Справа № 22-ц /796/1035/2016 Головуючий у І інстанції Сенько М.Ф.
Доповідач Котула Л.Г.
09 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Побірченко Т.І., Слюсар Т.А.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту родинних відносин, надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування,
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа , Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення родинних стосунків та визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те , що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її двоюрідна сестра ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на 49/100 частин житлового будинку , що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом є вона та відповідач.
У липні 2015 року вона звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, але постановою державного нотаріуса від 30 липня 2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини та відсутні документи , що підтверджують факт родинних відносин , а саме : оригінал свідоцтва про народження її батька ОСОБА_5.
Вказуючи на те , що строк звернення до нотаріальної контори вона пропустила з поважної причини , оскільки у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів та документи, що підтверджують родинні відносини, а тому просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та встановити факт родинних відносин.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить виключити із мотивувальної частини рішення: останній рядок першої сторінки і перший рядок другої сторінки рішення, про те, що даних, що майно (49/100 будинку )батька спадкодавця матеріали спадкової справи 2013 року не містять і не надано суду доказів, що вказували б на таке спадкування:
7-й абзац другої сторінки " про те, що матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_6 була матір'ю ОСОБА_7;
14-й абзац другої сторінки , "який зазначає про розбіжності між запитуваними та наданими даними документами і суд не може визнати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є однією ж і тією особою";
12-й абзац третьої сторінки рішення, який містить твердження суду про те, "що даних, які б вказували на те, що 49/100 будинку, на які претендує позивач, є спадковим майном спадкодавця - не виявлено";
15, 16, 17-й абзаци 3-ої сторінки рішення," про видалення із залу судового засідання представника апелянта за порушення судового процесу, про надання представником апелянта пояснень по суті спору, про письмові клопотання, що подані до канцелярії", як такі, що не відносяться до визначення підстав обґрунтування прийнятого судом рішення по суті спору, оскільки судомнеповно з'ясовані обставини справи та порушені норми процесуального права.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній , представника ОСОБА_1 ОСОБА_9 , яка підтримала подану ОСОБА_1 апеляційну скаргі і просила її задовольнити та відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2, пояснення ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційних скарг , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню , а ОСОБА_1 - частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до 1272 ЦК України , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови №7 від 30.05.2008 " Про судову практику у справах про спадкування " особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК . Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) , а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК , звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, яка була зареєстрована в АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.26-29).
21 серпня та 26 вересня 2013 року ОСОБА_1, а 23 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулися до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.( т.1 а.с.25,42, 68 ).
30 липня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4, так як її батько ОСОБА_5 , який був дядьком покійної , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року ( т.1 а.с. 86).
Постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори від 30 липня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд , що знаходяться в АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 та відсутні документи , що підтверджують факт родинних відносин з померлою( т. 1 а.с. 87).
Відмовляючи у задоволені позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд правильно виходив з того , що позивачка не надала суду доказів які б свідчили про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкоджали позивачу звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Суд дав належну оцінку посиланням позивача та наданим нею доказам в підтвердження того, що вона певний час хворіла і обгрунтовано не прийняв їх до уваги та дійшов правильного висновку, що до хвороби та після хвороби позивач мала достатній час для звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.
Посилання в апеляційній скарзі на те , що позивач хворіла та надала додаткові докази в підтвердження зазначеного, не заслуговують на увагу , оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду, виходячи з доказів , які були надані стороною у суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції відповідно до ч.2 ст. 303ЦПК України можуть бути дослідженні нові докази за умови , що їх неподання до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами , проте такі докази суду апеляційної інстанції не були надані.
При цьому необхідно зауважити , що підставою визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини є непереборні, істотні труднощі, а не просто хворобливий стан .
Зі змісту копії 12 сторінки паспорта позивача випливає, що у 2014 році вона двічі перетинала кордон України, отже мала можливість вчасно звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори.( т.1 а.с. 91).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин позивач посилалася на те , що її батько ОСОБА_5 є дядьком ОСОБА_4
Разом з тим, належних та допустимих доказів , які б з достовірністю підтверджували ці обставини, суду не надала.
