Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Маринченко М.М.
№ 22-ц/796/613/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.
10 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
секретар: Дрозд Ю.С.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Олексій Володимирович, про визнання недійсним договору іпотеки, припинення обтяження та іпотеки квартири,-
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко О.В., про визнання недійсним договору іпотеки, припинення обтяження та іпотеки квартири.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 31 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 157, за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
Припинено обтяження квартири АДРЕСА_1, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 8566874), яке зареєстровано на підставі договору іпотеки, укладеного 31 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 157.
Припинено обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою (номер запису про іпотеку 8567666), зареєстрованою на підставі договору іпотеки, укладеного 31 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КравченкомО.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 157.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 121 грн. 80 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 121 грн. 80 коп.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення у випадку визнання недійсним договору іпотеки від 31 січня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 157, арешту на квартиру АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору іпотеки від 31 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд не звернув уваги на те, що на момент укладення договору іпотеки від 31 січня 2015 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4, а отже вона мала право на передачу її в іпотеку. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним. В рішенні суду не було зазначено у чому саме зміст договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вважає також помилковим висновок суду першої про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2, який також діє від імені та інтересах відповідача ОСОБА_4,підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Третя особа ОСОБА_5 вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Позивач ОСОБА_3 та її представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко О.В. не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 12 січня 1991 року по 12 липня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними придбано квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2004 року.
На підставі договору дарування від 25 січня 2013 року ОСОБА_5 подарував вказану квартиру своїй матері ОСОБА_4, яка здійснила державну реєстрацію свого права власності на вказане нерухоме майно.
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Fiat Doblo 2008 року випуску; визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної квартири та 1/2 частку вказаного автомобіля з виплатою компенсації їх вартості.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Визнано спільною сумісною власністю однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Fiat Doblo 2008 року; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кожним право власності на 1/2 частину квартири 1/2 частину автомобіля.
Ухвалою Вищого спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року рішення Оболонського районного суду від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/2 частині квартири скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишено без змін. Підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало те, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції спірна квартира перебувала у власності іншої особи - ОСОБА_4
У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про виключення майна із складу спільної сумісної власності та визнання його, таким, що не підлягає поділу.
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 подала до суду позовну заяву про визнання договору дарування від 25 січня 2013 року недійсним з підстав порушення вимог чинного законодавства, оскільки згоди на укладання відчуження спірної квартири вона не давала.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року об'єднано в одне провадження вимоги про визнання договору дарування недійсним, первісні вимоги про поділ майна та зустрічні позовні вимоги про виключення майна із складу спільної сумісної власності та визнання його, таким, що не підлягає поділу.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року задоволено частково вимоги за об'єднаною позовною заявою ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. Визнано недійсним договір дарування від 25 січня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком В.В., який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 В іншій частині позовних вимог за об'єднаною позовною заявою відмовлено. Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя АДРЕСА_1 в м. Києві квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кожним право власності на 1/2 частину вказаної квартири. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 залишено без задоволення.
31 січня 2015 року відповідач ОСОБА_4 (іпотекодавець) уклала з ОСОБА_2 (іпотекодержатель) договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 157, за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 для забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладеним з ОСОБА_8 01 листопада 2014 року договором позики.
На підставі вказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження квартири АДРЕСА_1, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 8566874). Також на підставі вказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В. в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою (номер запису про іпотеку 8567666).
В червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко О.В., в якому просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 31 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 157, припинити обтяження квартири АДРЕСА_1, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 8566874), а також припинити обтяження квартири іпотекою (номер запису про іпотеку 8567666), що були зареєстровані на підставі договору іпотеки, укладеного 31 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з такими3 висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV предметом іпотеки є об'єкти нерухомого майна та об'єкти, які прирівнюються до таких цим Законом. До них чинним законодавством, зокрема, віднесено: земельні ділянки; будівлі; споруди; підприємство як майновий комплекс; житлові будинки; квартири; дачі; садові будинки; гаражі; об'єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому; право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.
Об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відсутність хоча б однієї з указаних ознак є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визнання іпотечного договору недійсним є підставою для припинення іпотеки.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Установивши, що договір дарування від 25 січня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком В.В., на підставі якого ОСОБА_4 було передано в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 згідно з договором іпотеки від 31 січня 2015 року, був визнаний недійсним згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 31 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та припинення обтяження квартири АДРЕСА_1, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, заборона відчуження нерухомого майна (номер запису про обтяження 8566874), а також обтяження квартири іпотекою (номер запису про іпотеку 8567666), що були зареєстровані на підставі вказаного договору іпотеки.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, оскільки вказана норма врегульовує питання правових наслідків недійсності кредитного договору. Відповідно до змісту вказаної норми накладення арешту на майно, яке було предметом застави, застосовується лише у випадку застосування судом наслідків недійсності кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді