03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
10 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,
за участю: представників скаржника - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 3 грудня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Бабенко Ольги Олександрівни, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,-
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Бабенко О.О., в якій просив визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 листопада 2014 року, скасувати постанову про розшук майна боржника від 11 листопада 2014 року. Зазначав, що 13 жовтня 2011 року рішенням Подільського районного суду м.Києва задоволені позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_3 1214589 грн.86 коп. заборгованості по кредиту, 202969 грн.63 коп. процентів за користування кредитом, 229634 грн.75 коп. пені за порушення строків повернення процентів, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, а всього стягнуто 1803059 грн.24 коп. На виконання вказаного рішення Подільським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 2-3472/11 від 5 березня 2012 року, який пред'явлено до виконання.
Справа № 2-3472/11 С
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/693/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві БабенкоО.О. від 23 січня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 36126090, а 11 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, а також винесено постанову про розшук майна боржника.
Вважає зазначені дії державного виконавця незаконними, оскільки він не був повідомлений про існування виконавчого провадження, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати відомості про майно, яке передано в якості забезпечення виконання зобов'язання. На думку скаржника, постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна є передчасними, постановленими державним виконавцем без дотримання вимог, встановлених законом, щодо черговості накладення арешту на майно, та можуть призвести до порушення прав боржника у виконавчому провадженні шляхом подвійного стягнення коштів, майна, а потім і майна, яким забезпечено боргові зобов'язання.
Крім того, зазначає, що вилучення у нього автомобіля на підставі постанови про розшук майна та постанови про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження у нього вилучено єдиний транспортний засіб, який є засобом для забезпечення його існування та задоволення потреб родини, оскільки на даний час він взагалі позбавлений можливості отримувати дохід.
Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 3 грудня 2015 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Бабенко О.О. та представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправленні (а.с.163-164), у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Представники ОСОБА_3 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 листопада 2014 року, а також постанови про розшук майна боржника від 11 листопада 2014 року в межах виконавчого провадження № 36126090 були вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання таких дій неправомірними відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Судом установлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві перебуває виконавче провадження ВП № 36126090 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3472/11, виданого 5 березня 2012 року Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1214589 грн.86 коп. заборгованості по кредиту, 202969 грн.63 коп. процентів за користування кредитом, 154045 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 229634 грн.75 коп. пені за порушення строків повернення процентів, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову, а всього 1803059 грн.24 коп.
Виконавче провадження відкрито на підставі заяви стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 січня 2013 року, в якій останній просив одночасно з винесенням постанови про відкриття провадження накласти арешт на майно боржника, оголосити заборону на його відчуження та провести опис (а.с.38-39).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Терещенко В.І. від 23 січня 2013 року відкрито виконавчого провадження. У цій постанові державним виконавцем боржнику надано строк самостійно виконати рішення до 29 січня 2013 року ( а.с.42).
Згідно повідомлення ВРЕВ - 12 УДАІ в м.Києві від 10 липня 2014 року, станом на 10 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 зареєстровані два транспортні засоби (а.с.52).
11 листопада 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві Бабенко О.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу (а.с.50).
11 листопада 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві Бабенко О.О. винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.49).
20 травня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві винесено постанову про проведення виконавчих дій, а саме здійснення опису та арешту майна боржника, автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 та причепу, д.н.з. НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3 Підставою для винесення такої постанови стало повідомлення УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 13 травня 2015 року про затримання автомобіля та причіпа і поміщення їх на штраф майданчик (а.с.56).
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізувати його в установленому законом порядку.
Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.19 цього Закону).
За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (п.2 ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, за змістом ст..40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про розшук транспортного засобу боржника у разі необхідності.
Статтею 57 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакцій чинній на момент оскаржуваної виконавчої дії, передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постановою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Отже, з наведених норм закону слідує, що державний виконавець має право з метою забезпечення реального виконання рішення приймати рішення про накладення арешту на майно боржника, оголошення заборони на його відчуження, без обов'язкового попереднього повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Крім того, закон, в редакцій чинній на час вчинення виконавчої дії, не містив жодних заборон або обмежень щодо порядку накладення державним виконавцем, в межах виконавчого провадження, арешту на майно боржника.
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на положення абзацу 6 частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачена можливість винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки частина 2 ст.57 Закону доповнена цим положенням згідно із Законом № 423- VIIIвід 14 травня 2015 року, а тому не може бути врахована при вирішенні питання щодо законності дій державного виконавця при винесенні постанов 11 листопада 2014 року.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що державним виконавцем допущено порушення черговості стягнення за виконавчим документом, що передбачена ст..52 Закону України «Про виконавче провадження», не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки такі доводи не впливають на законність оскаржуваних постанов, якими накладено лише арешт на майно, оголошено заборону на його відчуження та оголошено розшук.
Крім того, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності накладення державним виконавцем арешту на все майно з огляду на те, що вимога стягувача забезпечена іпотекою, вартість якої значно перевищує суму боргу, колегія суддів відхиляє, оскільки установлено, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з виконання судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотеко держателя, і лише він, у разі невиконання основного зобов'язання, приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або стягнення з боржника у загальному порядку.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, оцінив докази, подані сторонами (ст.212 ЦПК), надав їм належну правову оцінку та постановив законну ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, тому ухвала суду відповідає вимогам матеріального т а процесуального права.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 3 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: