Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/1911/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Роман О.А.
Доповідач - Кабанченко О.А.
26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Рубан С.М.
при секретарі - Перетятько А.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - ОСОБА_2 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.
Стягнуто з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 53 995 грн. 00 коп., з яких: 49 500,00 грн. - страхове відшкодування; 495,00 грн. - сплачений судовий збір за звернення до суду; 4 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було взято до уваги те, що позивач звернулась до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 15 липня 2014 року, тобто після спливу терміну в один рік з моменту настання ДТП, який встановлений ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,. Також судом першої інстанції не вірно стягнуто з відповідача збитки за надання правової допомоги, оскільки дані витрати не є прямими збитками, не передбачені договором страхування та не є страховим відшкодуванням. Вказує, що ОСОБА_4 брав участь у справі як представник позивача, судом не зостановлювалась ухвала про допуск до участі у справі ОСОБА_4 як особи, яка надає правову допомогу, що вимагає ст.. 56 ЦПК України.
У судове засідання апеляційного суду позивач не явилась повторно, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 травня 2013 року о 05 годині 30 хвилин, у м..Севастополі, на автодорозі «під'їзд до с. Любимівка», навпроти зупинки громадського транспорту «30-а батарея», сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулися автомобіль «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 на праві власності, під керуванням позивача, з автомобілем «Москвич», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_6 під його керуванням.
Відповідно до висновку №291/40 від 13 вересня 2013 року науково-дослідного експертно-криміналістичного центру у м. Севастополі в діях водія ОСОБА_6 в досліджуваних обставинах дорожньо-транспортної пригоди вбачається невідповідність вимогам п.10.1 та 16.11 ПДРУ, в діях водія ОСОБА_3 невідповідності вимогам пунктів ПДРУ, з технічної точки зору, не вбачаються.» (а.с.30-35)
За висновком №1513/1514 від 16 січня 2014 року комісійної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи Севастопольського відділення Харківського НДІ судових експертиз водій ОСОБА_6, з технічної точки зору, мав технічну можливість запобігти ДТП, виконуючи вимоги п.п. 10.1; 16.11 ПДР України. Дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1; 16.11 ПДР України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП. Водій ОСОБА_3, з технічної точки зору, не мала технічну можливість запобігти ДТП. В діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України, з технічної точки зору, не вбачається.» (а.с.36-42)
Постановою слідчого управління УМВС України в м. Севастополі від 29 січня 2014 року встановлено, що 18 травня 2013 року ДТП сталася через порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, проте враховуючи, що від даних дій водія ОСОБА_6 сторонні особи не постраждали, кримінальне провадження закрите за відсутністю складу злочину.(а.с.27)
Як вбачається зі звіту серії SL№21663 від 18 листопада 2013 року, складеного Експертною компанією «Укравтоекпертиза», матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1, становить 56 019,87 грн..(а.с.43-52).
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як власника автомобіля «Москвич», державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з Полісом №АВ/3874188, з терміном його дії з 27 лютого 2013 року по 26 лютого 2014 року та лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну третьої особи в сумі 50 000,00 грн., договором передбачено франшизу в сумі 500,00 грн..
Позивач ОСОБА_3 повідомила страховика про ДТП 21 травня 2013 року, тобто у встановлений законом триденний строк (а.с. 103)
15 липня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 112-114).
11 вересня 2014 року відповідач у виплаті страхового відшкодування позивачу відмовив з підстав пропуску нею строку звернення з вимогою про виплату страхового відшкодування (а.с. 115-116)
26 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом. Посилаючись в обґрунтування позовних вимог на наведені обставини та не неправомірну відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування, просила ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальний збиток у розмірі 50 000 грн., заподіяний власнику транспортного засобу, 4 000 грн. витрат на оплату юридичної допомоги у цивільній справі. (а.с.2-6).
Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги - з відповідача на користь позивача стягнуто 49 500 грн. страхового відшкодування, враховуючи те, що договором страхування була визначена франшиза у розмірі 500 грн.
Задовольняючи зазначені вимоги, суд виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності, та зазначив у рішенні, що строк дії п.37.1. та п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в даному випадку, необхідно рахувати, починаючи з 29 січня 2014 року, тобто дня, коли слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до п.37.1. та п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
В даному випадку ДТП сталася 18 травня 2013 року, отже позивач, як особа, майну якої заподіяна шкода, мала звернутись до страховика із заявою про страхове відшкодування протягом одного року - до 18 травня 2013 року.
Позивач звернулась з такою заявою до відповідача 15 липня 2014 року, тобто після закінчення передбаченого Законом річного строку.
За таких обставин, відповідач обґрунтовано, у відповідності до положень закону, відмовив у виплаті страхового відшкодування.
При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що річний строк для звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування необхідно відраховувати від дати винесення постанови про закриття кримінального провадження по факту ДТП, не відповідає положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими встановлено, що зазначений строк обчислюється лише з моменту скоєння ДТП, і початок перебігу цього строку не пов'язується з досудовим розслідуванням, судовим розглядом в кримінальному чи іншому провадженні.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, у звязку з чим, відповідно до ст. 88 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року скасувати.
Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: