ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2016№ 910/19396/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/19396/15
за позовом Moncler S.P.A. (Монклер Ес.Пе.А.), м. Мілан, Італія,
до Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ, та
Beijing Nuoyakate Clothing Co., Ltd. (Бейджінг Нуоякате Клоузінг Ко., Лтд.), м. Пекін, Китайська Народна Республіка,
про визнання недійсними свідоцтв України №158943 та №181568 на знаки для товарів і послуг та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників:
позивача - Білошук О.Т. (довіреність від 29.10.2013 №б/н);
відповідача-1 - Запорожець Л.Г. (довіреність від 21.11.2014 №1-8/8566);
відповідача-2 - не з'явився,
Moncler S.P.A. (Монклер Ес.Пе.А.) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:
визнання недійсними свідоцтв України №158943 та №181568 на знаки для товарів і послуг, власником яких є Beijing Nuoyakate Clothing Co., Ltd. (Бейджінг Нуоякате Клоузінг Ко., Лтд. - далі Компанія), щодо усіх товарів 25 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;
зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Служби - «Промислова власність».
Судом встановлено, що місцезнаходженням Beijing Nuoyakate Clothing Co., Ltd. (Бейджінг Нуоякате Клоузінг Ко., Лтд.) є: No.1 New Area, Longshengzhuang Village, Jiugong Town, Daxing District, Beijing City, People's Republic of China (CN).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 провадження у справі №910/19396/15 зупинено у зв'язку зі зверненням господарського суду міста Києва із судовим дорученням про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Китайської Народної Республіки.
01.02.2016 ухвалою господарського суду міста Києва провадження у справі №910/19396/15 поновлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2016 розгляд справи відкладено до 15.02.2016.
10.02.2016 Moncler S.P.A. (Монклер Ес.Пе.А.) подало суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд забезпечити позов шляхом заборони Службі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг щодо передання права власності на торгівельні марки за свідоцтвами України №158943 та №181568 третім особам до набрання рішення господарського суду міста Києва у справі №910/19396/15 законної сили.
Представник позивача підтримав клопотання про забезпечення позову в судовому засіданні 15.02.2016.
Клопотання мотивовано тим, що невжиття заходів до забезпечення позову призведе до: передання Компанією права власності на свідоцтва України №158943 та №181568 будь-яким іншим особам, видання виключної або невиключної ліцензії на використання знаків для товарів і послуг будь-яким іншим особам, що зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки на момент припинення судового рішення власниками свідоцтв України №158943 та №181568 можуть бути інші особи, стосовно яких неможливо буде визнати вказані об'єкти права інтелектуальної власності недійсними.
Господарський суд міста Києва, розглянувши клопотання Moncler S.P.A. (Монклер Ес.Пе.А.), вважає за необхідне його задовольнити.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 7 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.
Відповідно до пункту 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Разом з тим, пунктом 2.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.10.2002 № 10, встановлено, що реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, зокрема, ім'я або повне найменування та адресу власника (власників) свідоцтва.
У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва (пункт 2.3 вказаного Положення).
Виходячи з викладеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Службі вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно власника знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №158943 та №181568 є пов'язаними з предметом спору у справі № 910/19396/15 та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, передача Компанією прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №158943 та №181568 призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору; неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову в зв'язку із наявністю нових власників торговельних марок або відсутністю будь-якого власника; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.
Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.
Статтею 22 Закону встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.
Виходячи з наведеного господарський суд міста Києва вважає за необхідне за власною ініціативою забезпечити позов у тому числі шляхом заборони Компанії передавати повністю або частково виключні майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №158943 та №181568 іншим особам та відмовлятися від торговельних марок за свідоцтвами України №158943 та №181568.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Керуючись статтями 66, 67 і 86 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Клопотання Moncler S.P.A. (Монклер Ес.Пе.А.) про забезпечення позову у справі №910/19396/15 задовольнити.
2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом:
- заборони Beijing Nuoyakate Clothing Co., Ltd. (Бейджінг Нуоякате Клоузінг Ко., Лтд.: No.1 New Area, Longshengzhuang Village, Jiugong Town, Daxing District, Beijing City, People's Republic of China (CN) передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №158943 та №181568 або ж відмовлятися від наведених свідоцтв;
- заборони Державній службі інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя, 45; ідентифікаційний код 37552556) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №158943 та №181568.
3. Боржниками за даною ухвалою є:
Beijing Nuoyakate Clothing Co., Ltd. (Бейджінг Нуоякате Клоузінг Ко., Лтд.: No.1 New Area, Longshengzhuang Village, Jiugong Town, Daxing District, Beijing City, People's Republic of China (CN);
Державна служба інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя, 45; ідентифікаційний код 37552556).
4. Стягувачем за даною ухвалою є Moncler S.P.A. (Монклер Ес.Пе.А.: Via Stendhal, 47, 1-20144 Milano, Italy; адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 25, оф. 3 товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський та Партнери»).
5. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення, а саме з 15.02.2016.
6. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає один рік з моменту її винесення, тобто до 15.02.2017.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.
Суддя О. Марченко