3 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013110040009668 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останній раз - 02.02.2015 вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року,
В апеляційній скарзі на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року обвинувачена ОСОБА_5 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію своїх дій, посилаючись на наявність у неї тяжкого захворювання, просить пом'якшити призначене їй покарання.
Іншими учасниками судового провадження апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції не подані.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.02.2015, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Судом вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_5 вчинила закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна за наступних обставин.
Так, 10 червня 2013 року приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні магазину «Ашан», розташованого в ТРЦ «Скаймол» за адресою: м. Київ, проспект Ватутіна, 2-Т, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з полиці в торгівельному залі належне ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» майно, а саме ковбасні вироби на загальну суму 822 грн. 78 коп., які поклала в свою сумку та, не сплативши в касі за взятий нею товар, направилась до виходу з магазину. Однак, виконавши всі дії, які ОСОБА_5 вважала необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки обвинувачена була викрита та затримана працівниками охорони магазину.
9 липня 2013 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 , знаходячись в магазині «ЦентрОбув», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 17, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла в торгівельному залі належне ТОВ «Трейдшуз» майно, а саме напівчеревики чоловічі вартістю 133 грн. 81 коп., які поклала до своєї сумки та, не сплативши в касі за взятий нею товар, направилась до виходу з магазину. Однак, виконавши всі дії, які ОСОБА_5 вважала необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки обвинувачена була викрита та затримана працівниками охорони магазину.
Крім того, 8 вересня 2014 року приблизно о 16 год. 50 хв. ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні магазину «Варус» в ТЦ «Квадрат», розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 36, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з полиці в торгівельному залі належне ТОВ «Омега» майно, а саме: філе сьомги, стейк сьомги, балик «Алан», балик «Векка» загальною вартістю 505 грн. 15 коп., які поклала до своєї сумки та, не сплативши в касі за взятий нею товар, направилась до виходу з магазину. Однак, виконавши всі дії, які ОСОБА_5 вважала необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки обвинувачена була викрита та затримана працівниками охорони магазину.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, в апеляційній скарзі не заперечується та судом апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України не перевіряється, оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 цього Кодексу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і у такому випадку учасники судового провадження позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визначена правильно.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої про суворість призначеного їй покарання, то вони є необгрунтованими.
Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався.
Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Також суд врахував дані про особу винної, яка раніше неодноразово судима, і маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, знову вчинила новий умисний злочин проти власності.
Крім того, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання, та при цьому врахована обставина, яка пом'якшує покарання, - щире каяття у вчиненому.
Виходячи із встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, обсягу і характеру дій ОСОБА_5 , наведених даних про її особу, суд першої інстанції прийшов до умотивованого висновку про неможливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та з дотриманням вимог ст. 65 КК України призначив їй покарання у межах санкції кримінального закону.
Що ж стосується посилань ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на негативний стан її здоров'я, то такі відомості нею належним чином не підтверджені, та з огляду на наведені вище обставини, вони не можуть бути достатньою підставою для пом'якшення призначеного їй покарання.
Крім того, оскільки ОСОБА_5 вчинила злочин до постановлення відносно неї вироку Деснянським районним судом м. Києва від 02.02.2015, судом першої інстанції вірно призначено їй покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_5 судом першої інстанції покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої, є необхідним для виправлення винної та попередження нових злочинів, і підстави для пом'якшення їй покарання відсутні.
За наведених підстав колегія суддів визнає апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року у кримінальному провадженні №12013110040009668 відносно ОСОБА_5 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою ОСОБА_5 - в той же строк з дня вручення їй копії ухвали.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3