09 лютого 2016 року Справа № 876/4315/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,
за участю представника відповідача - ОСОБА_1,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» про стягнення заборгованості,
В січні 2015 року Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» (далі - ТОВ) в якому просила стягнути з рахунків відповідача податковий борг в сумі 2368326,52грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК) такий підлягає стягненню з його рахунків за рішенням суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі №813/151/15 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), які стали підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом оскаржуються в судовому порядку в суді касаційної інстанції, а податкова вимога взагалі не отримана. Більше того, розгляд справи в скороченому провадженні позбавив можливості підприємства будь-яким чином довести свою позицію суду та надати відповідні докази.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.
У п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2012 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» цей суд роз'яснив, що за змістом ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог ст.70 КАС щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
Цим вимогам оскаржене судове рішення не відповідає жодним чином, оскільки не містить будь-якого правового обґрунтування та аналізу обставин справи.
Більше того, даний спір вирішений судом першої інстанції у порядку скороченого провадження. Проте, відповідно до вимог ст.183-2 КАС скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Судом безпідставно не враховано, що податковий борг ТОВ виник не на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, щодо якого закінчився встановлений ч.5 ст.99 КАС України місячний строк, оскільки для оскарження ППР передбачені строки оскарження спеціальним законом (ПК), а не КАС. Крім цього, податковий борг, також складався із самостійно задекларованих податкових зобов'язань підприємства, тобто ґрунтувався не на рішенні позивача.
Апеляційний суд наголошує, що скорочене провадження згідно ст.183-2 КАС не застосовується у випадку стягнення податкового боргу, оскільки для цього у ст.183-3 КАС встановлено спеціальний порядок.
Щодо розгляду справи по суті заявлених вимог, слід вказати наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за ТОВ станом на 31.12.2014 рахувалася заборгованість в сумі 2368326,52грн по податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток, а також нарахованій пені.
Дана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів самостійно задекларованих ним у поданих деклараціях від 20.10.2014 та 20.11.2014 за вересень та жовтень 2014 року відповідно, на суму 10566грн (а.с.11-14), а також згідно ППР від 29.08.2011 №№0002792320 та НОМЕР_1 (а.с.15-16).
Відтак, оскільки пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання також є податковим боргом, то ДПІ вважаючи, що у ТОВ наявний податковий борг в сумі 2368326,52грн, який залишається несплаченим, звернулося із даним адміністративним позовом до суду про його стягнення.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
ПК регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Не є спірним питанням факт наявності у ТОВ податкового боргу, а також підстави його виникнення, що також підтверджується відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.
Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 18664,70грн з його рахунків.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень..
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Пунктом 95.1 ст.95 ПК визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст.95 ПК, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 59.5 ст.59 ПК передбачено, що У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем надсилалась йому податкова вимога від 27.10.2014 №2290-25 (а.с.35).
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, податковий борг ТОВ який є предметом стягнення у даній справі на суму 2357671,49грн (оскільки є частково сплаченим), виник у зв'язку із несплатою ним у встановлені строки визначеного контролюючим органом у ППР від 29.08.2011 №№0002792320 та НОМЕР_1 податкового зобов'язання.
З огляду на це, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані ППР позивача були оскаржені ТОВ в судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі №2а-13388/11/1370, вищевказані ППР були визнані протиправними та скасовані.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції від 19 січня 2012 року було скасовано та прийнято нову постанову про відмову в позові щодо скасування ППР від 29.08.2011 №№0002792320 та НОМЕР_1.
Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року постанову апеляційного суду від 06 жовтня 2014 року було скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року залишено в силі.
Враховуючи усе вищенаведене, станом на час розгляду даної справи ППР на підставі яких стягується з ТОВ податковий борг на суму 2357671,49грн є скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст.255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Зважаючи на викладене, та наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що оскільки ППР, на підставі яких, згідно позиції контролюючого органу, у відповідача виникла податкова заборгованість, були скасовані в судовому порядку, рішення судів набрали законної сили, то позовні вимоги ДПІ щодо стягнення з ТОВ податкового боргу у розмірі 2357671,49грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Однак, сума заборгованості, яку просить стягнути ДПІ з відповідача у даній справі складається також із податкового боргу, який виник із самостійно задекларованого ТОВ у поданих деклараціях ПДВ на суму 10566грн та нарахованої пені у розмірі 89,03грн, який в свою чергу залишається не погашеним в повному обсязі.
Податковий борг на суму 10655,03грн був визнаний і представником ТОВ у судовому засіданні.
Відтак, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 10655,03грн, а суду першої та апеляційної інстанцій не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ДПІ щодо стягнення з рахунків ТОВ податкового боргу у розмірі 10655,03грн.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову в частині стягнення з банківських рахунків ТОВ 2357671,49грн скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року в частині стягнення з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» 2357671 (два мільйони триста п'ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят одну) гривню 49 (сорок дев'ять) копійок, скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 15 лютого 2016 року.