується документально первинними документами: даними первинного, бухгалтерського та податкового обліку отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Кременчукм'ясо" від ФОП ОСОБА_3 за період 2013 року, січень-березень 2014 року?

- чи підтверджується документально первинними документами: даними первинного, бухгалтерського та податкового обліку отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Кременчукм'ясо" від ТОВ «Левиском» за період 2013 року?

- чи підтверджується документально первинними документами: даними первинного, бухгалтерського та податкового обліку надані ТОВ «ПТР-Ресурс» послуги по ремонту транспортного засобу ПАТ «Кременчукм'ясо» за період 2013 року?

- чи правомірно сформовано ПАТ "Кременчукм'ясо" податковий кредит та чи правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суми по господарських операціях з ТОВ «Монрей» за період червень-грудень 2013 року?

- чи правомірно сформовано ПАТ "Кременчукм'ясо" податковий кредит та чи правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суми по господарських операціях з ТОВ «Фест-Груп» за період січень 2014 року?

- чи правомірно сформовано ПАТ "Кременчукм'ясо" податковий кредит та чи правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суми по господарських операціях з ТОВ «Лео-Модус» за період січень-лютий 2013 року, квітень-травень 2014 року?

- чи підтверджується первинними документами: даними первинного, бухгалтерського та податкового обліку отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Кременчукм'ясо" від ТОВ «Лео-Модус» за період січень-лютий 2013 року, квітень-травень 2014 року?

- чи правомірно сформовано ПАТ "Кременчукм'ясо" податковий кредит та чи правомірно віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування суми по господарських операціях з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період січень-серпень 2013 року?

- чи правомірно проведені взаєморозрахунки по зарахуванню зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Аріона-Торг» та ПАТ «Кременчукм'ясо» на суму 173791,77 грн за період 2013 року?

Відповідно до висновку судової економічної експертизи по матеріалам адміністративної справи № 816/3961/15, складеного 14 грудня 2015 року № 1129 встановлено наступне:

- по першому питанню: висновки Акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 08.04.2015 № 483/16-03-22-02-12/30068026, щодо порушення ПАТ «Кременчукм'ясо» підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, п. 138.2 ст.138, п. 138.8 ст.138, п.п.138.10.2-138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 19409086 грн, в тому числі: за 2013 рік в сумі 3654251 грн, за 2014 рік в сумі 155574835 грн, документально не підтверджуються;

- по другому питанню: висновки Акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 08.04.2015 № 483/16-03-22-02- 12/30068026, щодо порушення позивачем п. 198.1,198.2 статті 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 в результаті чого занижено податку на додану вартість по загальній декларації на суму 21338056,81 грн, в тому числі за січень 2013 року на суму 620418,74 грн, за лютий 2013 року на суму 2170274,60 грн, за березень 2013 року в сумі 90656,52 грн, за квітень 2013 року в сумі 1309987,83 грн, за травень 2013 в сумі 2126650,58 грн, за червень 2013 року в сумі 2055126,83 грн, за липень 2013 року в сумі 2070371,26 грн, за серпень 2013 року в сумі 21041219,91 грн, за вересень 2013 в сумі 524313,33 грн, за жовтень 2013 року в сумі 2099492,46 грн, за листопад 2013 року в сумі 2024650,57 грн, за грудень 2013 року в сумі 2134688,53 грн, за січень 2014 року в сумі 2002046,97 грн, за лютий 2014 року в сумі 1544,14 грн, за березень 2014 року в сумі 3614,54 грн, документально не підтверджуються;

- по третьому питанню: проведення господарських операцій між ПАТ «Кременчукм'ясо» та ТОВ «Аріона-торг» за період 2013 рік, ТОВ «Стронг маркет» за період 2013 рік, ФОП ОСОБА_3 за період 2013 рік, січень-березень 2014 року, ТОВ «Левиском» за період 2013 рік, ТОВ «Мобітекс» за період червень-грудень 2013 року, ТОВ «Фест-груп» за період січень 2014 року, ТОВ «Лео-Модус» за період січень-лютий 2013 року,, квітень-травень 2013 року, ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період січень-серпень 2013 року та їх відображення в бухгалтерському обліку позивача, документально підтверджуються;

- по четвертому питанню: Отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ «Кременчукм'ясо» від ТОВ «Стронг Маркет» за період 2013 року, документально підтверджуються;

- по п'ятому питанню: підтвердити якість та походження товару відповідно до ветеринарних свідоцтв та експертних висновків, не входить до компетенції експерта - економіста та до переліку питань, які визначені Науково методичними рекомендаціями з питань підготовки і призначення судових експертиз та затверджені Наказом МЮ України від 08.10.1998р. №53/5 (у редакції наказу МЮ України від 26.12.2012 №1950/5);

- по шостому питанню: отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ «Кременчукм'ясо» від ФОП ОСОБА_3 за період 2013 року, січень-березень 2014 року документально підтверджуються;

- по сьомому питанню: отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ. «Кременчукм'ясо» від ТОВ «Левиском» за період 2013 року документально підтверджуються;

- по восьмому питанню: надані ТОВ «ПТР-Ресурс» послуги по ремонту транспортного засобу ПАТ «Кременчукм'ясо» за період 2013 року документально підтверджуються;

- по дев'ятому питанню: ПАТ «Кременчукм'ясо» сформовано податковий кредит та віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми по господарських операціях з ТОВ «Монрей» за період червень-грудень 2013 року відповідно до діючого законодавства;

- по десятому питанню: ПАТ «Кременчукм'ясо» сформовано податковий кредит та віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми по господарських операціях з ТОВ «Фест-Груп» за період січень 2014 року відповідно до діючого законодавства;

- по одинадцятому питанню: ПАТ «Кременчукм'ясо» сформовано податковий кредит та віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми по господарських операціях з ТОВ «Лео-Модус» за період січень-лютий 2013 року, квітень-травень відповідно до діючого законодавства;

- по дванадцятому питанню: отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ «Кременчукм'ясо» від ТОВ «Лео-Модус» за період січень-лютий 2013 року, квітень-травень 2014 року, документально підтверджуються;

- по тринадцятому питанню: ПАТ «Кременчукм'ясо» сформовано податковий кредит та віднесено до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми по господарських операціях з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період січень-серпень 2013 року відповідно до діючого законодавства;

- по чотирнадцятому питанню: взаєморозрахунки по зарахуванню зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Аріона-Торг» та ПАТ «Кременчукм'ясо» на суму 173791,77 грн проведенні відповідно до діючого законодавства (а.с. 64-92, т.5).

Відповідно до частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача. Таким чином, згідно вказаного вище Акту перевірки відповідач покладає на позивача відповідальність, внаслідок суб'єктивних припущень та сумнівів у реальності поставлених товарів контрагентами позивача, обґрунтовуючи це тим, що у контрагентів позивача недостатньо трудових ресурсів, матеріальних та інших ресурсів для здійснення таких робіт і в ланцюгу постачання виявлено контрагентів з ознаками сумнівності, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

В той же час, відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 квітня 2015 року № 0002062202/1160.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 квітня 2015 року № 0002052202/1159.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" витрати по сплаті судового збору у розмірі 974,40 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський