05.02.2016 227/417/16-ц
про відмову у забезпеченні позову
05 лютого 2016 року м. Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хоменко Д.Є. розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції, про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Разом з вказаною позовною заявою, подав до суду заяву про забезпечення позову у якій просив забезпечити позовні вимоги шляхом: зупинення виконавчого провадження; скасування розшуку та арешту на майно; зобов'язання відповідного органу Депаратменту ДВС, відповідача передати вилучений автомобіль на відповідальне зберігання власнику, яким є позивач.
В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що заборгованість за кредитним договором булла погашена у повному обсязі, та нотаріусом було повторно стягнуто суму заборгованості.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно ч.2, 3 ст.151 ЦПК у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України, зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вищою судовою інстанцією звернуто увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
В поданій заяві позивач жодним чином не обґрунтовує яким чином невжиття заходів забезпечення, про які заявляє позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зважаючи що єдиною позовною вимогою є визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконаю.
Окрім того, позивач у своїй заяві не дотримується принципу співмірності видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, адже заявляючи вимогу до нотаріуса, позивач фактично просить суд зупинити виконавче провадження, скасувати розшук і арешт а також зобов'язати Департамент державної виконавчої служби і відповідача передати йому на відповідальне зберігання автомобіль.
Варто зауважити, що по перше, види забезпечення позову, що заявлені позивачем, у разі їх задоволення судом, є фактичним виконанням рішення суду без розгляду справи по суті.
По друге, позивач не зазначає жодних даних про виконавче провадження: номер, відділ державної виконавчої служби, що здійснює примусове виконання. Суд не уповноважений самостійно здійснювати заходи щодо встановлення належної установи ВДВС, на виконанні якої знаходиться примусове виконання виконавчого напису нотаріуса. Без зазначення вищевказаної інформації, виконання ухвали суду про забезпечення позову, у раз задоволення заяви про забезпечення позову, є неможливим.
Суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не самому його зупиняти (ч.2 ст.387 ЦПК України).
Зважаючи на викладені обґрунтування, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції, про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Д.Є. Хоменко