09 лютого 2016 року Справа № 907/556/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Алєєвої І.В., Рогач Л.І., (доповідача)
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015
у справі№ 907/556/15 Господарського суду Закарпатської області
за позовомПрокурора Воловецького району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Абранської сільської ради Воловецького району
до Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство"
простягнення 61948,47 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу,
за участю представників: прокуратури Онуфрієнко М.В. - посвід. № 036179
позивачів - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
22.05.2015 прокурор Воловецького району Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Абранської сільської ради Воловецького району Закарпатської області звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" про стягнення 61948,47 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу.
Позов вмотивований статтями 19, 63, 64, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, статтями 40, 68, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України, наявністю обставин порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яке полягало у неналежному виконанні службових обов'язків щодо охорони земель лісового фонду від незаконної вирубки дерев, що підтверджується актом перевірки Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державного підприємства "Воловецьке ЛГ" за період з 10.06.2014 по 11.06.2014 та обставинами, встановленими у кримінальному провадженні Воловецьким районним судом Закарпатської області.
Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що майнова шкода, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала, проте відповідач не є суб'єктом правопорушення; постійний лісокористувач не повинен нести цивільно-правову відповідальність за всі правопорушення, які вчинені на території земель лісового фонду, довіреного відповідачу лісового господарства, відповідальність повинен нести сам заподіювач шкоди; особи, винні у незаконній вирубці слідством не встановлені; прокуратурою не було забезпечено належного проведення слідчих, розшукових дій.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 (суддя Кривка В.П.) позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" до спеціального фонду бюджету ради Воловецького району з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків - до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету: - Абранської сільської ради 61948,47 грн за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та в дохід державного бюджету 1827 грн судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 (судді: Марко Р.І. - головуючий, Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 19, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 84 Господарського процесуального кодексу України; судами в порушення вказаних приписів прийнято рішення, яким на скаржника покладено відповідальність за шкоду, нанесену невстановленими слідством у кримінальному провадженні третіми особами; не враховано необхідність доведення складових правопорушення для застосування цивільної відповідальності.
Відзиву на касаційну скаргу не надано; позивачі та відповідач не скористались процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом Акта перевірки законності дотримання вимог природоохоронного законодавства в Нижньоворітському та Верхньоволовецькому лісництві Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство" від 25.04.2014 перевіркою встановлено, що на території відділу 21 кварталу 26 в насадженні виявлено пні від незаконної рубки в кількості 9 шт., а саме: 5 шт. породи ясен, 2 шт. породи бук, 1 шт. породи в'яз та один пень породи бузина загальною куб масою 34 кб. м, за додатком 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 встановлено заподіяну зазначеними незаконними рубками шкоду в розмірі 61948,74 грн.
На виконання постанови старшого слідчого відділу Прокуратури Закарпатської області про призначення позапланової перевірки дотримання ДП "Воловецьке ЛГ" вимог природоохоронного законодавства від 30.05.2014, проведено позапланову перевірку та, відповідно до Акта перевірки Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державним підприємством "Воловецьке ЛГ" встановлено, що: 1. На території виділу 21 кварталу 26 Нижньоворітського лісництва ДП "Воловецьке ЛГ" обліковано пні від незаконно зрубаних двох дерев породи бук діаметром у корі біля шийки кореня 57 см, 67 см, п'ятьох дерев породи ясен діаметром у корі біля шийки кореня 40 см, 72 см, 75 см, 77 см, 84 см, одного дерева породи в'яз діаметром у корі біля шийки кореня 63 см та одного куща породи бузина діаметром у корі біля шийки кореня 12 см; відповідно кількість, діаметри та породи незаконних зрубів відповідають матеріалам перевірки, проведеної спеціалістами Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства. 2. Обліковані незаконні рубки дерев на території виділу 21 кварталу 26 Нижньоворітсього лісництва ДП "Воловецьке ЛГ" могли бути скоєні орієнтовно два місяці тому назад. 3. На території виділу 21 кварталу 26 Нижньоворітського лісництва ДП "Воловецьке ЛГ" за період протягом 2012- 2014 років, будь-які лісогосподарські заходи не проводилися.
За вказаним фактом правопорушення було відкрите кримінальне провадження, яким встановлено, що громадянин ОСОБА_7, займаючи посаду майстра лісу 6 обходу Нижньоворітського лісництва ДП „Воловецьке ЛГ", до складу якого входить квартал 26, у період часу з 04.04.2014 по 25.04.2014 неналежно виконуючи покладені на нього службові обов'язки, у порушення вимог посадової інструкції майстра лісу, не вжив заходів щодо охорони ввіреного йому лісу від незаконних рубок, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, допустив самовільну рубку 9 дерев. Згідно з актом перевірки законності дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.04.2014, обрахунку розміру шкоди заподіяної лісу, зазначеними незаконними рубками заподіяно шкоду в розмірі 61948,47 грн. У ході судового розгляду обвинувачений громадянин ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною першої статті 367 Кримінального кодексу України розкаявся та просив передати його на поруки колективу Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство ".
Ухвалою від 29.09.2014 у справі №300/939/14-к Воловецького районного суду Закарпатської області громадянина ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності та передано його на поруки колективу Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство ".
Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у кримінальному провадженні не потребують доказування і є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи щодо визначення питання, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.
Господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню у зв'язку з встановленими обставинами справи порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідно до статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 17, 86, 88, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, що підтверджується Актом перевірки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП "Воловецьке лісове господарство" в період з 10.06.2014 по 11.06.2014., відповідач не довів відсутність вини у діях своїх працівників у заподіянні шкоди
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період, зокрема, ліс, ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказах, акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" в період з 10.06.2014 по 11.06.2014, розрахунків завданої шкоди, проведених на підставі додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про такси обчислення шкоди, заподіяної лісу", факту вчинення посадовою особою протиправного діяння, підтвердженого у кримінальному провадженні, встановили порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 61948,47 грн.
Отже, суди дійшли вірного висновку, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, як і не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу невідомими особами на території виділу 21 кварталу 26 Нижньоворітського лісництва ДП "Воловецького лісового господарства", що знаходиться на території Абранської сільської ради.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69,105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, встановивши факт вини відповідальної особи, неналежного виконання службових обов'язків з порушенням вимог посадової інструкції, що призвело до незаконної порубки дерев невстановленими особами, обґрунтовано виходили з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 61948,47 грн, що не спростовано відповідачем.
Відтак, наведеними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій та доказами, наявними в матеріалах справи спростовуються доводи скаржника щодо відсутності законних підстав відповідальності відповідача за заподіяну шкоду лісовому господарству.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги не спростовують достовірно встановлені судами на підставі належних та допустимих доказів обставини справи, а відтак і правомірне застосування судами вище вказаних норм чинного законодавства.
Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №907/556/15 Господарського суду Закарпатської області та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді І. Алєєва
Л. Рогач