Справа № 752/14222/15-ц
Провадження №: 2/752/1527/16
14.01.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Лебедєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та пені за прострочення у виплаті страхового відшкодування,
28.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та пені за прострочення у виплаті страхового відшкодування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 12.10.2014 року у Жовтневому районі м. Дніпропетровська мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, водія автомобіля НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» за полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9779642 від 14.06.2014 року. Неодноразово звертався до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про добровільну виплату йому страхового відшкодування у зв»язку з настанням страхового випадку, з вини страхувальника ОСОБА_3 Однак, у порушення умов зазначеного договору обов»язкового страхування ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не виплатила страхове відшкодування. Внаслідок зазначених обставин змушений був звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про примусове стягнення суми страхового відшкодування. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року, яке набрало законної сили 24.05.2015 року з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 48 214, 00 грн. та пеню у розмірі 4 113, 38 грн., яке не виконано. 04.11.2014 року звертався до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для прийнятт рішення про виплату страхового відшкодування сплинув 05.02.2015 року. З підстав порушення відповідачем строків виплати належного йому страхового відшкодування просив стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 3 % річних у розмірі 804, 45 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 928, 73 грн. та пеню у розмірі 11 254, 33 грн., а всього 28 987, 51 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник відсутні.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заявлений позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» явку свого представника у судове засідання не забезпечило, направило на адресу суду письмові заперечення, відповідно до змісту яких просили відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
Врахувавши думку сторін, суд визнав за можливе завершувати розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до правил ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як видно зі змісту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року, яке набрало законної сили 24.05.2015 року, судом встановлено, що 12.10.2014 року у Жовтневому районі м. Дніпропетровська мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, водія автомобіля НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» за полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9779642 від 14.06.2014 року. За зверненням власника пошкодженого транспортного засобу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не виконало у добровільному порядку свого обов»язку щодо виплати страхового відшкодування, строк виплати якого настав 05.02.2015 року. На користь позивача стягнуто 48 214, 00 грн. страхового відшкодування, а з підстав порушення строків його виплати пеню у розмірі 4 113, 38 грн., у стягнені інфляційних втрат та 3 % річних відмовлено (а.с. 9-12).
28.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про добровільне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року (а.с. 14).
Станом на час вирішення справи судом ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у добровільному порядку не виконано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року.
17.08.2015 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про виплату на його користь 3 % річних у розмірі 764, 82 грн., інфляційних втрат у розмірі 16 461, 77 грн. та пені у розмірі 10 461, 33 грн., а всього 28 155, 32 грн., яка була залишена без задоволення.
За правилами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а п. 1 ст. 990 цього ж кодексу визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За змістом ст. 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з моменту отримання заяви про страхове відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
За правилами ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов»язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про страхування», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.
Відповідно до рекомендацій, що містяться у п. 21 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу страхувальника зобов»язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625).
Отже, судом достовірно встановлено, що відповідачем ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» порушено виконання зобов»язань щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 відповідно до договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9779642 від 14.06.2014 року у добровільному порядку, а також і на виконання рішення суду, яким зобов»язано ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» виплатити належне позивачу страхове відшкодування, а також пеню з підстав порушення строків виплати.
Звертаючись в суд з позовом, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на його користь 3 % річних у розмірі 804, 45 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 928, 73 грн. за період з 06.02.2015 року по 27.08.2015 року та пеню у розмірі 11 254, 33 грн. за період з 14.05.2015 року по 27.08.2015 року, а всього 28 987, 51 грн.
Представник відповідача заперечував щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, відповідно таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема сплата страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, процентів річних на суму страхового відшкодування, входять до складу грошового зобов'язання і не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу особи, що має право на таке відшкодування, який полягає у відшкодуванні її матеріальних витрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від страховика за користування невиплаченими грошовими коштами, належними до сплати особі, майно якої пошкоджено, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини страховика та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.
За змістом статтей 526, 625 ЦК України: зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не виконала рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_1, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних на відшкодування шкоди, завданої порушенням строків виплати страхового відшкодування та пені, що є цивільно-правової відповідальністю за порушення строків виплати страхового відшкодування.
При визначенні розміру належних позивачу інфляційних втрат, 3 % річних та пені, суд приймає до уваги, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2015 року, яке набрало законної сили 24.05.2015 року на користь позивача стягнуто 48 214, 00 грн. страхового відшкодування, а з підстав порушення строків його виплати пеню у розмірі 4 113, 38 грн., у стягнені інфляційних втрат та 3 % річних відмовлено. Отже, з підстав невиконання ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»своїх зобов»язань за договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/9779642 від 14.06.2014 року, останнє має сплатити на користь позивача штрафні санкції у вигляді пені за період з 14.05.2015 року по 14.01.2016 року, а також інфляційні втрати та 3 % річних за той же період, у розмірах, які за проведеним судом розрахунком становлять: пеня - 48 214, 00 грн. (сума страхового відшкодування) х 30, 00 % (облікова ставка НБУ з 14.05.2015 року по 27.08.2015 року) / 100 % / 365 х 106 = 4 200, 56 грн.; 48 214, 00 грн. (сума страхового відшкодування) х 27, 00 % (облікова ставка НБУ з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року) / 100 % / 365 х 28 = 998, 62 грн.; 48 214, 00 грн. (сума страхового відшкодування) х 22, 00 % (облікова ставка НБУ за період з 25.09.2015 року по 14.01.2016 року) / 100 % / 365 х 112 = 3 254, 77 грн., разом 4 200, 56 грн. + 998, 62 грн. + 3 254, 77 грн. = 8 453, 95 грн.; інфляційні втрати - 48 214, 00 грн. (сума страхового відшкодування) х 100, 56 % / 100 % - 48 214, 00 грн. (сума страхового відшкодування) = 270, 00 грн.; 3 % річних - 48 214, 00 грн. (сума страхового відшкодування) х 3 % / 100 % / 365 х 246 = 974, 85 грн.
З огляду на висновки суду, про часткове задоволення заявлених позивачем позовних вимог, понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору у порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у розмірі 487, 20 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Законом України «Про страхування», Постановою № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 526, 625, 979, 988, 990, 992 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 147, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та пені за прострочення у виплаті страхового відшкодування, задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22945712, місцезнаходження - м. Київ, 01033, вул. Саксаганського, 77) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) пеню у розмірі 8 453, 95 грн., втрати від інфляції у розмірі 270, 00 грн., 3 % річних у розмірі 974, 85 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487, 20 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 10 186 (десять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Плахотнюк К.Г.