3 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Желепи О.В., Рубан С.М.
при секретарі Архіповій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, Солом'янської районної в м. Києві державної адімністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа: Солом'янський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві про визнання ордеру недійсним, скасування розпорядження, виселення та визнання права користування житловим приміщенням,
встановила:
у липні 2015р. позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення - кімнату № 2, площею, 11,5кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5, скасування розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказаного жилого приміщення, виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із вказаного жилого приміщення та визнання за позивачами права на користування жилим приміщенням.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що ОСОБА_2 розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 281 від 14 березня 2005р. був включений в список на позачергове отримання жилої площі. Рішенням профспілкового комітету від 9 серпня 2005р. в облікову справу включені члени його сім'ї: дружина ОСОБА_3 та діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 24 березня 2006р. спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації ІБКіЦБ НААН ОСОБА_2 та членам його сім'ї була надана кімната, площею 19,4кв.м. у квартирі АДРЕСА_1. Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 квітня 2006р. рішення було затверджене та 16 травня 2006р. видано ордер на заняття кімнати. За розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 11 жовтня 2006р. позивачами була приватизована вказана кімната, але з позачергового списку позивачів виключено не було.
Позивачі стверджували, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, кімната, площею 11,5кв.м. до 23 березня 2015р. була зайнята родиною Шевченко, які звільнили її у зв'язку з придбанням іншої квартири. Відповідачі ОСОБА_5 намагалися вселитися у кімнату 22 березня 2015р., а у подальшому отримали ордер на
№ апеляційного провадження:22-ц/2796/2311/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
кімнату.
- 2 -
Позивачі вважали, що мають першочергове право на отримання вказаної кімнати, оскільки перебувають на першому місці в позачерговому списку.
Рішенням суду від 20 жовтня 2015р. позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з жилого приміщення кімнати № 2, площею 11,5кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, визнано за позивачами право на користування вказаним житловим приміщенням.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати.
Відповідач посилається на неповно встановлені судом обставини справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представників, відповідача ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника, пояснення представника Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 281 від 14 березня 2005р. затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Інституту цукрових буряків УААН від 17 березня 1997р. про включення в список позачергового отримання жилої площі ОСОБА_2. (с.с.14 т.1)
Рішенням профспілкового комітету Інституту цукрових буряків УААН № 12 від 12 серпня 2009р. в облікову справу ОСОБА_2 включено його дружину ОСОБА_3 та дітей ОСОБА_11 і ОСОБА_8 (с.с.15 т.1)
На підставі розпорядження Солом'янської районного державної адміністрації № 685 від 28 квітня 2006р. ОСОБА_2 на сім'ю із чотирьох чоловік: він, дружина та двоє дітей, виданий ордер на заняття кімнати, площею 19,4кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1 (с.с.16 т.1).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, яке видано Відділом приватизації державного житла Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 11 жовтня 2006р., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 у рівних частках на праві власності належить 39/100 квартири АДРЕСА_1 (с.с.17 т.1).
Згідно технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_2, квартира посімейного, спільного заселення, розташована на 2 поверсі 2 поверхового будинку та складається з 3 кімнат жилою площею 49,5кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 18,6кв.м., 2-а кімната - 11,5кв.м., 3-я кімната - 19,4кв.м. (с.с.23-27 т.1).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ордер на заняття кімнати, площею 11,5кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не видавався, відповідачі поселилися у кімнату самовільно, тому підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, а позивачі, перебуваючи на позачерговому квартирному обліку, мають право на користування спірною кімнатою.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
- 3 -
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що станом на 21 лютого 2006р. на балансі Інституту цукрових буряків УААН перебуває гуртожиток, площею 533,94кв.м. по АДРЕСА_1, а також жилий будинок, площею 1013,54кв.м. по АДРЕСА_1 (с.с.19 т.1).
Згідно довідки по формі № 3 від 8 липня 2015р. позивачі зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_1, який є комунальною власністю, що пе-ребуває на балансі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААНУ (с.с.31 т.1).
Відповідно до ст. 52 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
23 березня 2015р. ОСОБА_2 звернувся до директора Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН та до голови профспілкового комітету ІБКіЦБ НААН із заявою про надання йому та його родині у порядку ст. 54 ЖК УРСР кімнати, площею 11,5кв.м., яка звільнилася у кватирі АДРЕСА_1, де він проживає разом із сім'єю (с.с.20 т.1).
Згідно витягу із протоколу № 3 профспілкового комітету Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН від 30 березня 2015р. на підставі ст. 54 ЖК УРСР та ст. 34 ЖК УРСР профспілковий комітет ухвалив заяву ОСОБА_2 задовольнити та подати на подальший розгляд до адміністрації Інституту (с.с.22 т.1).
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення адміністрації Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_2
Однак, у листі на ім'я президента Національної академії аграрних наук України від 13 серпня 2015р. директор інституту повідомляє, що у квартирі, де проживає ОСОБА_2 із родиною, вільних кімнат не має, що позбавляє можливості вирішити питання про поліпшення житлових умов ОСОБА_2 (с.с.86 т.1).
За таких обставин, суд першої інстанції повинен був з'ясувати, з яких підстав у спірній кімнаті проживає ОСОБА_1, а в залежності від отриманої інформації, роз'яснити позивачу його право уточнити свої позовні вимоги та навести відповідне обґрунтування.
Проте, у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України вказані дії судом першої інстанції вчинені не були.
Відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги були надані копії витягу з протоколу засідання адміністрації Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН № 1 від 23 березня 2015р. про надання ОСОБА_1 кімнати № 2 в гуртожитку Інституту за адресою: АДРЕСА_1 та ордера № 23 серії АА від 23 березня 2015р. на зайняття вказаної кімнати у гуртожитку (с.с.143, 044 т.1), що спростовує висновки суду першої інстанції про самовільне зайняття відповідачами спірної кімнати та можливості застосування до правовідносин сторін ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР.
Разом з тим, з наданих суду документів, у тому числі і із розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 685 від 28 квітня 2006р. (с.с.108 т.1), вбачається, що ОСОБА_2 надавалася жила кімната, площею 19,4кв.м, яка знаходиться у квартирі 10 у відомчому будинку АДРЕСА_1, а відтак і спірна кімната, наявність якої підтверджено технічним паспортом, знаходиться у вищезазначеній квартирі і не має статусу гуртожитку.
Проте, наданий відповідачем ОСОБА_1 до апеляційного суду ордер, не був
- 4 -
предметом розгляду суду першої інстанції, з приводу даного ордеру не заявлялися вимоги про
визнання його недійсним, так як позивачем були заявлені вимоги про визнання недійсним ордеру, який ніби то був виданий на зайняття відповідачем кімнати у відомчому жилому будинку, на підставі ст.ст. 59 та 117 ЖК УРСР, а тому апеляційний суд відповідно до поло-жень ст. 303 ЦПК України позбавлений можливості надавати оцінку вказаному документу.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вимоги про виселення відповідачів із кімнати № 2, площею 11,5кв.м. квартири АДРЕСА_1 є передчасними.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а також чи приведе обраний позивачем спосіб захисту до відновлення порушених прав, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачі мають право порушувати питання про виселення відповідачів, оскільки перебувають списку позачергового отримання житла і відсутні інші особи, які мають право на отримання спірної кімнати.
Разом з тим, з наданих суду першої інстанції позивачами документів вбачається, що кімната, площею 19,4кв.м., була надана позивачу без зняття його з квартирного обліку, проте, за інформацією Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації позивач ОСОБА_2 разом із родиною із чотирьох осіб перебуває на квартирному обліку у першочерговому списку на отримання житла за категорією «науково-педагогічні працівники», де станом на 20 квітня 2015р. номер його черги серед першочерговиків району - 1443, а за категорією обліку - 119.
Доводи позивачів, що вони перебувають на першому місці в позачерговому контрольну списку Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, належними доказами не підтверджені, так як суду надана копія контрольного списку станом на 6 квітня 2006р. та заява позивача до голови профспілкового комітету інституту про поновлення контрольного списку співробітників інституту (с.с.28, 29 т.1), але відомостей про поновлення такого списку на день розгляду справи судом матеріали справи не містять.
Крім того, обираючи спосіб захисту своїх прав, позивачі просили визнати за ними право на користування спірною кімнатою, при цьому, не зазначаючи фактичних обставин, за яких вони набули такого права, а також і норми матеріального права, на підставі якої таке право у них виникло.
У порушення вимог ст. 215 ЦПК України рішення суду не містить обґрунтування задоволення позовних вимог про визнання за позивачами права на користування спірною кімнатою, а також і норми закону, на підставі якої задоволені ці позовні вимоги.
Разом з тим, під час судового розгляду не було встановлено, що позивачі поселялися у спірну кімнату, або, що вона була їм надана для проживання відповідно до положень ст.ст. 52, 53 ЖК УРСР, а відтак відсутні правові підстави і для визнання за ними права на користування спірною кімнатою.
При цьому, позивачами не заявлялися позовні вимоги про надання їм спірної кімнати
або про визнання неправомірною відмови у наданні їм кімнати.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за
- 5 -
зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, тому посилання представника позивача у апеляційному суді на те, що суд повинен самостійно визначити, як норми права, так і спосіб захисту прав позивача, не ґрунтуються на вказаній нормі закону.
Крім того, цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості ( частини 1 та 2 статті 10 ЦПК України), а відтак суд не може надавати перевагу правам позивача перед правами відповідача, та вирішувати спір стосовно обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, позбавляючи цим права відповідача на захист.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачами суду першої інстанції не було надано достатніх доказів у підтвердження свого права заявляти вимоги про виселення відповідачів зі спірної кімнати та визнання за ними права на користування спірною кімнатою, а також, що обраний позивачами спосіб захисту може відновити або захисти їх права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ухвалено судом без повного з'ясування обставин справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення та визнання за позивачами права на користування кімнатою.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивачів у рівних частинах підлягає стягненню на користь відповідача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати при подачі апеляційної скарги.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним ордера на жиле приміщення та скасування розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про надання жилого приміщення сторонами не оскаржувалося, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015р. в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, Солом'янської районної в м. Києві державної адімністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа: Солом'янський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві про виселення та визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 446грн. 60коп. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: