10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючий суддя: Качан В.Я.
Судді: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.
Секретар: Грабова Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участі третьої особи: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за її частку у праві спільного майна подружжя у розмірі 29 373,95 грн. та судовий збір у розмірі 293,74 грн. В решті рішення залишено без змін.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить суд скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_3, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 18.08.2012 по 06.03.2013 сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали в АДРЕСА_1.
Під час перебування сторін у шлюбі ними було проведено ремонт у зазначеній квартирі.
Справа 755/8105/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1900/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.
Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за її частку у праві спільного майна подружжя у розмірі 29 373,95 грн., суд першої інстанції виходив із того, що предметом поділу є майно на загальну суму 58 747,90 грн., тому з урахуванням рівності часток на кожного із членів подружжя припадає майна на загальну суму 29 373,95 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи
Враховуючи викладене, обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції невірно частково задоволено позовні вимоги шляхом стягнення компенсації одного з подружжя на користь іншого, оскільки позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом не надано переліку майна щодо якого позивач заявляє вимоги на отримання компенсації, відсутня оцінка вартості такого майна на час розгляду справи, на що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення уваги не звернув.
При цьому, судом першої інстанції не враховано те, що грошові кошти, витрачені на проведення ремонту, не відноситься до доходів, одержаних одним із подружжя, тобто не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 61 СК України.
За таких обставин, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участі третьої особи: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий суддя:
Судді: