Єдиний унікальний № 500/873/14-к
Провадження № 1-кп/500/17/16
Іменем України
17 лютого 2016 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_5 ,ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
потерпілі ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12013170150004425, за обвинуваченням
ОСОБА_12 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів Республіки Молдова, громадянина України, із середньою освітою, працюючого за наймом, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
01.06.2006 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст. ст. 75, 104 КК України з випробуванням строком на 1 рік;
18.12.2006 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст.185, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
21.08.2008 р. Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, звільнений 12.03.2009р. в силу ст. 81 КК України умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 14 днів;
06.05.2010 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ст. 198, ч. 1 ст. 396, ст. ст. 70, 71, 72 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 02.12.2011 р. за відбуттям строку покарання,
21.08.2012 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України з випробуванням строком на 3 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_11 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Молодово Саратського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого за наймом, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимого:
12.07.1995 р. Ізмаїльським міським судом Одеської області за ст. 861, ч. 2 ст.140, ст. 17 ч. 4 ст. 81, ст. ст. 44, 42 КК України 1960 р. до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільнений 01.04.1999 р. умовно-достроково на 3 роки 2 місяця із застосуванням ст. 52 КК України 1960р.;
10.11.2000 р. Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. ст. 42, 43 КК України 1960 р. до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільнений 04.05.2004 р. за відбуттям строку покарання;
17.07.2007 р. Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України з випробуванням строком на 3 роки;
23.11.2009 р. Приморським районним судом м. Одеса за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 03.10.2012 р. за відбуттям строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_13 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого за наймом, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України,
встановив:
1. В період з 01 по 10 грудня 2013 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_11 , діючи повторно, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_13 , умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проникли на подвір'я будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали бетономішалку вартістю 1 200 грн. та три металевих труби довжиною 40 см. загальною вартістю 65,76 грн., які належали ОСОБА_14 , чим заподіяли йому матеріальну шкоду на загальну суму 1 265,76 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
2. Далі, 14 грудня 2013 року, приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, проникли у подвір'я, де підійшли до вхідної двері будинку АДРЕСА_4 . Після чого нападники з метою реалізації свого злочинного наміру проникли до домоволодіння, де застосували насильство, небезпечне для життя і здоров'я, висловлюючи погрози застосування такого насильства, які виразилися в нанесенні нападниками удару в область обличчя ОСОБА_17 , від якого вона впала на підлогу. В ході застосування насильства та погроз, вимагали передати їм гроші. Після того, як ОСОБА_17 відмовилася передати їм грошові кошти, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця почали її утримувати шляхом накидання на голову капюшона куртки, у яку вона була одягнута, та стискання руками повітряних шляхів в області роту та носу, чим було спричинено їй тілесні ушкодження обличчя у вигляді дрібних саден носа і синця верхньої губи, а також синці в області суглобів правої руки і обох ніг, які згідно висновку експерта № 39 від 16.01.2013 р. відносяться до категорії легких.
Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 почали шукати гроші у будинку. Не знайшовши грошей, вони насильно привели до будинку господаря - ОСОБА_15 , який в цей час знаходився у флігелі, розташованому у дворі вищевказаного будинку, де шляхом застосування насильства та висловлювання погроз застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 почали вимагати передачі грошей та наносити численні удари руками та ногами в область голови та тулубу ОСОБА_15 , спричинивши йому тілесні ушкодження: травми грудної клітини у вигляді закритого перелому 9-го ребра по середньо-пахвовій лінії зліва, а також три садна волосистого покрову голови в лобовій і тім'яній областях, два синця в області лівої руки і лівої сідниці. Закритий перелом ребра грудної клітини, згідно висновку експерта № 40 від 16.01.2013 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості (термін загоєння понад 21 день) розладу здоров'я, решта тілесних ушкоджень у вигляді саден голови і синців руки і сідниці відносяться до категорії легких.
Після чого нападники заволоділи наступним майном:
- велосипедом марки «Аіст» вартістю 340 грн.;
- бензопилою марки «CRAFT-TEC EKS2100» вартістю 460 грн.;
- мобільним телефоном марки «Моторола С115» вартістю 115 грн.;
- грошима в сумі 70 грн., які належали ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , чим заподіяли матеріальну шкоду на суму 985 грн., після чого з місця злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
3. Крім того, 20 липня 2014 року, приблизно о 23:00 годині, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_12 , знаходячись на спільному подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу, незаконно таємно заволодів мопедом марки «YAMAHA», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, який належить ОСОБА_16 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 5 000 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись мопедом на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_13 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів:
- по першому епізоду обвинувачення у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_14 , що мало місце в період з 01 по 10 грудня 2013 року, визнав повністю та пояснив, що в 2013 році восени ОСОБА_11 запропонував викрасти метал. Вони зайшли у двір і взяли бетономішалку і металеві предмети, які здали на металобрухт за 60 грн., а гроші поділили між собою. Йому невідомо, чи в робочому стані була бетономішалка. Він повідомив міліції, куди вони здали бетономішалку, після чого остання була повернута потерпілому. З потерпілим він знайомий не був, у тому будинку був вперше, він там не працював, його туди привів ОСОБА_11 . Вони здали бетономішалку разом з ОСОБА_11
- по другому епізоду обвинувачення у розбійному нападі, що мало місце 14 грудня 2013 року, вину визнав частково та пояснив, що в грудні 2013 року він зайшов за цигарками в магазин, де зустрів ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , які вживали там алкогольні напої, і ОСОБА_12 запропонував піти до потерпілої і позичити гроші, оскільки їм не вистачало грошей придбати вино. Коли вони прийшли до потерпілої, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 покликали її, однак та прогнала їх, після чого вони вдруге прийшли до будинку потерпілої, а та вийшла з ліхтариком та почала кричати, щоб вони йшли звідти, а також про те, що чоловіка немає вдома. Коли потерпіла пішла, він з ОСОБА_12 перестрибнули через паркан, після чого він стояв біля собаки, а ОСОБА_12 - біля дверей будинку. Коли відчинилися двері будинку, ОСОБА_12 штовхнув потерпілу, від чого та впала, і зайшов в будинок, він зайшов в будинок за ОСОБА_12 , а третім до будинку зайшов ОСОБА_11 . Потерпіла була в коридорі, ОСОБА_11 тримав її, після чого накинув на неї капюшон і завів до будинку, а він вийшов з будинку у двір, де в сараї він побачив велосипед і бензопилу. Коли він повішав бензопилу на велосипед, то почув крик, а вийшовши з сараю, побачив, що ОСОБА_12 завів потерпілого ОСОБА_15 до будинку, після чого знову повернувся до сараю і почав прив'язувати бензопилу до велосипеду. Потерпіла кричала, і коли він вибіг, то, побачивши, що та стукала у хвіртку сусіднього будинку, розвернувся і втік, залишивши велосипед у дворі.
Також обвинувачений ОСОБА_13 пояснив, що спиртне в той день він не вживав. Перед тим, як перестрибнути через паркан, вони не обговорювали з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 хто та що буде робити чи де стояти. Про те, що у потерпілих є велосипед ОСОБА_12 сказав, коли вони вже перестрибнули через паркан і опинилися у дворі. Вони проникали до будинку, оскільки ОСОБА_12 казав, що там є велосипед і бензопила, він розумів, чому вони туди проникають.
Про те, що буде застосовуватися насильство він не знав. Коли ОСОБА_11 почав вести потерпілу до кімнати, він відразу вийшов з будинку, оскільки ОСОБА_12 сказав, що за будинком в сараї є велосипед. В будинку він нічого не брав. Коли він бачив, як ОСОБА_11 тримав потерпілу та вів її, після чого ОСОБА_12 заводив до будинку потерпілого, він зрозумів, що застосовується насильство, проте участі у цьому не брав і не застосовував насильство до потерпілих і не бачив, як тим завдавалися удари. Про те, що потерпілих поливали бензином йому не було відомо. Він особисто не погрожував потерпілим, в руках у нього нічого не було. Він не чув, щоб в його присутності хтось погрожував потерпілим, чи завдавав тілесні ушкодження.
Коли він зрозумів, що до потерпілих застосовується насильство, він продовжив свої дії та прив'язував бензопилу. Чому він не відмовився від цього, він не знає. Він встановив бензопилу на велосипед, але хто їх забрав, йому невідомо. Хто заволодів грошима і мобільним телефоном йому також невідомо.
Потерпіла знала ОСОБА_12 , оскільки називала його по імені.
Вину свою у вчиненні злочину визнає частково, оскільки не застосовував до потерпілих насильство і не погрожував його застосувати.
У нього відсутні підстави обмовляти ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів:
- по першому епізоду обвинувачення у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_14 , що мало місце в період з 01 по 10 грудня 2013 року, не визнав повністю та пояснив, що його затримали працівники міліції і сказали, що він був разом з ОСОБА_13 в листопаді 2013 року та здійснив крадіжку бетономішалки і металу, однак в листопаді він був в м. Одеса, про що він казав працівникам міліції. Під час досудового слідства він давав інші показання, оскільки його били. Спочатку працівники міліції казали, що вони були втрьох та була викрадена тільки бетономішалка, потім працівники міліції казали, що крім бетономішалки було викрадене ще майно, у зв'язку з чим він декілька разів переписував показання. Вказані показання від давав з метою захисту. Насправді він не брав участі у цій крадіжці. Він перебував в м. Одеса з 28 вересня по 1 грудня 2013 року, коли він приїхав до м. Ізмаїла. В грудні 2013 року він був вдома в м. Ізмаїлі. З потерпілим він не знайомий. Він не знає, де знаходиться місце злочину, чому ОСОБА_13 дає такі показання йому невідомо. Разом з ОСОБА_13 це майно він не продавав. З ОСОБА_13 в сварці він не перебував, підстав для обмовляння його ОСОБА_13 немає.
- по другому епізоду обвинувачення у розбійному нападі, що мало місце 14 грудня 2013 року, не визнав повністю та пояснив, що ввечері вони з ОСОБА_13 пішли за цигарками і на перехресті вул. Першотравневої та Некрасова зустріли ОСОБА_12 , з яким вони пішли, оскільки той хотів позичити гроші у потерпілої. Він зайшов у двір, відчинив двері, і бачив ОСОБА_12 , який спілкувався з бабусею ОСОБА_17 , а ОСОБА_13 вийшов із-за рогу, після чого, приблизно через п'ять хвилин він пішов додому. ОСОБА_12 просив у потерпілої гроші. ОСОБА_12 не завдавав удари, при ньому не погрожували, жінка голосно спілкувалася, обурювалася. Потерпіла не кричала, не бігала до сусідів. Визначально ОСОБА_12 казав, що вони підуть позичити гроші, як він зрозумів, та не хотіла чи не могла позичити ОСОБА_12 гроші. Потерпілого ОСОБА_15 він взагалі не бачив. Також він не бачив, щоб щось робили з велосипедом. Коли вони були у дворі потерпіла була в будинку. Коли потерпіла віддавала ОСОБА_12 50 грн. він не бачив.
Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів:
- по другому епізоду обвинувачення у розбійному нападі, що мало місце 14 грудня 2013 року вину визнав частково, не погодився з кваліфікацією його дій та пояснив, що, приблизно о 23:00 годині, він йшов по вул. Некрасова в напрямку центра міста, до будинку його знайомих потерпілих ОСОБА_18 , щоб позичити гроші. По дорозі він зустрів ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , які пішли разом з ним. Він постукав у хвіртку, вийшла ОСОБА_17 , яка сказала, щоб той проходив до будинку до її чоловіка ОСОБА_15 , який спав п'яним. ОСОБА_17 відчинила йому хвіртку і впустила його, і коли він заходив у двір, то покликав з собою ОСОБА_13 і ОСОБА_11 . Доки потерпілої ОСОБА_17 не було поряд, він витягнув з сараю велосипед і бензопилу, яку одягнув на кермо велосипеда і потерпіла ОСОБА_17 не бачила, як він їх приготував. Де в цей момент знаходилася потерпіла ОСОБА_17 , йому невідомо. ОСОБА_11 і ОСОБА_13 були в цей час у дворі неподалік від нього. Після цього він зайшов в туалет на подвір'ї, а коли вийшов, то ні ОСОБА_11 , ні ОСОБА_13 вже не було, куди вони ділися йому невідомо. Коли ОСОБА_17 повернулася, то дала йому 50 грн. і запитала куди він забирає велосипед, на що він відповів їй, що потім віддасть його, на що ОСОБА_17 почала кричати, а він сів на велосипед і поїхав. Згодом викрадені велосипед і бензопила були вилучені у нього працівниками міліції. Також обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що ніхто нікого не бив, ніякого насильства вони не застосовували. Він не міг бити потерпілу, оскільки в нього був перелом лівої ключиці, і після того, як зняли гіпс, в нього залишилася спиця в лівому плечі, у зв'язку з чим він не міг підняти ліву руку. В будинок він зайшов один, крики ОСОБА_17 не чув, в будинку він нічого не забирав. В будинок він тільки зайшов і відразу вийшов, з ОСОБА_17 ніхто не залишався в будинку, оскільки та відразу за ним вийшла на подвір'я. ОСОБА_15 із флігеля він не виводив, він тільки зайшов подивитися, і побачив, що ОСОБА_15 там спав, ОСОБА_15 не виходив з цього приміщення. Тому він визнає, що викрав велосипед і бензопилу без застосування насильства. Потерпіла ОСОБА_17 дала йому 50 грн., а про мобільний телефон йому нічого невідомо. Про існування підстав для обмовляння його ОСОБА_13 чи ОСОБА_11 йому невідомо.
Обвинувачений ОСОБА_12 також пояснив, що за декілька днів до цього, а саме 10 грудня, він зустрічав ОСОБА_15 , якого він до цього не знав, і який попросив довести його додому. А коли він його проводив, той жалівся йому, що в нього болить бік, оскільки хтось його вдарив і хотів забрати велосипед, на обличчі в того тілесних ушкоджень не було. ОСОБА_15 казав, що тому страшно йти додому самому, у зв'язку з чим він з дружиною підвів того додому.
- по третьому епізоду обвинувачення у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілої ОСОБА_16 , що мало місце 20 липня 2014 року, визнав частково, не погоджується, з тим, що мопед є транспортним засобом, та пояснив, що 20 липня 2013 року йому подзвонила його дружина ОСОБА_19 і попросила забрати її від знайомих на вул. Тучкова. Коли він приїхав туди, там були його дружина, потерпіла ОСОБА_16 , а також хлопець на ім'я ОСОБА_20 . Вони всі разом перебували в будинку і спілкувалися, в процесі чого ОСОБА_20 почав чіплятися до його дружини, у зв'язку з чим у нього виник конфлікт з вказаним хлопцем та господаркою будинку, після чого на дворі він вдарив того хлопця по обличчю, після чого взяв мопед, що стояв у дворі з ключами запалення і відкотив його за декілька кварталів. Повернувшись, він забрав дружину, яку відвів додому, після чого повернувся за мопедом і залишив його неподалік свого будинку. Приблизно через тиждень він продав вказаний мопед за 1 500 грн., а через 3-4 тижні до нього прийшли працівники міліції, яким він повідомив, кому продав мопед, і вказаний мопед був повернутий потерпілій.
І. По першому епізоду обвинувачення у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_14 , що мало місце в період з 01 по 10 грудня 2013 року, крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_13 , а також не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_11 , їх вина у вчиненні цього злочину в повному обсязі підтверджується сукупністю таких доказів, досліджених в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що в його будинок по АДРЕСА_3 проникли, пошкодивши двері і вікно, і викрали метал та бетономішалку. На час крадіжки його в будинку не було. Проникнення відбулося через двері, які крадії зламали, а оскільки бетономішалка не проходила крізь двері, також було зламане вікно, крізь яке винесли бетономішалку, яка знаходилася в одній з кімнат будинку. Сума збитків в розмірі 1 265,76 грн. це вартість бетономішалки і трьох труб без врахування вартості пошкоджених дверей і вікна. Завдані збитки йому відшкодовані не були. Працівники міліції повідомили його, що викрадена бетономішалка перебуває на пункті приймання металобрухту, проте йому її не повернули. Він дзвонив на вказаний пункт і йому сказали, що бетономішалка дійсно є там.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що приблизно восени 2013 року, ОСОБА_13 привіз бетономішалку, яка була у неробочому стані. ОСОБА_13 не казав, що вона крадена, казав, що вона належить йому та пояснював, що йому вказана бетономішалка не потрібна та що йому не вистачає грошей, у зв'язку з чим він її продає. Він вирішив придбати вказану бетономішалку, щоб відремонтувати та користуватися нею. Потім потерпілий ОСОБА_14 подзвонив йому і повідомив, що це його бетономішалка, яку в нього вкрали і попросив, щоб вона залишилася у нього. На теперішній час вказана бетономішалка залишається у нього. Також свідок ОСОБА_21 пояснив, що бетономішалку привезли на автомобільному причепі та ОСОБА_13 допомагав занести бетономішалку якийсь хлопець, якого він не розгледів та не пам'ятає. Він придбав бетономішалку за ціною металобрухту, приблизно за 100 грн.
Свідок сторони захисту ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в м. Одеса. Приблизно на початку вересня 2013 року обвинувачений ОСОБА_11 та ОСОБА_13 приїздили до нього, оскільки були в м. Одеса по роботі, а поїхали вони або в кінці вересня, або на початку жовтня, пробули у нього приблизно місяць. Після цього ОСОБА_11 приїхав до нього в листопаді 2013 року і поїхав від нього на початку грудня 2013 року, приблизно 2 чи 3 числа, більш точну дату він не пам'ятає. ОСОБА_11 пробув у нього місяць. ОСОБА_11 працював в м.Одеса, кожного дня ходив на роботу і повертався ночувати. Він пам'ятає, що ОСОБА_11 поїхав до міста Ізмаїл в перших числах грудня, оскільки просив того заплатити за квартиру гроші, які йому були потрібні на річницю смерті бабусі, яка була в перших числах грудня. ОСОБА_11 розрахувався з ним і поїхав в м. Ізмаїл. Більше ОСОБА_11 не приїздив.
Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі - Ізмаїльський МВ) від 15.01.2014 р. вбачається, що ОСОБА_14 просить вжити заходи до невідомих осіб, які в період часу з 25 листопада по 10 грудня 2013 року проникли в його будинок по АДРЕСА_3 , звідки викрали належне йому майно на загальну суму 2 150 грн. (т.3 а.п. 123).
Під час огляду місця події згідно даним протоколу від 15.01.2014 р., а також фототаблиці, доданій до нього, було оглянуте домоволодіння по АДРЕСА_3 . У дворі наявні ознаки проведення будівельних робіт (т. 3 а.п. 124 - 127).
Суд критично оцінює та не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_11 , дані ним в судовому засіданні, про те, що він не брав та не міг брати участі у вчиненні даного злочину, у зв'язку з тим, що він перебував в м. Одеса в листопаді 2013 року, оскільки вказані показання суперечать сукупності інших доказів, що були досліджені в судовому засіданні, зокрема, показанням обвинуваченого ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що вчинив злочин спільно саме з обвинуваченим ОСОБА_11 та за пропозицією останнього.
Крім того, як пояснив в судовому засіданні сам обвинувачений ОСОБА_11 , підстави для обмовляння його обвинуваченим ОСОБА_13 відсутні, а тому у суду відсутні підстави не довіряти показанням останнього.
Разом з цим, суд враховує відомості про перебування обвинуваченого ОСОБА_11 в листопаді 2013 р. в м. Одеса, звідки він за власними показаннями повернувся до м.Ізмаїл 01 грудня 2013 року, а за показаннями свідка сторони захисту ОСОБА_22 - 02 чи 03 грудня 2013 р. Однак, дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що перебування обвинуваченого ОСОБА_11 в м. Одеса в листопаді 2013 року не виключає його участь у даному злочині на початку грудня 2013 року, а саме в період з 01 по 10 грудня 2013 року. Тому, враховуючи, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 в листопаді 2013 року перебував в м. Одеса, звідки повернувся до м. Ізмаїл 01, 02 або 03 грудня 2013 року, враховуючи заяву потерпілого ОСОБА_14 про те, що його майно зникло в період з 25 листопада по 10 грудня 2013 р., суд вважає за необхідне у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним по даному епізоду уточнити дату вчинення злочину, а саме в період з 01 по 10 грудня 2013 року.
Що ж стосується посилання обвинуваченого ОСОБА_11 на тиск з боку працівників міліції, які примушували його на стадії досудового розслідування до давання інших показань, які викривають його вину у вчиненні злочину, то суд зазначає, що покази, які обвинувачений ОСОБА_11 давав під час досудового розслідування начебто під тиском судом не досліджувалися та до уваги не можуть бути та не приймаються, що відповідає положенням ч. 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України. Крім того, вказане твердження обвинуваченого не співвідноситься з тим, що він не звертався до правоохоронних органів з відповідною скаргою та він навіть не міг обґрунтувати таке не звернення. У зв'язку з викладеним посилання обвинуваченого ОСОБА_11 про неправдивість його показань, даних ним під час досудового розслідування, не можуть вплинути на оцінку судом інших доказів, які буди досліджені в судовому засіданні у відповідності до вимог КПК.
Давання обвинуваченим ОСОБА_11 неправдивих показань по даному епізоду суд пов'язує з обраною ним позицією захисту та прагненням ввести суд в оману з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що вони спільно з ОСОБА_11 вчинили крадіжку майна потерпілого ОСОБА_14 , показання свідка ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_13 продав йому бетономішалку, а допомагав занести її ОСОБА_13 якийсь хлопець, показання обвинуваченого ОСОБА_11 в частині, що підстави для обмовляння його ОСОБА_13 відсутні, а також вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, повністю відповідають один одному, та спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що вказаного злочину він не вчиняв.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт таємного викрадення обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_11 майна потерпілого ОСОБА_14 та кваліфікує їхні дії по даному епізоду за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище, а обвинувачений ОСОБА_11 , крім того, вчинив даний злочин повторно.
ІІ. По другому епізоду обвинувачення у розбійному нападі, що мало місце 14 грудня 2013 року, крім часткового визнання вини обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_11 , їх вина у вчиненні цього злочину в повному обсязі підтверджується сукупністю таких доказів, досліджених в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він з дружиною ОСОБА_17 мали намір продати будинок в м. Ізмаїлі та чекали приходу потенційних покупців. Одного дня до них прийшов обвинувачений ОСОБА_12 з дівчиною, яку на його думку звали ОСОБА_23 , як потенційні покупці, яким вони показували ділянку та будинок. У дворі розташовані будинок та флігель поряд. Його дружина ОСОБА_17 проживала в будинку, а він - у флігелі. В день нападу пізно ввечері він приліг на диван, коли у флігель увірвалися двоє хлопців, які побили його та потягнули в будинок, від чого він перелякався. Його затягнули в коридор будинку, і він побачив як його дружина ОСОБА_17 стоїть на колінах, а хлопець її душить. Далі його протягнули у велику кімнату, де стояла довга стінка, з якої всі речі були викинуті на підлогу, зокрема білизна, книги, посуд. Нападники почали кричати: «Де гроші?», проте у них не було грошей, було лише 70 грн. Тоді нападники почали кричати, що вб'ють, били його. Хтось з нападників вдарив його, від чого він впав та вдарився головою о підлогу. Він чув крики дружини ОСОБА_17 , яка просила не завдавати йому шкоди. Він не міг чинити опір нападникам. Коли його вдарили, він впав на підлогу на спину, і схопив рукою пилку, яка знаходилася під ліжком та яку він використовував для підрізання дерев, на що нападники закричали, що у нього ніж. Після цього хлопець, який душив його дружину ОСОБА_17 , залишив її, і зі словами «Вали його» він та інші накинулися на нього та почали бити, на нього накинули покривало та продовжували бити, а ОСОБА_17 скористалася моментом та вискочила на вулицю, оскільки існувала реальна загроза життю. Коли нападники побачили, що ОСОБА_17 немає, всі втрьох вибігли з цієї кімнати в різні боки, залишивши його самого, після чого він скинув покривало і, побачивши, що в будинку нікого немає, також вискочив на вулицю, і він з дружиною вибігли з двору, і очікуючи, що нападники вибіжать за ними, лягли під кущі біля паркану сусіднього будинку, а освітлення на вулиці не зовсім добре, завдяки чому вони залишилися непоміченими. Доки нападники ходили по двору, вони почали стукати в хвіртку сусіда, після чого знову сховалися за кущі. Нападники походили по двору, проте не знайшовши їх, пішли, після чого ОСОБА_12 повернувся, взяв велосипед з бензопилою, та поїхав звідти. Коли ОСОБА_12 забирав велосипед, той не бачив, що вони знаходяться за кущами, і він не кричав йому. Коли нападники зникли з поля їхнього зору, вони пішли на сусідню вулицю до подруги ОСОБА_17 - ОСОБА_24 , звідки вони викликали міліцію. Коли приїхали працівники міліції, вони повернулися до будинку. В будинку на підлозі були розкидані їхні речі, в будинку був безлад. Працівники міліції склали протокол. Потім працівники міліції повідомили, що знайшли викрадені речі - велосипед та бензопилу. Також були затримані зловмисники. Потерпіла ОСОБА_17 хворіла, та після цих подій стан її здоров'я погіршився і вона ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.
Також потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що до нападу він знав тільки обвинуваченого ОСОБА_12 - це той хлопець, який приходив до них додому з дівчиною на ім'я ОСОБА_23 в якості покупців. Бензопила знаходилася за будинком в курнику, і коли він показував ОСОБА_12 територію, останній бачив де знаходиться бензопила і велосипед.
Потерпілий ОСОБА_15 також наполіг на тому, що він бачив трьох нападників. Один був крупний, мабуть керівник - на його думку, це ОСОБА_11 , а другий молодший - активний помічник - як він вважає, ОСОБА_13 , який стояв поряд з ОСОБА_11 біля нього і вони вдвох били його, після чого побитого привели в кімнату. Ці двоє були з ним в кімнаті, а ОСОБА_12 - біля ОСОБА_17 . ОСОБА_25 душив ОСОБА_17 . Те, що на досудовому слідстві він казав, що нікого не запам'ятав, а зараз називає нападників, пов'язане з відновленням його пам'яті, на той час він був переляканим, а зараз з плином часу він заспокоївся та пригадав. ОСОБА_17 в той день сказала йому, що впізнала ОСОБА_12 . Він бачив усіх нападників в обличчя. Ті були вдягнуті в темний одяг і в рукавички.
Крім того, потерпілий ОСОБА_15 зазначив, що в результаті нападу їм була завдана матеріальна та моральна шкода. Його ніколи ніхто не бив. Перед цією подією у нього не було ніяких тілесних ушкоджень. Викрадені велосипед та бензопила були йому повернуті. Також нападники забрали у них 70 грн. За медичною допомогою він звернувся пізніше - приблизно через 6 днів після нападу, тобто 20 грудня. Щодо міри покарання він готовий вибачити обвинувачених та просить суд застосувати мінімальну міру покарання.
Потерпілий ОСОБА_15 також погодився з тим, що 10 грудня ОСОБА_12 привів його додому, після чого ОСОБА_17 накормила їх печивом і чаєм. Тоді він просив ОСОБА_12 відремонтувати ДВД програвач, і за це ОСОБА_17 намагалася дати тому гроші, проте він відмовився їх взяти, на що він сказав ОСОБА_12 прийти через декілька днів та пообіцяв особисто віддати гроші. При цьому показання обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він наче жалівся тому, що хтось вдарив його у бік і намагався забрати велосипед 10 грудня, він не підтримує.
Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 15.12.2013 р. вбачається, що ОСОБА_17 просить вжити заходи до розшуку невідомих осіб, які 14.12.2013 р., приблизно о 23:00 годині, проникли в їх будинок і відкрито викрали її майно (т. 3 а.п. 94).
Під час огляду місця події, згідно даним протоколу від 15.12.2013 р., а також схемі та фототаблиці, доданим до нього, було оглянуте домоволодіння АДРЕСА_4 . При огляді домоволодіння розташованого зліва, в коридорі виявлена порушена обстановка, а саме: палас матерчатий зібраний в купу і на підлозі знаходяться поштові конверти, розкидані по підлозі. В трьох кімнатах також виявлене яскраво виражене порушення обстановки, а саме відчиненні дверцята шаф, розкидане різноманітне майно, речі, коробки, нитки, папери, особисті речі, білизна, постільна білизна. Порушення обстановки також виявлене і в літній кухні, розташованої справа від входу у двір. З місця події було вилучено: змиви бурого кольору з вхідних дверей будівлі зліва; змиви бурого кольору з дверей в кімнаті; 6 відрізків зі слідами рукавиць в кімнаті, розташованій прямо по коридору в домоволодінні зліва (вилучені з картонних коробок і фотокарток); 1 відрізок зі слідами рукавиць з дерев'яних дверей кімнати зліва від входу в домоволодіння; 6 відрізків зі слідами пальців руки з літньої кухні з вхідних дверей; 2 відрізка зі слідами пальців руки з дерев'яних дверей спереду від входу в домоволодіння, розташованого зліва (т. 3 а.п. 95 - 109).
За даними протоколу огляду місця події від 15.12.2013 р., а також фототаблиці, доданій до нього, з дозволу ОСОБА_26 був проведений огляд місця проживання обвинуваченого ОСОБА_12 - домоволодіння АДРЕСА_1 , та в підсобному приміщенні (сараї), що розташований за житловим будинком, виявлений велосипед марки «Аіст» бордового кольору, мобільний телефон марки «Мотрола С115» Imei НОМЕР_2 та електропилка зелено-чорного кольору марки «EKS 2100» № НОМЕР_3 , які були вилучені (т. 3 а.п. 110 - 117).
Відповідно до даних висновків судово-медичної експертизи № 39 від 16.01.2014 р. у ОСОБА_17 виявлені тілесні ушкодження обличчя у виді дрібних саден носа і синця верхньої губи, а також синці в області суглобів правої руки і обох ніг, які являються результатом дії тупих предметів, та могли виникнути при насильному закритті отворів носа і рота, а синці кінцівок від падіння і ударів (ударах) о тверду поверхню ліктем та колінами. Давність їх завдання в межах трьох - шести діб на момент огляду і могли утворитися 14.12.2013 р. Вказані пошкодження у ОСОБА_17 мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і відносяться до категорії легких (т. 3 а.п. 118 - 119).
Згідно даним висновків судово-медичної експертизи № 40 від 16.01.2014 р. ОСОБА_15 завдані травма грудної клітини у виді закритого перелому 9-го ребра по середньо-пахвовій лінії зліва, а також три садна волосистих покровів голови в лобній і тім'яній частинах, два синця в області лівої руки і лівої сідниці, що являються результатом дії тупого чи тупих предметів та утворилися 14.12.2013 р. Закритий перелом ребра грудної клітини відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості (термін загоєння більше 21 дня) розладу здоров'я. Інші тілесні ушкодження у виді саден голови і синців руки і сідниці відносяться до категорії легких. Виходячи з кількості тілесних ушкоджень (числом 6) ударів по тілу потерпілого було не менше шести (т. 3 а.п. 120 - 121).
Відповідно до даних висновків судової трасологічної експертизи № 630 від 23.12.2013 р., на п'яти відрізках прозорої липкої стрічки розмірами 68х44 мм, 39х40 мм, 45х41 мм, 81х44 мм, 76х47 мм, виявлених та вилучених 15.12.2013 р. в ході огляду місця події по АДРЕСА_4 є сім слідів рукавичок, непридатних до ідентифікації (т. 3 а.п. 136 - 138). Цей висновок експертизи підтверджує покази потерпілого ОСОБА_15 про те, що нападники були в рукавичках.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_12 в частині, що ОСОБА_17 сама відчинила йому хвіртку і впустила його, ніхто нікого не бив, ніякого насильства вони не застосовували, що ОСОБА_17 добровільно дала йому 50 грн. і запитала куди він забирає велосипед, на що він відповів їй, що потім віддасть його, на що ОСОБА_17 почала кричати, а він сів на велосипед і поїхав, а ОСОБА_13 не знав, де в сараї знаходилася пила, про це знав тільки він, про те, що він мобільний телефон не брав; показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що ані він, ані ОСОБА_12 не завдавали удари, при ньому не погрожували, потерпіла не кричала, а потерпілого ОСОБА_15 він взагалі не бачив, оскільки наведені показання обвинувачених є непослідовними, суперечать як одні одним, так і показанням потерпілого ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_13 , висновкам судово-медичних експертиз, протоколами огляду місць події від 15.12.2013 р. - домовоолдінь потерпілих та обвинуваченого ОСОБА_12 , та спростовуються ними. Зокрема, відразу після злочину був проведений огляд будинку потерпілих, внаслідок чого було виявлене та зафіксоване порушення обстаноки та безлад, а за місцем проживання ОСОБА_12 був знайдений мобільний телефон потерпілих, тоді як обвинувачений ОСОБА_12 пояснював, що він цей телефон не брав.
Показання потерпілого ОСОБА_15 свідчать про спільну участь усіх обвинувачених під час вчинення злочину, про узгодженість їхніх дій, спрямованих на досягнення спільної мети на заволодіння майном потерпілих із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я.
Що стосується посилань сторони захисту на відсутність в цьому випадку насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, у зв'язку з чим дії обвинувачених слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 186 КК України, у зв'язку з тим, що висновок судово-медичного експерта №40 від 16.01.2014 р. є необґрунтованим та суперечливим, а також того, що потерпілий ОСОБА_15 з огляду на те, що звернувся до лікарні лише 20.12.2013 р., міг отримати перелам 9-го ребра, яке і відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в інший час, а не 14.12.2013 р. під час вчинення злочину відносно нього, то суд виходить з наступного.
Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на недопустимість вказаного висновку судово-медичного експерта №40 в частині ушкодження середньої тяжкості у виді закритого переламу 9-го ребра по середньо-пахвовій лінії зліва як доказ, оскільки за доводами сторони захисту в дослідницькій його частині є суперечності, зокрема, згідно медичній довідці ОСОБА_15 звернувся до лікарні 20.12.2013 р. та йому встановлений діагноз: «Закритий перелам 7-го ребра зліва», тілесні ушкодження у виді синців виявлені по середньо-пахвовій лінії в області 7-8 ребер, в області ж 9-го ребра таких слідів ушкоджень не виявлено, а експерт у висновку зазначає, що переламано 9-те ребро. Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. З положень п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК випливає, що питання про тяжкість та характер тілесного ушкодження підлягає вирішенню виключно висновком експерта. Тому, враховуючи, що такий висновок отриманий в порядку, встановленому КПК, то він в силу наведеної ст. 86 КПК не може бути визнаний судом недопустимим доказом. Висновок розглядуваної експертизи у встановлений КПК спосіб, тобто також висновком експерта щодо тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, стороною захисту не спростовано. Більш того, з дослідницької частини експертизи випливає, що потерпілому ОСОБА_15 згідно медичної довідки від 20.12.2013 р. був встановлений діагноз: «Закритий перелам 7-го ребра зліва» безпосередньо при зверненні до приймального відділення, а експерт встановив наявність переламу 9-го ребра вже за наслідками дослідження рентгенограми органів грудної порожнини також від 20.12.2013р. Таким чином, враховуючи, що тяжкість та характер тілесних ушкоджень підлягають встановленню виключно висновком експерта, який є незалежним у своїй діяльності, а також того, що експерт зробив свій висновок, ґрунтуючись на власних дослідженнях усіх медичних даних, у тому числі і медичної довідки, на яку посилається сторона захисту, суд дійшов висновку, що висновок експерта № 40 від 16.01.2014р. є обґрунтованим та допустимим доказом. При цьому у вказаному висновку експерта давність завдання тілесних ушкоджень визначена, виходячи з властивостей ушкоджень. Крім того, потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні наполіг на тому, що окрім цього випадку його ніколи ніхто не бив та він ніде тілесні ушкодження не отримував. Вказане свідчить, що перелам 9-го ребра потерпілий ОСОБА_15 отримав саме 14.12.2013 р. під час нападу на нього та його дружину.
Більше того, в судовому засіданні встановлено, що потерпілу ОСОБА_17 душили, про свідчать показання потерпілого ОСОБА_15 , а також висновок судово-медичної експертизи №39 від 16.01.2014 р., за яким ушкодження обличчя потерпілої могли виникнути при насильницькому закритті отворів носа і рота.
При цьому суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п. 9 його постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, за якими небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Таким чином, з урахуванням вказаних роз'яснень, хоча потерпілій ОСОБА_17 і не було заподіяне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, але насильницьке закриття отворів носа і рота потерпілої були небезпечними для її життя чи здоров'я в момент їх вчинення, що свідчить про застосування відносно неї небезпечного для життя чи здоров'я насильства.
Таким чином версія сторони захисту про відсутність насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, у зв'язку з чим дії обвинувачених підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 186 КК є неспроможною та такою, що суперечить встановленим обставинам справи.
При оцінці ступеню участі кожного з обвинувачених у вчиненому злочині, суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п. 24 його постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, згідно яким злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з її учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.
Встановлені ж в судовому засіданні обставини вчинення злочину, а саме те, що обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , будучи раніше знайомими між собою, зустрівшись, всі разом направилися до будинку потерпілих в пізню пору доби на пропозицію ОСОБА_12 , який раніше бував там та бачив розташування майна, після чого всі втрьох проникли до подвір'я потерпілих, а далі подолали опір потерпілої та проникли до житлового будинку, де один з нападників тримав та душив потерпілу, яка стояла на колінах, та затуляв дихальні шляхи, вимагаючи видачі грошей, а двоє інших, завдавши удари потерпілому ОСОБА_15 , привели його до будинку, де продовжили завдавати тому удари, завдавши тілесне ушкодження середньої тяжкості, висловлювали погрози позбавити його життя, які потерпілі сприймали як реальні, шукали в приміщеннях будинку та літньої кухні цінності, розкидаючи речі на підлогу, після чого обвинувачений ОСОБА_13 , за його ж показаннями, зрозумівши, що до потерпілих застосовується насильство, продовжив свої дії та готував речі до заволодіння - прив'язував бензопилу до велосипеду, - тобто мав намір скористалися наслідками застосованого насильства для заволодіння майном потерпілих, а обвинувачений ОСОБА_12 скористався наслідками застосованого насильства та заволодів майном потерпілих, свідчать про наявність у обвинувачених попередньої домовленості на спільне вчинення цього злочину, яка виникла ще до початку виконання ними об'єктивної сторони злочину, а також про узгодженість їх дій, спрямованих на реалізацію спільного умислу, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що злочин був вчинений за попередньою змовою групою осіб, а дії кожного з учасників групи відповідали попередньо досягнутій домовленості та сприяли досягненню спільної мети.
Разом з цим, в судовому засіданні не були доведені обставини погрози застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я, відносно ОСОБА_17 шляхом її облиття бензином з подальшим підпалом. Про це ані обвинувачені, ані потерпілий ОСОБА_15 не пояснювали, під час огляду місця події не були виявлені відповідні речі, за допомогою яких можливо було б реалізувати відповідну погрозу, що свідчило б реальне сприйняття її потерпілою, а сама потерпіла ОСОБА_17 не була допитана в судовому засіданні, у зв'язку з її смертю (т. 3 а.п. 178). Тому ці твердження підлягають виключенню з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Але про факт погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, свідчать покази потерпілого ОСОБА_15 , а також характер дій обвинувачених, який вказував на наявність реальних побоювань потерпілих за своє життя та здоров'я.
Давання суперечливих показань всіма обвинуваченими суд пов'язує з бажанням кожного применшити свою роль та ступінь участі у вчиненні злочину та пом'якшити таким чином свою відповідальність за вчинене.
Таким чином, показання обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в частині визнаних судом достовірними, показання потерпілого ОСОБА_15 , дані протоколів огляду місця події від 15.12.2013 р. - домоволодінь АДРЕСА_6 , висновку судової трасологічної експертизи № 630 від 23.12.2013 р., висновків судово-медичних експертиз №№ 39, 40 від 16.01.2014 р. є послідовними, співвідносяться між собою та доповнюють один одного, у зв'язку з чим визнаються судом достовірними.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт розбійного нападу обвинуваченими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 з метою заволодінням майном потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_17 та кваліфікує їх дії по даному епізоду за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), з проникненням у житло.
ІІІ. По третьому епізоду обвинувачення у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілої ОСОБА_16 , що мало місце 20 липня 2014 року, крім часткового визнання вини обвинуваченими ОСОБА_12 , його вина у вчиненні цього злочину в повному обсязі також підтверджується сукупністю таких доказів, досліджених в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона приїхала на мопеді в гості, у дворі будинку залишила мопед з ключами в замку запалення, після чого перебувала в будинку, де всі вживали алкогольні напої, після чого приблизно о 00:00 годин вона пішла спати, а вранці вона виявила зникнення мопеду і викликала працівників міліції. Згодом працівники міліції повідомили їй, що її мопед був знайдений. ОСОБА_12 прийшов туди пізніше ввечері і теж вживав алкогольні напої.
Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 21.07.2014 р. вбачається, що ОСОБА_16 просить вжити заходи до невстановленої особи, яка в період часу з 24:00 години 20.07.2014 р. по 06:30 годину 21.07.2014 р. із загального двору будинку АДРЕСА_5 викрала належний їй мопед «Ямаха гір» 6989, а також водійське посвідчення, комплект документів на мопед, які знаходилися в бардачку (т. 3 а.п. 129).
Під час огляду місця події згідно даним протоколу від 21.07.2014 р. був оглянутий двір будинку АДРЕСА_5 (т. 3 а.п. 130 - 132).
Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 18.08.2014 р. вбачається, що ОСОБА_27 просить долучити до матеріалів кримінального провадження мопед марки «Yamaha» мод. ВА50 кузов № НОМЕР_4 , корпус білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , а також технічний паспорт на даний мопед № НОМЕР_5 та тимчасовий реєстраційний талон № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_16 . Даний мопед він придбав у хлопця на ім'я ОСОБА_25 на початку серпня за 1 500 грн. (т. 3 а.п. 133).
Суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_12 на те, що мопед не являється транспортним засобом, у зв'язку з чим його дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 289 КК України з таких підстав.
Так, відповідно до примітки до ст. 286 КК України, під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Відповідно ж до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Отже, враховуючи, що мопед являється двоколісним транспортним засобом, який приводиться в рух за допомогою двигуна, в силу вищенаведених вимог п. 1.10 Правил дорожнього руху він віднесений до механічних транспортних засобів та, відповідно, в силу вимог примітки до ст. 286 КК України являється транспортним засобом - предметом злочину, передбаченого ст. 289 КК України.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_12 про обставини заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_16 , показання потерпілої ОСОБА_16 , а також вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні відповідають один одному, є послідовними та в повному обсязі підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні злочину по даному епізоду.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт незаконного заволодіння обвинуваченим ОСОБА_12 транспортним засобом потерпілої ОСОБА_16 та кваліфікує його дії по даному епізоду за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він повторно вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.
Часткове не визнання обвинуваченими ОСОБА_13 вини за епізодом розбійного нападу, часткове не визнання вини ОСОБА_12 за обома епізодами та повне невизнання вини ОСОБА_11 у висунутому обвинувачені суд пов'язує з їх бажанням ввести суд в оману та пом'якшити і уникнути покарання за вчинені злочини.
Таким чином, аналіз усіх даних, що містяться у досліджених в судовому засіданні доказах, дозволяє суду дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Тому, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у вчиненні ними злочинів, та кваліфікує дії:
ОСОБА_12 :
- за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло,
- за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно;
ОСОБА_11 :
- за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в сховище,
- за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло;
ОСОБА_13 :
- за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в сховище;
- за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло.
При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також роль та ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочинів.
Обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вчинили тяжкі злочини, а також особливо тяжкий злочин.
ОСОБА_12 за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується задовільно (т. 3 а.п. 203).
ОСОБА_11 за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується негативно, за характером скритний, лживий, підтримує стосунки з особами, раніше судимими, що зловживають алкогольними напоями, за місцем проживання характеризується відносно, з сусідами підтримує нормальні стосунки (т. 3 а.п. 232).
ОСОБА_13 за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується задовільно (т. 3 а.п. 215).
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_12 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_16 , хоча він і частково визнав вину за цим обвинуваченням, але лише не погодився з кваліфікацією його дій.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_13 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, хоча він частково визнав вину за розбійним нападом, але лише не погодився з кваліфікацією його дій.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_11 , суд не вбачає.
Суд не може врахувати добровільне відшкодування завданого збитку як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки завдані потерпілим збитки обвинуваченими відшкодовані не були у повному обсязі, а також не добровільно, а лише після втручання працівників міліції.
До обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_12 , суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_16 .
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , суд не вбачає.
Суд також враховує те, що хоча ОСОБА_11 і не записаний батьком, але в його сім'ї вихоується малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд не може віднести до обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_12 по епізоду розбійного нападу, та ОСОБА_11 по обом епізодам вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначено в обвинувальному акті, оскільки достовірних даних про такі обставини встановлено не було.
З урахуванням вказаних обставин, характер та ступінь участі кожного з обвинувачених у вчинених злочинах, їх осіб, того, що обвинувачений ОСОБА_13 є таким, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, обвинувачений ОСОБА_12 має п'ять, а обвинувачений ОСОБА_11 має чотири непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, в тому числі тяжких злочинів проти власності, того, що матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_16 фактично відшкодована, а потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - частково, а також позиції потерпілого ОСОБА_15 , який в судовому засіданні просив призначити обвинуваченим мінімальну міру покарання, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а також запобігання нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим їм необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей Кримінального кодексу України, за якими їх дії кваліфіковані. При цьому суд вважає достатнім призначення обвинуваченому ОСОБА_13 покарання в нижніх межах санкції.
Також, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вчинили особливо тяжкий корисливий злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, суд вважає за необхідне також призначити обвинуваченим додаткове покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді конфіскації всього майна.
Вказані обставини провадження дають підстави суду визначити обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 покарання в силу ст.70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, а обвинуваченому ОСОБА_13 - із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд враховує те, що він вчинив злочини в період встановленого йому іспитового строку вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2012 року, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі та в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на три роки. Суд також враховує, що призначене ОСОБА_12 покарання по вказаному вироку у виді чотирьох років позбавлення волі не відбуте ним повністю.
У зв'язку із зазначеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 злочину в період встановленого йому іспитового строку слід розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тому в силу ст. 71, ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК України обвинуваченому ОСОБА_12 із невідбутого ним покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, призначеного йому за попереднім вироком, слід частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, один рік позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_12 затримувався у даному кримінальному провадженні 15.12.2013 р. (т. 3 а.п. 153 - 156) та тримався під вартою до 17.12.2013 р., коли ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (т. 3 а.п. 157 - 158). Після цього 29.12.2013 р. він знову був затриманий (т. 3 а.п. 160 - 163), та перебував під вартою по 28.03.2014 р., у зв'язку з тим, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30.12.2013р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 3 а.п. 164 - 165), строк дії якого був продовжений до 28.03.2014 р., коли його було звільнено з-під варти у зв'язку із закінченням строку дії запобіжного заходу. Далі, ОСОБА_12 знов був затриманий 01.12.2014 р. та досі тримається під вартою, у зв'язку з тим, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2014 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався судом у встановленому КПК порядку та спливає 24.03.2016 р. З метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду та вчинити інший злочин суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, у зв'язку з чим строк покарання ОСОБА_12 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01 грудня 2014 року, та в строк його покарання слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 01 грудня 2014 року до набрання вироком законної сили, а також з 15 по 17 грудня 2013 року та з 29 грудня 2013 року по 28 березня 2014 року. Крім того, строк вказаного попереднього ув'язнення до набрання вироком законної сили підлягає зарахуванню обвинуваченому ОСОБА_12 в покарання, виходячи із співвідношення, передбаченого абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_11 затримувався у даному кримінальному провадженні 15 грудня 2013 року (т. 3 а.п. 166 - 169) та тримався під вартою до 17 грудня 2013 року, коли ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2013 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (т. 3 а.п. 170 - 171). Після чого ОСОБА_11 знов був затриманий 18 листопада 2014 року (т. 2 а.п. 3 - 5) та досі тримається під вартою, у зв'язку з тим, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.11.2014 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 2 а.с. 14 - 15), строк дії якого продовжувався судом у встановленому КПК порядку та спливає 24 березня 2016 року. З метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, у зв'язку з чим строк покарання ОСОБА_11 слід обчислювати слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 18 листопада 2014 року, та в строк його покарання слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 18 листопада 2014 року до набрання вироком законної сили, а також з 15 по 17 грудня 2013 року. Крім того, строк вказаного попереднього ув'язнення до набрання вироком законної сили підлягає зарахуванню обвинуваченому ОСОБА_11 в покарання, виходячи із співвідношення, передбаченого абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_28 затримувався у даному кримінальному провадженні 14.01.2014 р. (т. 3 а.п. 172 - 175) та тримався під вартою по 30.03.2014 р., у зв'язку з тим, що ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.01.2014 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 3 а.п. 176 - 177), який продовжувався судом у встановленому КПК порядку до 30.03.2014 р., після чого 30 березня 2014 року він був звільнений з-під варти у зв'язку із закінченням строку застосування запобіжного заходу. Враховуючи викладене, в строк покарання ОСОБА_28 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 14 січня до 30 березня 2014 року, виходячи із співвідношення, передбаченого абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_28 запобіжного заходу у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили, пославшись на те, що є ризики того, що обвинувачений ОСОБА_28 може переховатися від суду. Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_28 підлягає призначенню реальне покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за особливо тяжкий злочин, а також те, що існує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду, суд дійшов висновку, що є підстави застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_28 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати житло в період часу з 21:00 до 06:00 год. та із зобов'язанням його прибувати за кожною вимогою до суду. Разом з цим, з набранням вироком законної сили та зі зверненням його до виконання ОСОБА_28 з метою виконання вироку підлягає затриманню та взяттю під варту.
Суд також вважає за необхідне в силу ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової трасологічної експертизи № 630 від 23.12.2013 р. в розмірі 880,20 грн. (т. 3 а.п. 135, 136 - 138), а також судової дактилоскопічної експертизи № 629 від 22.12.2013 р. в розмірі 880,20 грн. (т. 3 а.п. 140, 141 - 152), всього стягнути з обвинувачених 1 760,40 грн. Суд вважає за необхідне розподілити процесуальні витрати між обвинуваченими по рівну та стягнути по 586,80 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна,
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_12 за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього майна.
В силу ст. 71 КК України ОСОБА_12 з повністю невідбутого ним покарання у виді чотирьох років позбавлення волі за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2012 року частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, один рік позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_12 до відбування визначити покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 - продовжити до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_12 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 01 грудня 2014 року.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15 по 17 грудня 2013 року, з 29 грудня 2013 року по 28 березня 2014 року, а також з 01 грудня 2014 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки,
- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_11 за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього майна.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 - продовжити до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_11 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 18 листопада 2014 року.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_11 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15 по 17 грудня 2013 року, а також з 18 листопада 2014 року до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки,
- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_13 за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна.
Застосувати відносно ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати житло в період часу з 21:00 до 06:00 год. та із зобов'язанням його прибувати за кожною вимогою до суду.
З набранням вироком законної сили з метою його виконання ОСОБА_13 затримати та взяти під варту, строк покарання ОСОБА_13 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту.
В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_13 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 14 січня по 30 березня 2014 року, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_12 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в розмірі 586,80 грн. (п'ятсот вісімдесят шість гривень 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в розмірі 586,80 грн. (п'ятсот вісімдесят шість гривень 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз в розмірі 586,80 грн. (п'ятсот вісімдесят шість гривень 80 коп.).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які перебувають під вартою, - в той самий строк, з моменту вручення їм копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченим та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Головуючий - суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3