09 лютого 2016 р. Справа № 876/2535/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,
за участю представників позивача - ОСОБА_1,
та відповідача - ОСОБА_2,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» про стягнення коштів з рахунків,
У вересні 2014 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» (далі - ТОВ) в якому, з врахуванням уточнень до позовних вимог, просила стягнути з рахунків відповідача податковий борг в сумі 378125,61грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК) такий підлягає стягненню з його рахунків за рішенням суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі №813/6656/14 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем не надсилалася нова податкова вимога на виниклий податковий борг, а стягнення такого повинно відбуватись лише в межах положень ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), шляхом подачі подання, а не в загальному порядку за допомогою адміністративного позову, що виключає можливість задоволення такого.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за ТОВ станом на 11.12.2014 рахується заборгованість в сумі 375140,48грн по податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також нарахованій пені.
Дана заборгованість є узгодженою, оскільки виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів самостійно задекларованих ним у поданих деклараціях, а правомірність податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0003702320/28073 підтверджена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі №2а-291/12/1370, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року (а.с.115-120).
Відтак, оскільки пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання в розмірі 2985,13грн, також є податковим боргом, то такий наявний у ТОВ в сумі 378125,61грн та залишається несплаченим, що зумовило звернення ДПІ із даним адміністративним позовом до суду.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
ПК регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Не є спірним питанням факт наявності у ТОВ податкового боргу, а також підстави його виникнення, що також підтверджується відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.
Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 378125,61грн з його рахунків.
Згідно з п.41.2 ст.41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Податковий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Пунктом 95.1 ст.95 ПК визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст.95 ПК, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 59.5 ст.59 ПК передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу позивачем надсилалась йому податкова вимога від 03.04.2014 №392-25 (а.с.22), яка ним отримана. Однак податковий борг станом на день звернення податкового органу із розглядуваним позовом та розгляду справи судом першої інстанції, був не погашеним в повному обсязі.
Оскільки за відповідачем рахувався податковий борг у розмірі 378125,61грн, а суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.
Твердження апелянта про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст.183-3 КАС і лише в разі відмови в прийнятті подання заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, є безпідставним та необґрунтованим, а відтак підлягає відхиленню у зв'язку із тим, що положення ст.95 ПК не містять імперативної умови звернення в порядку ст.183-3 КАС, як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.
Також, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про неможливість задоволення позовних вимог контролюючого органу у зв'язку із тим, що птаким органом не направлено підприємству нову податкову вимогу, оскільки нормами ПК не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. Більше того, з моменту направлення податкової вимоги, борг ТОВ не переривався, що підтверджується матеріалами справи (доказів протилежного суду не надано).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ДПІ щодо стягнення з рахунків ТОВ податкового боргу у розмірі 378125,61грн.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 15 лютого 2016 року.