Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Бобровник О.В.
№ 22-ц/796/284/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 760/5632/15-ц
м. Київ
28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Пікуль А.А., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: П'ятничук В.Г
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова палата» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова палата», третя особа: публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» про стягнення коштів в порядку регресу,-
У березні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти в порядку регресу у розмірі 1000 доларів США та вирішити питання судових витрат.
Свої вимоги мотивував тим, що 06.10.2014 року ПАТ «ПроКредитБанк»здійснив договірне списання коштів у розмірі 1000 доларів США на свою користь з рахунку позивача a також здійснював списання в період з 02.12.2013 року по 06.01.2015 року в розмір 27 671 доларів США.
26.02.2015 року ПАТ «ПроКредитБанк» надав лист-підтвердження, що позивач виконував зобов'язання на підставі договору поруки та набув право кредитора на виконане зобов'язання в частині 27 671 доларів США.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою про часткове повернення коштів в порядку регрecy в розмірі 1000 доларів США, проте, така вимога залишилася без задоволення, оскільки на думку відповідача, у зв'язку з тим, що кошти за рамковою угодою № FW 105.757 та договору про надання траншу № 105.43935/ FW 105.757 які були отриманні відповідачем як позичальником від ПАТ «ПроКредитБанк», останнім фактично надавались в гривневому еквіваленті та перераховані виконувати своє зобов'язання перед позивачем лише в національній грошовій одиниці України.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Українська консалтингова палата» нa користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку регресу в сумі 1000 доларів США. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ТОВ «Українська консалтингова палата» подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що банк здійснив видачу кредиту у національній валюті гривнях. Отже, відповідач отримав від банку та набув право власності за кредитним договором на грошові кошти в національній валюті гривні. Грошових зобов'язань за кредитним договором у відповідача у доларах США не виникло. Відповідач як позичальник за договором не здійснював платежів щодо сплати кредиту та відсотків в іноземній валюті.
Представник відповідача ТОВ «Українська консалтингова палата» апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Частиною 3 ст.303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст.309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що 01.11.2013 року між ПАТ «ПроКредитБанк» та ТОВ «Українська консалтингова палата» було укладено рамкову угоду № FW 105.757 відповідно до якого встановлено ліміт суми кредитування в еквіваленті 1600000 грн. зі сплатою 40% річних, строк кредитування 120 місяців.
Відповідно до п.2.1. рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.
01.11.2013 року між ПАТ «ПроКредитБанк» та ТОВ «Українська консалтингова палата» укладено договір про надання траншу № 105.43935/FW 105.757 відповідно до якого кредит видається в розмірі 100000 доларів США зі строком користування кредитом 48 місяців.
Пунктом 1 договору про надання траншу передбачено, що кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № FW 105.757 від 01.11.2013, а також цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань передбачених рамковою угодою та цим договором.
01.11.2013 року між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №300677-ДП1, відповідно до якого, останній як поручитель зобов'язується відповідати перед ПАТ «ПроКредитБанк» за виконання ТОВ «Українська консалтингова палата» його зобов'язань, що виникли із рамкової угоди № FW 105.757 від 01.11.2013 року та договору про надання траншу № 105.43935/ FW 105.75 від 01.11.2013 року в повному обсязі.
Пунктом п.2.1. договору поруки визначено, що на підставі договору поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.
Пунктом 2.2. договору поруки визначено, що розмір зобов'язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов'язань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням всіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять в еквіваленті 3200000 грн. зі сплатою 40% річних зі строком кредитування до 01.11.2023 року.
Відповідно до п.3.5. договору поруки для виконання зобов'язань поручителя за договором поручитель безвідклично уповноважує та доручає кредитору здійснювати договірне списання на користь кредитора коштів у розмірі, еквівалентному розміру зобов'язань поручителя з рахунків поручителя у кредитора (в тому числі карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані договорах, на підставі яких поручителю відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у кредитора. Право договірного списання у кредитора виникає з моменту виникнення зобов'язань поручителя та діє до моменту їх повного виконання.
Якщо поручитель є фізичною особою, то договірне списання на встановлених договором правилах може здійснюватися з рахунків поручителя у кредитора, відкритих йому як фізичній особі так і як фізичній особі-підприємцю.
Відповідно до п.3.1. договору поруки поручитель вправі у день настання строку виконання зобов'язання позичальника здійснити його належне виконання за позичальника повністю або частково.
На виконання умов договору поруки 06.10.2014 року банк здійснив договірне списання коштів у розмірі 1000 доларів США на свою користь з рахунку позивача, який був відкритий в ПАТ «ПроКредитБанк» а також здійснював списання в період з 02.12.2013 року по 06.01.2015 року 27 671 доларів США, що підтверджується випискою з рахунку позивача від 20.02.2015 року.
26.02.2015 року ПАТ «ПроКредитБанк» надав ОСОБА_1 лист в якому зазначав про те, що банк не заперечує того, що ОСОБА_1 виконував зобов'язання на підставі договору поруки та набув право кредитора на виконане зобов'язання в частині 27 671 доларів США. При цьому, ПАТ «ПроКредитБанк» зазначав, що кредитні договори не припинені, зобов'язання по них не виконані в повному обсязі і станом 26.02.2015 року заборгованість по кредиту №105.43935 (по капіталу та процентам) становить 82059,23 доларів США.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що на підставі договору поруки він набув права кредитора на виконане зобов'язання в частині 27 671 доларів США, позивач звернувся з вимогою до відповідача про часткове повернення коштів в порядку регресу в розмірі 1000 доларів США, оскільки позивач як боржник виконав солідарний обов'язок, а тому має право на пред'явлення відповідачу зворотної вимоги в порядку ст. 556 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених вимог позивача про набуття ним права на зворотну вимогу до боржника у частині виконаних ним зобов'язань в сумі 1000 доларів США.
Проте колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи - боржника - відповідати за виконання зобов'язання цією особою.
Згідно з частинами 1, 2 ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобовязань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Аналогічна правова позиція викладена також в Постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-466цс15, від 07.10.2015 року у справі № 6-932цс15, яка згідно з ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що станом на 26.02.2015 року заборгованість за кредитним договором №105.43935 (по капіталу та процентам) складає 82059,23 доларів США, тобто зобов'язання за кредитним договором не виконане, а тому кошти в розмірі 1000 доларів США не є коштами, які можуть бути стягнуті на підставі положень ст.556 ЦК України.
А тому колегія суддів вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення в порядку регресу з відповідача коштів, оскільки поручителем не в повному обсязі виконані зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк здійснив видачу кредиту у національній валюті гривнях, тобто грошових зобов'язань за кредитним договором у відповідача у доларах США не виникло колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.2.1 договору про надання траншу № 105.43935/FW 105.757 від 01.11.2013 року кредит ТОВ «Українська консалтингова палата» надавався в розмірі 100000 доларів США.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст..ст.218, 303, 304,307,309,313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова палата» - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова палата», третя особа: публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» про стягнення коштів в порядку регресу відмовити.
Рішення набираєзаконної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді