ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2016Справа №910/30611/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"
простягнення 24852,47 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаКобрин С.Б. - представник;
від відповідачане з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" заборгованості за договором поставки №NF01/08/01 від 01.08.2014 у розмірі 12708,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 6091,56 грн., 3% річних у розмірі 517,90 грн. та пені у розмірі 5535,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/30611/15 та розгляд справи призначено на 14.01.2016.
В судовому засіданні 14.01.2016 оголошено перерву до 21.01.2016.
В судовому засіданні 21.01.2016 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що збільшився період прострочення оплати за договором, а отже позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №NF01/08/01 від 01.08.2014 у розмірі 12708,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 6486,16 грн., 3% річних у розмірі 562,40 грн. та пеню у розмірі 5535,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2016, на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача прийнята судом до розгляду, а за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору у справі № 910/30611/15 на 15 днів.
В судовому засіданні оголошено 21.01.2016 оголошено перерву до 04.02.2016.
Представник позивача в судове засідання 04.02.2016 з'явився, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що позивачем було перераховано належний до стягнення з відповідача розмір пені з урахуванням положень ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №NF01/08/01 від 01.08.2014 у розмірі 12708,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 6486,16 грн., 3% річних у розмірі 562,40 грн. та пеню у розмірі 3850,85 грн. На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача прийнята судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 04.02.2016 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засідання 21.01.2016 представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у відповідача відсутня заборгованість за поставлений позивачем товар, а навпаки наявна переплата. Крім цього, відповідач у відзиві на позов перелічив накладні, щодо яких він заявляє про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені. В задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач також просив відмовити з огляду на відсутність обґрунтованих розрахунків заявлених до стягнення сум.
Також, в судовому засіданні 03.02.2016 судом було розглянуто клопотання відповідача про припинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що укладаючи договір поставки №NF01/08/01 від 01.08.2014 сторони, відповідно до п. 10.2. договору, дійшли згоди про вирішення усіх спорів, розбіжностей та вимог, що виникають з даного договору чи у зв'язку з ним у Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі "Київська універсальна біржа", за адресою: м.Київ, вул. Залізничне шосе, 57, рішення якого є остаточним і обов'язковим для обох сторін і оскарженню не підлягають, крім випадків передбачених Законом України "Про третейські суди".
Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на те, що відповідно до узгодженої між сторонами редакції протоколу розбіжностей до договору №NF01/08/01 від 01.08.2014 сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, звертаються за вирішенням спору до Господарського суду міста Києва.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.08.2014 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдинг" (далі - постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки №NF01/08/01 (далі - договір) з погодженим між сторонами протоколом розбіжностей, додатками та додатковою угодою №1 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати (п.1.1), ціни на товари, що поставляються, вказуються в специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки (п.2.1), постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010р.), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу, вказані в такому замовленні, але у будь-якому випадку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підтвердження такого замовлення постачальником (п.4.1), підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником, належним чином оформлених, товарних і податкових накладних протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу "Товар отриманий", покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях протягом строку, узгодженого сторонами в додатку № 2, і в розмірі, який розраховується за формулою: ? = Рпз - Рпдз, де ? - розмір поточної оплати постачальнику за поставлений товар, Рпз - розмір поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав, Рпдз - розмір постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в додатку № 2 до договору (п.6.1), за необґрунтовану відмову, несвоєчасну або неповну оплату вартості поставленого постачальником покупцеві товару покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент невиконання, неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті поставленого товару, від суми несвоєчасної або неповної оплати поставленого товару (8.10), договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015 (п.9.1).
Відповідно до умов пункту 8.10. договору поставки та з урахуванням протоколу розбіжностей і додаткової угоди,
Відповідно до додатку № 2 до договору строк оплати складає 60 (шістдесят) календарних днів, а розмір постійно діючої заборгованості покупця складає 0,00 гривень.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2. додатку "Послуги зі стимулювання збуту товарів" до договору покупець надає постачальникові зокрема, але не обмежуючись, наступні послуги: проведення постійної основної передпродажної підготовки товарів до реалізації, а саме: викладка і розміщення товару, своєчасна і якісна підготовка товарів до продажу, а також контроль за постійною їх наявністю в торгових залах, здійснення розфасовки товару і його оформлення (розклеювання стикерів і встановлення цінників), щомісячна вартість послуги складає 3,5%, в т.ч. ПДВ, від грошових сум, перерахованих покупцем за поставлений товар, в тому числі й сум, що були проведені сторонами шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та від вартості товарів, що були повернені постачальнику. Обов'язок постачальника оплатити послугу, виникає з 1-го числа місяця, наступного за тим, в якому надавалася послуга.
У п. 1 додатку "Логістичні послуги - Крос-докінг" до договору сторонами визначено, що з метою збільшення обсягів продажу товарів, поставлених постачальником по договору поставки через розподільчий центр (РЦ), прискорення їх реалізації кінцевому споживачу в роздрібній мережі покупця, а також оптимізації товарообігу між сторонами, покупець зобов'язується від свого імені, але за рахунок постачальника, організувати виконання логістичних послуг, пов'язаних з прийманням, навантажуванням та доставкою товарів, по всій території України, на адресу вказану постачальником, покупець самостійно, від свого імені, укладає договори на перевезення з третіми особами.
Відповідно до п. 8 додатку "Логістичні послуги - Крос-докінг" до договору, вартість послуг покупця складає 4 % (з ПДВ) від вартості товару поставленого на РЦ за наступними договорами поставки, обов'язок постачальника оплатити послуги, надані у звітному місяці, виникає з 1-го числа місяця, слідуючого за звітним.
На виконання умов договору постачальник у період з 13.08.2014 по 06.11.2014 включно поставив, а покупець прийняв непродовольчі товари (товари для рибалки) на загальну суму 107041,16 грн. з урахуванням ПДВ за видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.
Відповідно до платіжного доручення №1998521 від 25.11.2014 покупець сплатив постачальнику за договором 77344,46 грн., а згідно платіжного доручення №2021218 від 22.01.2015 - 10000,00 грн.
Також покупцем, відповідно до умов договору з врахуванням протоколу розбіжностей, додатків до договору і додаткової угоди було надано, а постачальником прийнято послуги на загальну суму 6988,70 грн. з урахуванням ПДВ за актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи, у зв'язку з чим 31.12.2014 між сторонами було укладено угоду про припинення зобов'язання зарахуванням відповідно до умов якої сторони припинили зустрічні однорідні зобов'язання зарахуванням у сумі 6988,70 грн., в тому числі припинили в повному обсязі зобов'язання постачальника з оплати за надані покупцем послуги відповідно до умов договору поставки з урахуванням протоколу розбіжностей, додатків до договору поставки і додаткової угоди, та припинили зобов'язання покупця у сумі 6988,70 грн. по оплаті постачальнику за поставлений товар.
Решту вартості поставленого позивачем товару відповідач не оплатив. Платіжне доручення від 21.11.2014 №1997241 на суму 77344,46 грн., на яке відповідач посилається як на доказ сплати боргу, банк позивача залишив без виконання, а кошти за цим платіжним дорученням - повернув відповідачу у зв'язку із закриттям позивачем поточного рахунку (лист АТ «БМ Банк» від 28.01.2016 наявний в матеріалах справи).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між сторонами за станом на 30.09.2015, заборгованість відповідача перед позивачем склала 12708,00 грн.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, приписів п. 6.2 договору та додатку №2 до договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач борг у розмірі 12708,00 грн. не сплатив.
Належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач суду не надав.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню у розмірі, який заявлений позивачем до стягнення у позовній заяві на суму 12708,00 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6486,16 грн., 3% річних у розмірі 562,40 грн. та пеню у розмірі 3850,85 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.10 укладеного між сторонами договору встановлено, що за необґрунтовану відмову, несвоєчасну або неповну оплату вартості поставленого постачальником покупцеві товару покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент невиконання, неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті поставленого товару, від суми несвоєчасної або неповної оплати поставленого товару.
Оскільки, судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі визнаються судом обґрунтованими.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару, поставленого за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, позивачем було нараховано з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України пеню на загальну суму 3850,85 грн. починаючи з 03.12.2014 із зазначенням дати виникнення боргу та строку оплати по кожній накладній окремо.
Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині правомірними.
Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
У п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказується, що за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України); законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
У п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Як зазначалось вище, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення плати за товар, поставленого за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справ з урахуванням строків оплати товару, дати виникнення заборгованості по кожній накладній окремо та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто пеня нарахована позивачем в межах строку позовної давності, що передбачений ст.258 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням дат видаткових накладних, умов договору та вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд погоджується з розрахунком позивача, тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 562,40 грн. та 6486,16 грн. інфляційних втрат.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, будинок 57, ідентифікаційний код 36387249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдинг" (02232, місто Київ, пр. Маяковського, будинок 68, оф.233, ідентифікаційний код 37820074) заборгованість у розмірі 12708 (дванадцять тисяч сімсот вісім) грн. 00 коп., 3850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 85 коп. пені, 3% річних у розмірі 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 40 коп., 6486 (шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 16 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 12.02.2016
Суддя Ю.М.Смирнова