№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1568//2016
Головуючий у суді першої інстанції: Борденюк В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючого: судді Білич І.М
суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю: представника позивача Осадчий А.М.
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року
в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО - страхування» до ОСОБА_5, за участю третьої особи: ОСОБА_6, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 5 719,53 гривень. Мотивуючи свої вимоги тим, що 15.03.2013 року з ОСОБА_6 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчений полісом, за яким позивач застрахував цивільно-правову відповідальність всіх осіб, які на законних підставах керуватимуть автомобілем ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_3. 28 вересня 2013 року з вини ОСОБА_5, яка керувала автомобілем ВАЗ 2108, сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_7 Позивач сплатив потерпілому страхове відшкодування у розмірі 5 719,53 гривень, та звернувся з регресною вимогою про відшкодування виплаченого страхового відшкодування до винної особи з урахуванням положень ЦК України а також Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року позов було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПРОСТО - страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 5 719,53 гривень та вирішено питання розподілу судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та закриття провадження у справі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до даних свідоцтва про розірвання шлюбу відповідачу ОСОБА_5 після розірвання шлюбу( 11 січня 2014 року) було присвоєно прізвище «ОСОБА_5» ( а.с. 52).
Представник позивача у судовому засіданні не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Третя особа про день і час розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку в судове засідання не з'явилася, поважність причин своєї неявки суду не повідомила.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у її відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що 28 вересня 2013 року з вини ОСОБА_5, яка керувала автомобілем ВАЗ 2108, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб « Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1.
Згідно звіту № 9743/88848 з оцінки транспортного засобу складеного 09.10.2013 року ФОП ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП склала 5 719,53 гривень.
На підставі розпорядження № 88848 від 22.01.2014 року ОСОБА_9 згідно його заяви було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 719,53 гривень (платіжне доручення № 7891 від 14.04.2014 року).
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що позивач в передбаченому законом порядку виплатив страхове відшкодування, а ОСОБА_5, як водій забезпеченого транспортного засобу, яка є винуватцем настання ДТП не повідомила страховика про настання страхового випадку. Що у відповідності до положень абзацу «ґ» підпункту 38.1.1., пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і є визначеною нормами матеріального права підставою для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.
Зазначаючи при цьому, що наведені норми матеріального права мають імперативний характер і не пов'язують виникнення у страховика права на звернення до суду із регресним позовом із тим чи не ускладнив встановлення страховиком обставин ДТП факт його неповідомлення про страховий випадок страхувальником чи водієм транспортного засобу. Доказів поважності причин неповідомлення страхувальника про факт настання ДТП відповідачем надано не було.
Предметом даного позову є вимога про захист цивільного права у межах спірних цивільних правовідносин сторін, джерелом яких є договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності і Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; відтак між сторонами виникли договірні правовідносини, а не деліктні.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги в частині помилкового посилання суду на положення ст. 989 ЦК України адже в даній нормі вказано що саме страхувальник зобов'язаний повідомити відповідно до умов договору, в якому також, не вказані строки, на думку колегії суддів, є помилковими, як і посилання особи що подала апеляційну скаргу на правову позицію ВСУ від 16 вересня 2015 року № 6 - 284 цс 15.
При цьому відповідачем не взято до уваги те, що відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо - транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо- транспортної пригоди. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно із підпунктом «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і доводи апеляційної скарги про те, що до позивача не перейшло право регресної вимоги, а виникло право вимоги саме в порядку суброгації. Положення ст. 1191 ЦК України, не застосовується до відносин майнового страхування. Таким чином, доводи позивача про те, що правовідносини між сторонами у даній справи за своєю суттю є регресною вимогою, необґрунтовані. А відтак, суд першої інстанції не вірно визначив предмет та характер спірних правовідносин і помилково виходив з того, що до позивача перейшло право регресної вимоги.
Роз'яснення про застосування вищевказаних понять наведені у п. 27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно з яким при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та « суброгація» У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні ( зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає своє право страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права ( ст. 1191 ЦК ), а також ст. 38 Закону України «, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням ст. 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Враховуючи, що за час розгляду справи відповідачем не було надано доказів про повідомлення страховика водієм забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_5, яка спричинила дорожньо - транспортну пригоду, про настання дорожньо - транспортної пригоди у строки та в порядку, що визначені у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у відповідності до доводів апеляційної скарги нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді