Апеляційне провадження №22-ц/796/2383/2016 Головуючий в 1 інстанції - Сальникова Н.М.
Доповідач - Желепа О.В.
09 лютого 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Рубан С.М., Кабанченко О.А.
при секретарі: Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «СТ «Іллічівське» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.10.2014 року на вул. Боженко в м. Києві у зв'язку із порушенням водієм ОСОБА_2 вимог ПДР України під час керування автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 і як наслідок завдання механічних пошкоджень належному позивачу на праві власності автомобілю «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_3. Цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована у ПрАТ «CТ «Іллічевське», останніми проведено виплату страхового відшкодування у сумі 38 118 грн. 32 коп., проте ОСОБА_2 повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить - 39 886 грн. 55 коп. Крім того просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.10.2015 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Також просив стягнути судові витрати з відповідача.
В скарзі посилався на те, що розмір відновлювального ремонту ТЗ за своєю правовою природою відповідає вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі в розумінні ст.1192 ЦК України, і підлягає відшкодуванню потерпілому в повному обсязі без врахування фізичного зносу з урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України. Також, судом було необґрунтовано відмовлено позивачу у стягненні з відповідача моральної шкоди, залишено поза увагою той факт, що через дану дорожньо-транспортну пригоду позивач (який є людиною похилого віку, пенсіонером, ветераном війни-учасником бойових дій) зазнав сильних душевних та моральних страждань.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.
Представники відповідача доводи скарги заперечували.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Стаття 1188 ЦК України визначає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.10.2014 року на вул. Боженко в м. Києві внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог ПДР України під час керування автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 завдано механічні пошкодження належному позивачу на праві власності автомобілю «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_3. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «CТ «Іллічевське».
Постановою Голосіївського районного суду від 13.11.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.11).
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з авто-товарознавчого дослідження транспортного засобу «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_3, вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу становить 46 353 грн. 98 коп.
При цьому, вартість відновлювального ремонту (без урахування фізичного зносу) становить 78004 грн. 87 коп.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності позивача серії АІ/3566756 передбачена франшиза у розмірі 510 грн.
Згідно розрахунку за страховим актом №ЦО-53233-АІ-0003566766-3566756 від 06.02.2015 року ПрАТ «CТ «Іллічевське» власнику автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_3 здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 38 118 грн. 32 коп. (а.с.83). Вказані кошти були перераховані безпосередньо на картковий рахунок позивача.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо необхідності відшкодування повної вартості відновлювального ремонту автомобіля, без врахування коефіцієнту фізичного зносу окремих деталей, не узгоджуються з вимогами Закону та Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів. Суд вважав, що, оскільки розмір завданої позивачу шкоди є менший, ніж ліміт відповідальності СК, в якій застрахована цивільна відповідальність, винна особа не повинна нести будь-яку цивільну відповідальність.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується, так як суд не повно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, не вірно застосував норми матеріального права, не врахував, роз'яснення ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ .
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам ухвалене рішення не відповідає виходячи з наступного.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд першої інстанції правильно встановив, що шкода позивачу була завдана відповідачем ОСОБА_2
За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Крім того, згідно з Положеннями про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.
Таким чином, ПрАТ «CТ «Іллічевське», обґрунтовано відшкодувало шкоду з урахуванням зносу та без урахування ПДВ на суму 38118 грн. 32 коп., відповідно до цієї статті Закону.
Разом з тим, відповідно до звіту оцінювача, для відновлення пошкодженого автомобіля (без урахування фізичного зносу) потерпілій особі, станом на дату проведення дослідження, необхідна сума 78004 грн. 87 коп. (а.с. 27 зворот).
У п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має прав вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Отже, для повного відновлення пошкодженого автомобіля позивачу необхідна сума 78004 грн. 87 коп., яка була частково сплачена третьою особою ПрАТ «CТ «Іллічевське», в розмірі 38118 грн. 32 коп.
Оскільки різниця між вказаними сумами становить 39886, 55 грн., суд безпідставно відмовив в задоволенні позову до винної особи, про стягнення з відповідача коштів, яких не вистачає позивачу для відновлення пошкодженого автомобіля.
Доводи представників відповідачів про те, що ліміт відповідальності страхової компанії не вичерпний, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що судом встановлено правомірність дій страхової компанії при визначенні розміру страхового відшкодування у відповідності з вищенаведеними нормами спеціального Закону, а крім того, колегія враховує правовий висновок ВСУ в справі № 6-2808цс15, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Суд першої інстанції не врахував, що автомобіль позивача не відремонтовано, а відповідач цього факту не заперечував та не спростовував. Крім того, відповідач не довів, що з часу проведення дослідження до теперішнього часу вартість ремонтних робіт та деталей, які необхідні для відновлення автомобіля стала нижчою, та не відповідає сумі , визначеній спеціалістом, як вартість відновлювального ремонту.
Доводи представника відповідача про те, що внаслідок ремонту, та встановлення на автомобіль позивача деталей, покращиться стан автомобіля позивача, колегія суддів не приймає, з урахуванням вищенаведеного роз'яснення, та враховуючи, що в даному випадку потерпілий не просить відшкодувати вартість пошкодженого майна, а тому відповідач(заподіював шкоди) не має права вимагати врахування зношеності деталей.
Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції жодним чином не мотивував відмову в задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди.
Згідно вимог ст.23 ч.1,2 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач посилався на те, що він є людиною похилого віку, пенсіонером, ветераном війни-учасником бойових дій, і внаслідок ДТП зазнав сильних душевних та моральних страждань. Автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень , внаслідок чого, його експлуатація за цільовим призначенням є неможливою тривалий час. Також, позивач зазначав, що змушений був витрачати свій час на підготовку документів для отримання відшкодування від страхової компанії та подачу даного позову до суду.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки дійсно внаслідок пошкодження майна, позивач, будучи особою похилого віку, залишився без транспортного засобу та змушений витрачати додаткові зусилля на відновлення майна та захист своїх прав. При цьому враховуючи фактичні обставини справи, засади розумності та справедливості, на думку колегії обґрунтований розмір останньої становить 500 грн. 00 коп., а не 5000 грн. 00 коп., як зазначив позивач.
На підставі вищевикладеного, вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції, як таке , що ухвалено за не повно встановлених обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування майнової шкоди 39886, 55 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 500 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подачі позову), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2015 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив: - 1218 гривень.
Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подачі позову) ставка судового збору за подання заяви майнового характеру становить 1 % відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, сума судового збору становить - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подачу позовної заяви позивачем сплачено судового збору 642 грн. 50 коп. (а.с. 2), а за подання апеляційної скарги 706 грн. 71 коп. (а.с. 122, 140), який також підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) 39886 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 55 коп. у відшкодування майнової шкоди та 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) судовий збір в розмір 1349 (тисяча триста сорок дев'ять) грн. 21 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: