10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.
при секретарі Сіра О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури м. Києва, Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури,
встановила:
у жовтні 2015р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення за рахунок коштів державного бюджету завдану їй незаконними діями органів прокуратури шкоду у вигляді втраченого заробітку у сумі 312 865грн. 10коп. та моральну шкоду у сумі 2 000 000грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що 19 серпня 2006р. старшим ОВС прокуратури м. Києва Білим О.В. стосовно неї було порушено кримінальну справу, а на підставі постанови слідчого прокуратури м. Києва від 22 серпня 2006р. наказом від 29 серпня 2006р. її відсторонено від посади начальника управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
Позивач посилалася на те, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014р. її визнано невинною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 368 КК України та виправдано за відсутність в діянні складу злочину. За період незаконного відсторонення від роботи вона не отримувала заробітну плату, тому їй підлягає відшкодуванню втрачений заробіток за період з 29 серпня 2006р. по 19 грудня 2014р., що складає 312 865грн. 10коп.
Також позивач зазначала, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, відстороненням від роботи та обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд вона зазнала великих моральних страждань, внаслідок чого значно погіршився її стан здоров'я, вона була вимушена продати квартиру для оплати лікування, а вказані події призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків, тому вона просить відшкодувати їй моральну шкоду, розмір якої визначає у 2 000 000грн.
Рішенням суду від 27 листопада 2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_1 312 865грн. 10коп. заробітку за час відсторонення від посади та 100 000грн. моральної шкоди.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити в частині
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/721/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
відшкодування моральної шкоди та визначити її розмір у 2 000 000грн.
- 2 -
Позивач посилається на неповне врахування судом обставин справи, значний термін незаконного відсторонення її від посади та проведення досудового та судового слідства, і пов'язаних із цим моральних страждань.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представників відповідачів, які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 229-к від 3 серпня 2006р. позивача призначено на посаду начальника управління освіти.
22 серпня 2006р. старшим слідчим прокуратури м. Києва Білим О.В. прийнята постанова про відсторонення позивача від посади начальника управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.
На підставі вказаної постанови старшого слідчого розпорядженням в.о. голови Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 280-к від 29 серпня 2006р. позивача відсторонено від посади начальника управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності без збереження заробітної плати.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014р., який залишено без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 8 квітня 2015р., ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 368 КК України визнано невинною та виправдано за відсутністю в її діянні складу злочину.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та права позивача на отримання втраченого заробітку та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправлених робіт.
Частиною 8 статті 1176 ЦК України визначено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального
- 3 -
провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 1 статті 2 вказаного закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до ст. 3 вказаного закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та відстороненням від роботи.
Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з його мінімального розміру, визначеного відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ст. 4 вказаного закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, вказаними нормами визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню громадянинові, і судом правильно зазначено, що вказаний розмір становить 97 349грн.
Однак, відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що досудове та судове слідство стосовно позивача тривало 70 місяців 20 днів, позивача було відсторонено від посади начальника управління освіти без збереження заробітної плати на тривалий час, і вона була вимушена докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину. Також з наданих позивачем суду медичних документів вбачається, що позивач тривалий час хворіла та проходила стаціонарне лікування, тому враховуючи тривалість та глибину моральних страждань, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди у майже мінімальному розмірі не є справедливим по відношенню до позивача і вважає необхідним збільшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування за рахунок коштів державної бюджету України, до 500 000грн., що відповідає
- 4 -
засадам розумності та справедливості, враховуючи обставини справи.
Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення не повно були враховані обставини справи при визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу.
Рішення суду в частині стягнення заробітку за час відсторонення позивача від роботи сторонами не оскаржувалося, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не було предметом апеляційної перевірки.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015р. змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з державного бюджету України на користь ОСОБА_1, до 500 000грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: