28 січня 2016 року м. Київ К/800/24358/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Сіроша М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Чайки О.С.
представників позивача Бежануцу С.М., Заброду М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014
у справі № 804/4058/13-а
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Аавтоінвестстрой-Дніпропетровськ»
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень
Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Аавтоінвестстрой-Дніпропетровськ» (далі по тексту - позивач, ПІІ «Автомобільне товариство «Аавтоінвестстрой-Дніпропетровськ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправними дії відповідача під час проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та податкових декларацій з ПДВ суцільним порядком з січня 2011 року по вересень 2012 року, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 №0001130152, від 26.11.2012 №0001090152, від 26.11.2012 №0001100152.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким
позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 №0001130152, від 26.11.2012 №0001090152. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що 12.11.2012 відповідачем було проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та податкових декларацій за звітний (податковий) період суцільним порядком за січень 2011 року по вересень 2012 року ПІІ «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ», за результатами якої складено акт від 12.11.2012 №4458/15-2/30619514.
В акті перевірки зроблено висновок про несвоєчасне подання ПІІ «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» декларації з ПДВ за березень 2012 року та липень 2012 року. Також встановлено порушення позивачем абз. третього п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижена сума податку на додану вартість, що за результатами звітних (податкових) періодів підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 296019,00 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачу необхідно в декларації за жовтень 2012 року по рядку 21.3 відобразити зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 по декларації за вересень 2012 року) в сумі 1368234,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012: №0001090152, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 370023,75 грн., в тому числі 296019,00 грн. за основним платежем та 74004,75 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0001100152 від 26.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 340,00 грн., з них: штрафні (фінансові) санкції - 340,00 грн.; №0001130152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1653238,00 грн.
Правомірність та обґрунтованість дій відповідача під час проведення камеральної перевірки та правомірність рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність дій під час проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість і податкових декларацій з ПДВ суцільним порядком з січня 2011 року по вересень 2012 року та правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 №0001130152 та №0001090152 слугував висновок податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту в уточнюючих розрахунках, що надані у січні 2011 року, податкові накладні виписані з січня 2008 року по грудень 2009 року, з датою виписки понад 365 календарних днів, на суму податку на додану вартість -1660100,00 грн.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України ).
Аналогічні положення містилися у п. 5.1 ст. 5, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якої діяли до 01.01.2011.
Тобто, діючим законодавством, чинним як на дату звітного періоду (січень 2008 року - грудень 2009 року), так і на дату подання позивачем уточнюючих розрахунків (січень 2011 року), чітко визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1095 днів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2008 року - грудень 2009 року були подані у січні 2011 року, тобто, в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, та за відповідною формою.
Також, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на спірні відносини розповсюджується дія п.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до вимог п. 1 розділу XIX «Прикінцеві та передні положення» Податкового кодексу України зазначена норма набрала чинності з 01.01.2011 та не має зворотної дії. За таких обставин, наведеною нормою визначено порядок формування податкового кредиту починаючи з 01.01.2011.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності прийнятих податкових повідомлень - рішень від 26.11.2012 №0001130152 та №0001090152.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.В. Сірош