Посилання в апеляційній скарзі на те , що представник відповідача не заперечували родинні відносини відповідача з позивачем , не можуть бути взяті до уваги , оскільки у суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_9 пояснила , що вона дійсно не заперечували родинні відносини позивача з ОСОБА_1 , але їй невідомо ступінь споріднення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду і відповідно задоволення позовних вимог .
Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зміни рішення суду, колегія суддів вважає, вони частково знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду необхідно змінити.
Зокрема, з рішення суду необхідно виключити висновки суду , що містяться в абзаці 7 другої сторінки рішення про те, "що матеріали справи не містять доказів , що саме ОСОБА_6 не була матір'ю ОСОБА_7", оскільки ОСОБА_7, як встановлено судом є батьком ОСОБА_4, а як зазначали сторони ОСОБА_6 була його дружиною.
Підлягає виключенню і висновок суду , який міститься в 14 -й абзаці другої сторінки : " За таких розбіжностей між запитуваними даними та наданими, а також розбіжностей з відповідними даними , що наведені у довідці , виданій ОСОБА_3, незважаючи на те , що матеріали спадкової справи містять висновок філолога , яким деякі розбіжності певним чином пояснюються , суд не може визнати , що ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є одніє і тією ж особою"; з огляду на те , що зазначене питання не було предметом цього спору.
Підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення і абзаци 14 і 15 третьої сторін рішення : "Виходячи з того, що ОСОБА_9 була висловлена позиція її довірителя , щодо вимог позову, нею надані пояснення по суті спору, за її участю дослідженні всі наявні докази , суд вважав за можливе продовжити розгляд справи без участі сторін відповідача ОСОБА_1 та постановити рішення.
Письмові клопотання ОСОБА_9 , що поданні нею до канцелярії суду , в той час , як суд перебував в нарадчій кімнаті , з приводу винесення ухвал за клопотаннями тої ж ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі та про відвід судді , долучені до справи без розгляду , як такі , що поступили після винесення рішення у справі . До того ж , дані клопотання за змістом та за підставами є такими ж , що і вирішені в судовому засіданні", оскільки абз.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України передбачено , що у мотивувальні частині рішення повинно бути зазначено:
встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносин;
мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;
чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;
назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Однак, на ці вимоги цивільного процесуального закону суд не звернув увагу і зазначив в рішення процесуальні дії, які були вчиненні судом під розгляду справи на підстави ухвали суду. ( т. а.с. 147)
Відносно інших клопотань апеляційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає підстав до їх задоволення, оскільки висновки суду в цій частині рішення відповідають вимогам закону та обставинами справи і ґрунтуються на досліджених судом доказах.
Керуючись ст. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року змінити , виключивши з мотивувальної частини рішення:
абзац 7 другої сторінки про те, що матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_6 була матір'ю ОСОБА_7;
14 -й абзац другої сторінки : " За таких розбіжностей між запитуваними даними та наданими, а також розбіжностей з відповідними даними , що наведені у довідці , виданій ОСОБА_3, незважаючи на те , що матеріали спадкової справи містять висновок філолога, яким деякі розбіжності певним чином пояснюються , суд не може визнати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є одніє і тією ж особою";
14 і 15 абзаци третьої сторін рішення : "Виходячи з того, що ОСОБА_9 була висловлена позиція її довірителя, щодо вимог позову, нею надані пояснення по суті спору, за її участю дослідженні всі наявні докази, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи без участі сторін відповідача ОСОБА_1 та постановити рішення.
Письмові клопотання ОСОБА_9, що поданні нею до канцелярії суду, в той час, як суд перебував в нарадчій кімнаті, з приводу винесення ухвал за клопотаннями тої ж ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі та про відвід судді, долучені до справи без розгляду, як такі, що поступили після винесення рішення у справі. До того ж, дані клопотання за змістом та за підставами є такими ж, що і вирішені в судовому засіданні".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: