11.02.2016 Справа № 756/8351/15-к
№ 1-кп/756/96/16
№ 756/8351/15-к
Іменем України
11 лютого 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, не працюючого, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1. 4 серпня 2009 року Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 2. 29 вересня 2015 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,
що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
29 квітня 2015 року о 14-ій годині 33 хвилин ОСОБА_6 зателефонував до ОСОБА_7 з приводу продажі останнім належного ОСОБА_8 транспортного засобу марки «Daewoo Lanos» та домовився з ним про зустріч, яка мала відбутися цього ж дня поблизу будинку № 3-В, що по вул. Рокосовського м. Києва. Згідно з попередньою домовленістю, 29 квітня 2015 року приблизно о 15-ій годині 15 хвилин ОСОБА_6 знаходився поблизу будинку № 3-В, що по вул. Рокосовського м. Києва, та оглядаючи належний ОСОБА_8 автомобіль марки «Daewoo Lanos», висловив бажання сісти за кермо транспортного засобу, на що отримав згоду від ОСОБА_7 . Після цього, проїхавши на автомобілі марки «Daewoo Lanos» деяку відстань, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 повернулися до будинку № 3-В, що по вул. Рокосовського м. Києва, та почали домовлятися з приводу вартості даного транспортного засобу. При цьому ОСОБА_7 , розмовляючи по мобільному телефону, відійшов від автомобіля. У цей час в ОСОБА_6 виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно. Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, ОСОБА_6 29 квітня 2015 року приблизно о 16-ій годині, скориставшись неуважністю ОСОБА_7 , сів за кермо автомобіля марки «Daewoo Lanos» та поїхав у напрямку житлового масиву «Теремки» м. Києва, таким чином заволодівши належним ОСОБА_8 транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», вартістю 83 929,27 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав, розкаявся, підтвердивши обставини вчиненого. Зокрема, показав, що в обідню пору 29 квітня 2015 року він зателефонував до ОСОБА_7 з приводу продажі останнім належного ОСОБА_8 транспортного засобу марки «Daewoo Lanos» та домовився з ним про зустріч, яка мала відбутися цього ж дня поблизу будинку № 3-В, що по вул. Рокосовського м. Києва. Потім, приблизно о 15-ій годині поблизу будинку № 3-В, що по вул. Рокосовського м. Києва, він зустрівся з ОСОБА_7 та почав оглядати автомобіль марки «Daewoo Lanos». Потім він попрохався сісти за кермо транспортного засобу та, отримавши згоду, разом з ОСОБА_7 поїхав на вул. Бережанську м. Києва, а потім повернувся до будинку № 3-В, що по вул. Рокосовського м. Києва. Після цього він почав домовлятися з ОСОБА_7 щодо вартості автомобіля. У цей час ОСОБА_7 почав розмовляти по мобільному телефону та відійшов від автомобіля. Розуміючи, що ОСОБА_7 відволікся, він вирішив викрасти зазначений транспортний засіб. З цією метою він, скориставшись неуважністю ОСОБА_7 , сів за кермо автомобіля марки «Daewoo Lanos» та поїхав у напрямку житлового масиву «Теремки» м. Києва. У вчиненому кається й просить його суворо не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає; останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро розкаявся.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено. При цьому, суд вважає за необхідне виключити обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6 - рецидив злочинів, оскільки в обвинуваченого наявний спеціальний рецидив злочинів, який входить до кваліфікуючої ознаки - «повторність», яку суд не може ще раз ураховувати при призначенні покарання як таку, що його обтяжує, оскільки така ознака, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію.
Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання, судом ураховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, однак займається суспільно-корисною працею, раніше судимий.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, його перевиховання та виправлення можливі лише в умовах ізоляції від суспільства, однак, можуть бути досягнуті при призначенні покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України.
На думку суду інший, більш м'який вид покарання, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України.
У зв'язку з тим, що цей злочин ОСОБА_6 було вчинено до постановлення переднього вироку, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеного за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2015 року, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 5 травня 2015 року.
Зарахувати засудженому ОСОБА_6 у строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 5 травня 2015 року по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Речові докази по справі, а саме: автомобіль марки «Daewoo Lanos», ключі та пульт дистанційного керування - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя