Справа № 755/12270/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Арапіна Н.Є.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/377/2016
11 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В..
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_7, за участю третьої особи: слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,-
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_7, за участю третьої особи: слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року постановлено з порушенням норм процесуального права та вимог Закону України « Про виконавче провадження», висновки суду не відповідають наданим позивачами доказам, які не спростовані відповідачами у справі. Суд розглянув справу без повного та об»єктивного встановлення дійсних обставин справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував доводів позивачів про те, що майно, яке зазначено державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження від 27.03.2015 року, належить лише позивачам, які не мають жодного відношення до невідомої їм особи боржника.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявський Анатолій Миколайович проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_7 та представник третьої особи: слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 15 січня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявським А.М було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 03 лютого 2010 року на виконання рішення по цивільній справі № 2- 3178/2009 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
27 березня 2015 року держаним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Телявським А.М винесено постанову за № 4600 0795 про накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, яке належить ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, в межах суми боргу в розмірі 318151,52 грн.
В червні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, звернулись до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_7, за участю третьої особи: слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їм на праві приватної, спільної власності в рівних долях. Боржник ОСОБА_10 є сторонньою для них особою, не має права власності на спірну квартиру і його майна у вказаній квартирі немає. Вважають, що постанова порушує їх право вільно володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм майном.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", ОСОБА_7, за участю третьої особи: слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд 1-ї інстанції виходив з того, що постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві від 27.03.2015 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_7 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_7, арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на інше майно позивачів державним виконавцем не накладався, а тому законні права та інтереси позивачів, які би підлягали судовому захисту, відповідачами не порушені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він ґрунтується на встановлених обставинах справи та відповідає вимогам матеріального права, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У відповідності до вимог ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 в добровільному порядку заборгованість по кредитному договору за виконавчим листом не погашається, державними виконавцями було накладено арешт на все майно, що є належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_7.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом достовірно встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 грудня 2002 року органом по оформленню права на об»єкти нерухомого майна і житла, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних долях.
Згідно довідки житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 401 КП « Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва» позивачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З дослідженої в судовому засіданні постанови державного виконавця ВДВС Дніпровського управління юстиції у м.Києві Телявського А.М. від 27.03.2015 року вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на все майно , що належить боржнику ОСОБА_7 та заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_7. Арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка є власністю позивачів та на майно позивачів, яке знаходиться в цій квартирі, вказаною постановою не накладався, опис майна державним виконавцем у вказаній квартирі не проводився.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про арешт квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Згідно письмової відповіді Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м.Києві не виявляється можливим встановити причину надходження з банків листів на адресу позивача ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_10
Квартира АДРЕСА_1 у виконавчому листі зазначена, як місце проживання боржника ОСОБА_4
З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 з тих підстав, що їх права власників , внаслідок накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_11 постановою державного виконавця від 27 березня 2015 року, не порушені.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року постановлено з порушенням норм процесуального права та вимог Закону України « Про виконавче провадження», висновки суду не відповідають наданим позивачами доказам, які не спростовані відповідачами у справі, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд повно та об»єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував доводів позивачів, що майно, яке зазначено державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження від 27.03.2015 року, належить лише позивачам, які не мають жодного відношення до невідомої їм особи боржника, оскільки суд, відмовляючи в задоволенні позову посилався на те, що арешт на майно позивачів вказаною постановою не накладався, арешт було накладено на все майно боржника .
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 листопада 2015 року є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: