Справа № 817/3459/15
02 лютого 2016 року 18 год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Мідліка А.В., сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: не прибув,
третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,
ОСОБА_2
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015 року №25727829.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила суду на їх обґрунтування, що між позивачем та ПАТ "Сведбанк" укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого передано в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належала позивачу на праві власності. Представник позивача зазначила, що банком відступлено ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" право вимоги за даним договором і внаслідок невиконання його умов товариство звернулось до нотаріуса, як до державного реєстратора, із заявою про реєстрацію права власності на цей об'єкт нерухомого майна, за наслідками розгляду якої прийнято оспорюване рішення. Представник позивача вказала, що жодних нотаріальних дій під час державної реєстрації переходу права власності відповідачем не вчинялось. Крім того, представник позивача наголошує на допущенні відповідачем порушення законодавства та перевищенні ним власних повноважень при прийнятті оспорюваного рішення.
Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що діючи в якості державного реєстратора прийняв оспорюване рішення, яке вважає у повній мірі законним та обґрунтованим. Вказує, що на виконання вимог законодавства щодо одночасності вчинення нотаріусом реєстраційної та нотаріальної дій, у даному випадку відповідачем було здійснено нотаріальну дію - посвідчення одностороннього правочину, заяви ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" від 30.10.2015 року. Вважає, що норми закону ним не порушено. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Подала письмові пояснення, в яких зазначає, що на ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" було переведено право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з позивачем. Діючи на виконання Закону України "Про іпотеку" і умов договорів ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" набуто право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належала позивачу. Представник третьої особи зазначає, що на його думку, оспорюване рішення прийнято відповідачем правомірно, а вимоги позивачів є безпідставними.
Заслухавши пояснення позивача, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира площею 43,4 м.кв. за адресою АДРЕСА_2, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис від 26.11.2007 року за №539-57629 (а.с. 127-128).
24.10.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір №1701/1007/71-047, предметом якого стало надання кредиту в розмірі 35000,00 Євро на строк до 23.10.2032 року (а.с. 11-21).
24.10.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено договір №1701/1107/71-047-Z-1, предметом якого стала передача в іпотеку об'єкту нерухомого майна - квартири площею 43,4 м.кв. за адресою АДРЕСА_2, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24.10.2007 року №1701/1007/71-047 (а.с. 22-25).
28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Фактор) укладено договір №15, предметом якого стало відступлення права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в реєстрі, в тому числі за договором від 24.10.2007 року №1701/1007/71-047, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 64-68).
28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Новий іпотекодержатель) укладено договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними в реєстрі, в тому числі за договором від 24.10.2007 року №1701/1007/71-047-Z-1, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 62-63).
ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" направлено ОСОБА_2 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15.11.2013 року вих. №512314-юр, в якому зазначено, що борг за кредитним договором від 24.10.2007 року №1701/1007/71-047 станом на 15.11.2013 року складає 36352,09 Євро та заявлено вимогу про усунення порушень умов даного договору (а.с. 55-56).
На підставі заяви уповноваженої особи ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015 року №25727829, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 43,4 м.кв. за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 30.10.2015 року за №11833287 (а.с. 26-28, 86-108).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин, надалі - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин), державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом
Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
За змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин), державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (що був чинним на час спірних правовідносин, надалі - Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV.
В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин), нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що чинне законодавство наділяло нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин), державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Пунктом 36 Порядку (що був чинним на час спірних правовідносин) передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Підпунктом 1 пункту 37 Порядку (що був чинним на час спірних правовідносин) встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-IV (надалі - Закон України №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 37 Закону України №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, що буде підтверджувати відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.
Судом досліджено, що за умовами договору іпотеки від 24.10.2007 року №1701/1007/71-047-Z-1 за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог, викладене у пп. 12.3.1 та пп. 12.3.2 п. 12.3 договору (п. 12.3 п. 12). Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки (пп. 12.3.1 п. 12.3 п. 12).
Матеріалами реєстраційної справи підтверджується, що в оспорюваному рішенні підставою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 43,4 м.кв. за адресою АДРЕСА_2, з метою забезпечення виконання зобов'язань вказано саме договір іпотеки від 24.10.2007 року №1701/1007/71-047-Z-1.
При цьому, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації такого права відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.
Суд відхиляє посилання відповідача на ту обставину, що ним було здійснено нотаріальну дію - посвідчення одностороннього правочину - заяви від 30.10.2015 року.
Як вбачається із самої заяви, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" просило зареєструвати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 43,4 м.кв. за адресою АДРЕСА_2 згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" та виключити запис про іпотеку, накладену на цю квартиру, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 86).
Отже, по своїй суті, така заява не має характеру правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 209 Цивільного кодексу України, нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Проте, наданий відповідачем для суду примірник заяви від 30.10.2015 року не містить посвідчувального напису нотаріуса, з якого можна було б встановити, яка саме нотаріальна дія вчинялась з нерухомим майном.
Згідно з п. 1.18 глави 2 розділу ІІ Порядку, вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості та об'єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, та документа про оціночну вартість.
Надані відповідачем матеріали реєстраційної справи не містять доказів сплати ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого виходячи з оціночної вартості об'єкту нерухомого майна та/або доказів сплати будь-яких інших обов'язкових платежів, окрім сплати державного мита за вчинення реєстраційних дій.
Статтею 4 Закону України №1952-IV (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1)право власності на нерухоме майно;
2)право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3)інші речові права відповідно до закону;
4)податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Враховуючи положення частини 1 статті 37 Закону України №898-IV, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається саме шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на останній. Разом з тим, з огляду на норми закріплені частиною 9 статті 15 Закону України №1952-IV та абзацом 7 пункту 2 Порядку (в редакціях чинних на час спірних правовідносин), нотаріус як спеціальний суб'єкт, проводить державну реєстрацію прав на нерухоме майно, набутих виключно у результаті вчинення нотаріальної дії з таким майном.
Таким чином, відповідач приймаючи оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.06.2015 року №22231920 діяв з виходом за межі повноважень, визначених Законом України №1952-IV та Порядком, у спосіб не передбачений законом.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, що затверджений Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №534/23066 (чинного на час спірних правовідносин), він визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав, посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, нотаріусів під час прийняття заяв та під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають, в тому числі, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з п. 2 цього Порядку, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус, який прийняв заяву, забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 4 даного Порядку визначено, що орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Міністерства юстиції України.
Оскільки відповідачем, як державним реєстратором, проведено державну реєстрацію переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, на спірні правовідносини поширюються положення Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №534/23066.
У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач під час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.06.2015 року №22231920 необґрунтовано не виконав вимоги вказаного Порядку та не передав заяву ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на розгляд до Міністерства юстиції України.
За наведених обставин, позовні вимоги знаходять підтвердження належними і допустимими доказами та підлягають до задоволення повністю, а рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015 року №25727829 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Як передбачено статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає присудженню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015 року №25727829, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 43,4 кв. м. за адресою: м. Рівне, вул. Дорошенка П.АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".
Присудити на користь позивача ОСОБА_2 із відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.
.