ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5447/14-ц
провадження № 2/753/127/16
"29" січня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Заболотній Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСББ „Співдружність" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, зобов'язання провести ремонт санвузла квартири,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, зобов'язання провести ремонт санвузла квартири.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги уточнив, уточнені підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на 3 поверсі 17-типоверхового будинку. На 4 поверсі над його квартирою розташована квартира №143, яка належить ОСОБА_3 1.01.2014 року в квартирі відповідача ОСОБА_3 стався розрив труби холодного водопостачання, в наслідок чого була залита квартира №135, де проживає позивач. Ставшимся залиттям квартири ОСОБА_2 було пошкоджено її оздоблення: кухню, санвузол, де залиті стіни, стеля, підлога, на загальну суму 3211 грн. 20 коп., що складає вартість матеріальної шкоди. Затоплення водою відбувається систематично, однак відповідачі заперечують свою вину у вказаному залитті квартири, і на неодноразові вимоги відшкодувати шкоди не реагують. ОСОБА_3, здійснюючи ремонт у своїй квартирі, зашив всі труби гіпсокартоном, і не надає доступу до трубопроводу. Тому просить стягнути вказану суму з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, а також з обох відповідачів на його користь 10000 грн. моральної шкоди та витрати за проведення експертного дослідження та будівельно-технічної експертизи позивачем.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 вимоги позову не визнали, пояснивши, що до затоплення квартири позивача ОСОБА_3 ніякого відношення не має, в своїй квартирі він ремонт здійснив якісно і проривів труб у нього не було.
Представник відповідача ОСББ „Співдружність" в судові засідання не з'явився, про розгляд справи відповідач був повідомлений неодноразово належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника відповідач не звертався.
Заслухавши сторони, представника відповідача, свідків та експерта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами встановив наступні факти та правовідносини.
Як наголошує ч.1-2, ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1, виданого 12.05.1998 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (а.с.10). Зазначене свідоцтво було зареєстроване в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" за №41125 від 15.05.1998 року, про що свідчить запис про державну реєстрацію прав (а.с.10, зворот. бік). Вказана квартира є однокімнатної, ізольованою квартирою, жилою площею 17,6 м2, загальною площею 43,2 м2, яка розташована на 3 поверсі 17-ти поверхового будинку, має одну окрему кімнату жилою площею 17,6 м2, кухню площею 10,6 м2, про що свідчить технічний паспорт та технічна характеристика квартири позивача (а.с.11-12).
Відповідач ОСОБА_3 29.11.2011 року придбав квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири ВРО №416428, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зарембою О.В. та зареєстрованого у реєстрі №2264 (а.с.6-7). Зазначений договір був зареєстрований в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" за №35117713 від 6.12.2011 року, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав (а.с.9). Вказана квартира є однокімнатної, ізольованою квартирою, яка розташована на 4 поверсі 17-ти поверхового будинку, і знаходиться над квартирою позивача. Вказані обставини не заперечували сторони по справі.
1.01.2014 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_2 звернувся 29.01.2014 року до голови ОСББ „Співдружність" з заявою, якою інформував про подію, що сталась, та просив скласти акт (а.с.41). 3.02.2014 року комісією ОСББ „Співдружність" був складений акт про те, що 3.02.2014 року в квартирі АДРЕСА_1 було виявлено протікання води в районі каналізаційного стояка в кухні, внаслідок попадання води на стінах та стелі з'явився грибок, причину протікання води встановити неможливо, поскільки власник квартири №143 заборонив доступ до мереж в своїй квартирі, а орендарю наказав нікого не пускати до квартири (а.с.42).
За змістом висновку експерта №14100 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 11.03.2014 року зазначено, що найбільш ймовірною причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є потрапляння рідини внаслідок порушення герметичності водонесучих та/або відповідних інженерних мереж і їх обладнання, розташованих над квартирою №135. Встановити конкретне місце порушення герметичності не вбачається можливим, поскільки доступ до інженерних мереж та обладнання приміщень над квартирою №135 не забезпечено (а.с.48-51). Крім того, в даному висновку дослідження було зазначено, що розташування квартири №135 на третьому поверсі практично виключає можливість потрапляння рідини у вигляді атмосферних опадів в її приміщення через негерметичність даху без утворення пошкоджень опоряджувальних покриттів вищерозташованих квартир та місць загального користування (а.с.50).
Згідно п.1, ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами та доповненнями шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як вбачається з висновку експерта КНДІСЕ судової будівельно-технічної експертизи №8091/14-43/8367/15-43 від 22.05.2015 року визначити причину залиття квартири АДРЕСА_1, що сталась 1.01.2014 року, не вбачається можливим, провести обстеження в санвузлі квартири №143 внутрішніх трубопроводів, їх з'єднань та підключення до будинкового каналізаційного стояка через незабезпечення доступу також не видається можливим (а.с.153-163). Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6, який і проводив вказану експертизу, пояснив, що повністю дослідити причини затоплення квартири позивача неможливо з підстав небажання власника квартири №143 надати доступ до водонесучих мереж за їх з'єднань, які були зашиті облицювальною плиткою, але він здійснив наповнення водою піддону душової кабіни і встановив її протікання на підлогу, однак достовірно не може сказати чи протікає ця вода до квартири №135 і чи є таке протікання причиною залиття квартири позивача.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не підтвердили факт затоплення квартири позивача із квартири відповідача ОСОБА_3 1.01.2014 року.
За правилами ч.4, ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Як роз'яснює п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Підпункт 4, п.2 цієї ж Постанови наголошує, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до п.1, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Як зазначає п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що поскільки винність відповідачів у залитті квартири №135 і в нанесені матеріальної шкоди позивачу не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, при цьому суд не вправі ґрунтувати своє рішення на припущеннях ймовірності вини у залитті квартири, тому в задоволенні позову позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири, з відповідачів на його користь необхідно відмовити. З цих підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідачів вартість проведення експертного дослідження та будівельно-технічної експертизи позивачем та інші вимоги.
Згідно ст.88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, відмовляє позивачу і у стягненні судових витрат.
Керуючись ст.10; 11; 57-59; 60; 79; 88; 169; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.22; 1166; 1167 ЦК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зі змінами та доповненнями, п.2; 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі", п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСББ „Співдружність" про відшкодування 3 211 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 10 000 грн. моральної шкоди, завданої залиттям квартири, 2000 грн. вартості експертного будівельно-технічного дослідження ФО-П ОСОБА_11, 2952 грн. вартості судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ, 587 грн. 20 коп. судових витрат, зобов'язання провести ремонт санвузла квартири АДРЕСА_3 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :