Копія
Справа № 822/6299/15
09 лютого 2016 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Салюка П.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного інспектора Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області - Баранчука Віталія Олександровича про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Старшого державного інспектора Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області - Баранчука Віталія Олександровича в якому просить визнати протиправними дії старшого державного інспектора Баранчука В. О. Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області та скасувати розрахунок плати за проїзд №216 від 24.11.2015 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 внести 127,20 євро адміністративного стягнення у вигляді штрафу плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 листопада 2015 року старшим державним інспектором Баранчуком В. О. Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області складено акт №003216 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, а саме при проведенні габаритно-вагового контролю автомобіля марки МАN моделі 18.460F, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки MEGA моделі MNV реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2.
На підставі вказаного акту інспектором сформовано Розрахунок плати за проїзд №216 від 24.11.2015 року, яким зобов'язано мене сплатити 127,20 євро.
Зазначає, що з вищезазначеним Розрахунком не погоджується, оскільки вважає, що данні вимірювання не є точними, а обладнання яке використовувалось не пройшло періодичної повірки.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі на підставі наявних доказів.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.11.2015 року старшими державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на підставі направлення на перевірку №011520 від 23.11.2015 року, затвердженого графіка здійснення габаритно-вагового контролю на 106 км. а/д "М12 Житомир-Могилів-Подільський" проведено перевірку автомобіля НОМЕР_3 (чек зважування №06667 від 24.11.2015 року), який належить ОСОБА_1.
За результатами проведеної перевірки посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль ОСОБА_3 та оператором вагового комплексу ОСОБА_4 складено довідку від 24.11.2015 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №003216 від 24.11.2015 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок №216 від 24.11.2015 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 127,20 євро, та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №091228 від 24.11.2015 року.
Згідно акта №091228 від 24.11.2015 року позивач надав послуги з вантажних перевезень транспортним засобом, без оформлення документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме документ про внесення сплати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів. Так як, навантаження на строєну вісь дозволена 22 т. а фактично склала 23,450 т. Водій з актом перевірки ознайомився, жодних зауважень, щодо проведення перевірки та складення акта не надав.
Не погоджуючись із проведеним розрахунком плати за проїзд, позивач оскаржив його до суду.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.
Відповідно до п.п.3 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879) великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Частиною 3 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Відповідно п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 28 Порядку №879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Згідно з п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Досліджуючи доводи позивача про те, що данні вимірювання не є точними, а обладнання яке використовувалось не пройшло періодичної повірки (метрологічної атестації), судом встановлено наступне.
Зважування транспортного засобу позивача здійснювалось відповідно до чинного законодавства, а саме при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги виробництва "CHEKLODE FREEWEIGH" (Англія), що підтверджується сертифікатом затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-M1/1-2195-2007 від 21.11.2007 року, який не встановлює обмеження на використання даних ваг для зважування в русі чи в статичному режимі, пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №34-00/3694 від 21.07.2015 року, листом повірки, яка була проведена 21.07.2015 року, вказані документальні докази містяться в матеріалах справи.
Таким чином, наявність сертифікату та свідоцтва про проходження повірки автомобільними вагами "CHEKLODE FREEWEIGH" свідчить про їх відповідність технічним вимогам встановленим законодавством України. Отже твердження позивача про невідповідність обладнання яке використовувалось при проведені перевірки є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т.
Відтак, позивач був зобов'язаний отримати дозвіл на перевезення даного вантажу, так як він перевищував допустимі норми, а саме 40 т., навантаження на строєну вісь склала 22 т.
Пунктом 32 Порядку №879 передбачено, що перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.
Так, розрахунок плати за проїзд до позивача був застосований за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за перевезення вантажу без оформлених документів про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.
Таким чином, перевізник не виконав вимоги чинного законодавства, та не вніс плату за проїзд, як це визначено чинним законодавством. Відтак суд приходить до висновку про те, що посадовими особами Укртрансінспекції перевірка була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а тому посадовими особами Управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області були з'ясовані всі обставини, які мали значення для винесення оскаржуваного розрахунку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваного розрахунку №216 від 24.11.2015 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 внести 127,20 євро адміністративного стягнення у вигляді штрафу плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідач діяв на виконання вимог чинного законодавства, а тому, розрахунок старшого державного інспектора Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області - Баранчука Віталія Олександровича не суперечить чинному законодавству, відтак, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
З урахуванням положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Старшого державного інспектора Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області - Баранчука Віталія Олександровича про визнання протиправними дій - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_5