08 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» - Соколова Віктора Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Госпкомобслуговування», треті особи: Київська міська рада, Первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Госпкомобслуговування», Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві «Київська міська рада профспілок», про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
Унікальний номер справи: 761/26441/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1982/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
В вересні 2015р. позивачка ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києві з позовом до відповідача КП «Госпкомобслуговування», треті особи: КМР (далі по тексту - третя особа 1), Первинна профспілкова організація КП «Госпкомобслуговування» (далі по тексту - третя особа 2), Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві «Київська міська рада профспілок» (далі по тексту - третя особа 3), в якому просила суд: визнати незаконним наказ відповідача від 20 серпня 2015р. №71к про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення; поновити позивачку на роботі на посаді машиніста із прання та ремонту спецодягу 2 розряду дільниці господарських та підсобних робіт у відповідача; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1480,76 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,0 грн. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 09 червня 2009р. працювала у відповідача на посаді машиніста із прання та ремонту спецодягу 2 розряду дільниці господарських та підсобних роботі. Наказом відповідача від 20 серпня 2015р. №71к позивачку було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, а саме через відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. На думку позивачки її звільнення з займаної посади відбулося з порушенням трудового законодавства, наказ про звільнення вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки щодо неї не застосовувались жодного разу дисциплінарні стягнення, не були відібрані пояснення, при цьому в службовій записці ОСОБА_5 від 18 серпня 2015р., яка стала підставою для звільнення, зазначено, що позивачка була відсутня на території підприємства з 10:00-11:30 год. та з 16:00-17:15 год., що разом складає 2 год. 45 хв., а тому застосування п. 4 ст. 40 КЗпП є неправомірним, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Госпкомобслуговування», треті особи: Київська міська рада, Первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Госпкомобслуговування», Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві «Київська міська рада профспілок», про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Визнано незаконним наказ директора Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» №71к від 20 серпня 2015р. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення машиніста з прання та ремонту спецодягу ОСОБА_2 за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу 2 розряду дільниці господарських та підсобних робіт з 20 серпня 2015р. Стягнуто з Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2015р. по 08 вересня 2015р. в сумі 1140 /одну тисячу сто сорок/ грн. 75 коп.; 500 /п'ятсот/ грн. 00 коп. - у відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» на користь держави судовий збір в розмірі 974 /дев'ятсот сімдесят чотири/ грн. 40 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу 2 розряду дільниці господарських та підсобних робіт в Комунальному підприємстві «Госпкомобслуговування». В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» - Соколов Віктор Анатолійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що при його ухваленні, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що загальний час відсутності позивача на робочому місці протягом 18.08.2015 р. згідно 3-х актів складає 4 год. 15 хв.
Зазначає, що згідно наданого ТОВ «Інвайт» графіку чергувань, ОСОБА_2 18.08.2015 р. чергувала саме на цьому підприємстві, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у ТОВ «Інвайт» щодо табелювання та фактичної виплати ОСОБА_2 заробітної плати.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Також встановлено, що відповідно до копії трудової книжки позивачки, 09 червня 2009р. було прийнято на роботу на посаду машиніста із прання та ремонту спецодягу 2 розряду дільниці господарських та підсобних робіт, на підставі Наказу № 113к від 05 червня 2009р. (а.с.11). Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наданий стороною відповідача в судовому засіданні акт від 18 вересня 2015р. про відсутність на робочому місці та на території КП «Госпкомобслуговування» позивачки 18 серпня 2015р. з 14:00 год. по 15:30 год., при роботі комісії по з'ясуванню причин відсутності позивачки на робочому місці 18 серпня 2015р. не встановлений та третій особі 2 для розгляду подання директора КП «Госпкомобслуговування» про надання згоди на попереднє звільнення позивачки від 20 серпня 2015р. за №08/11316-238 не надавався.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що У відповідності з ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, директор КП «Госпкомобслуговування» звернувся з поданням до третьої особи 2 про надання згоди на попереднє звільнення позивачки із займаної посади у зв'язку із відсутністю останньої на робочому місці більше трьох годин (подання від 20 серпня 2015р. за №08/11316-238). Як вбачається з переліку додатків, зазначених у даному поданні, на підтвердження наданих відомостей, сторона відповідача надала третій особі 2 наступні документи: Висновок комісії по з'ясуванню причин відсутності на робочому місці; наказ на створення комісії №69к від 18 серпня 2015р.; лист №374 від 20 серпня 2015р.; графік чергувань прибиральниць на серпень 2015р. ТОВ «Інвайт»; службова записка ОСОБА_5; Акт про відсутність на робочому місці від 18 серпня 2015р.; пояснювальна записка ОСОБА_2 від 19 серпня 2015р. Відомостей того, що позивачка є членом зазначеної профспілкової організації відповідачем суду надано не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що третьою особою 2 було прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивачки із займаної посади за відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) неправомірно, так як з наданих їй стороною відповідача документів, вбачається відсутність позивачки на роботі лише протягом 2 год. 45 хв. (з 10:00 год. до 11:30 год. та з 16:00 год. до 17:15 год.).
Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» - Соколова Віктора Анатолійовича - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: