ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11799/15-ц
провадження № 2/753/508/16
"03" лютого 2016 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Сирбул О.Ф.
за участю секретаря - Голоденко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,-
встановив:
У червні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач) виселення без надання іншого жилого приміщення.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на не, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та в квартирі проживають її колишній чоловік та їх спільна дитина. 13 серпня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва шлюб розірвано. Через зловживання Відповідачем алкогольними напоями, з початку 2013 року Відповідач застосовує до Позивача та їх спільної дитини протиправні дії, що полягають у вчиненні погроз фізичного насильства, образ на адресу Позивача та їх спільної дитини та моральному й психологічному тиску з боку Відповідача. Протягом 2014 року та 2015 року Позивач неодноразово зверталась до Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ, посилається на неможливість співжиття із відповідачем. Та на підставі ст. 116 ЖК України просила суд виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та стягнути з останнього на її користь судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 243,60 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з викладених підстав просили позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність, взяти в оренду. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону чи за рішенням суду.
Це ж положення закріплено в ст. 9 ЖК України, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з зазначеного договору.
До членів сім'ї належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 12 листопада 2004 року Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6).
Відповідно до довідки ЖЕД № 210 Форми № 3 в вищевказаній квартирі зареєстровані та проживають сторони та їхня неповнолітня дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 44).
13 серпня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано (а.с. 10 ).
Після розірвання шлюбу Відповідач продовжує проживати разом з Позивачем.
З позовної заяви вбачається та під час розгляду справи Позивач пояснила, що через зловживання Відповідачем алкогольними напоями, з початку 2013 року Відповідач застосовує до Позивача та їх спільної дитини протиправні дії, що полягають у вчиненні погроз фізичного насильства, образ на адресу Позивача та їх спільної дитини та моральному й психологічному тиску з боку Відповідача.
Протягом 2014 року та 2015 року Позивач неодноразово зверталась до Дарницького районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ, дані обставини підтверджуються матеріалами справи, Відповідач перебуває на обліку в Дарницькому РУ за категорією «сімейний насильник (а.с. 12-13, 39-40).
03 червня 2015 року Позивач звернулась до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дарницького району м. Києва щодо умов виховання ОСОБА_5. За результатами даного звернення Позивача, Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дарницького району м. Києва був складений акт початкової оцінки потреб дитини та її сім'ї від 25 травня 2015 року, з якого вбачається, що стан Відповідача перешкоджає задоволенню потреб ОСОБА_5 у зв'язку із зловживанням Відповідачем алкогольними напоями. Через ситуацію, що склалась через таке зловживання Відповідачем алкогольних напоїв, емоційний стан ОСОБА_5 зазнає негативного впливу (а.с. 14-15).
Під час розгляду справи Відповідачем не заперечувалась та обставина, що він перебуває на обліку в Київській міській наркологічній клінічній лікарні під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з березня 2009 року, та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню.
Приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Під час розгляду справи був допитаний свідок, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка повідомила суду, що відповідач пив, своєю сім'єю не занімався. В квартирі все потрощене, побите, ціні речі повиносив. Дитина, Каріна, часто приходила, просилася переночувати, бо дома неможливо було залишатися. Майже весь 2014 рік ОСОБА_2 з ОСОБА_5 жили у свідка. Позивач з дитиною постійно перебувають у стресі, ОСОБА_2 постійно плакала.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересовних осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Заявляючи вимогу про виселення позивач посилається на неможливість співжиття із відповідачем.
Так, вимогами ч. 1 ст. 116 ЖК України передбачено, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України » під час вирішення справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, тощо.
Відповідно до вимог ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника будинку / квартири/ може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 ЖК, виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Вислухавши, осіб, які приймали участь у розгляді справи, оцінюючи наведені обставини, суд приходить до висновку про задоволення даного позову з огляду на ті обставини, що при розгляді даної справи по суті знайшов своє підтвердження факт систематичного порушення правил співжиття та застосування у зв'язку з цим до відповідача заходів запобігання і громадського впливу з боку відповідних органів, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України, які виявилися безрезультатними.
Враховуючи, що позовні вимоги про виселення на підставі ст. 116 ЖК України є доведеними, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної особи, поданим відповідно ЦПК, в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн. (а.с. 4).
Керуючись ст. 10, 11, 27, 60, 212-215, 226 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 116 Житлового кодексу Української РСР, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 243,60 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: