08 лютого 2016 року Справа № 910/28080/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Карабаня В.Я.,
суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_2
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 07.07.2015 р. (судді: Сівакова В.В., Ломака В.С., Підченко Ю.О.)
та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 р. (судді: Чорна Л.В., Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.)
у справі№910/28080/14 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватний нотаріус Київського міського округу Білоконь Раїса Василівна 2. Публічне акціонерне товариство "Златобанк"
провизнання договору купівлі-продажу недійним
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідача Крутенко Ю.В., довіреність б/н від 30.03.2013 р.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_5, довіреність №1163 від 16.11.2015 р.
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. не з'явились 2. не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2015 р. у справі №910/28080/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 р., відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (далі - ТОВ "Українська агрохімічна компанія") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (далі - ТОВ "Вассма Рітейл"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського округу Білоконь Раїса Василівна та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі літ. М-2 площею 835 кв.м. (згідно технічного паспорту) від 15.12.2011 р.
Оскаржувані судові акти мотивовано недоведеністю обставин, з якими приписи ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України пов'язують недійсність договору.
Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (учасник ТОВ "Українська агрохімічна компанія") звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 р. касаційну скаргу учасника ТОВ "Українська агрохімічна компанія" ОСОБА_2 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 08.02.2016 р.
До початку судового розгляду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній заперечував проти її задоволення через безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених скаржником.
В свою чергу, скаржником подано додаткові документи до справи.
В судове засідання 08.02.2016 р. з'явились представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Представники позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в поданій касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 р. та передати справу №910/28080/14 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до наступних висновків.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (покупець) укладено договір купівлі-продажу побутових приміщень дільниці №5, за умовами якого продавець зобов'язався передати побутові приміщення дільниці №5 (далі - нерухоме майно) у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно у власність і сплатити за нього обумовлену грошову суму.
Договір від імені продавця було підписано ОСОБА_6 - представником за довіреністю, виданою директором товариства та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В., а від імені покупця - директором ОСОБА_7
В п. 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що нерухоме майно, яке відчужується за договором, розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вул. Штейнгеля барона, будинок 145, реєстраційний номер 12042090, опис об'єкта: цегла, літ. М-2, загальною площею 835 кв.м. (загальна площа збільшена на 9,8 кв.м. за рахунок демонтажу перегородки), згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" №32479123 від 14.12.2011р.
Відчужене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці: площею 1,48 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що належить продавцю на праві приватної власності згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 01.12.2011 р., площею 0,72 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що належить продавцю на праві приватної власності згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 01.12.2011 р. (п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.8 договору продавець повідомляє покупця про згоду учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агрохімічна компанія" на відчуження вказаного нерухомого майна, що оформлене протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю"Українська Агрохімічна Компанія" №02/10-01 від 02.10.2009 р.
Сторони договору погодили та виклали в п. 2.1 оспорюваного правочину умову про те, що продаж нерухомого майна здійснюється за 326 254 грн. 17 коп., ПДВ 20% 65 250 грн. 83 коп., всього з ПДВ 391 505 грн. 00 коп.
Предметом спору, що розглядається в межах даної судової справи, є визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 15.12.2011 р.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір укладено всупереч приписам ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, на думку позивача, договір купівлі-продажу:
- підписаний сторонами за відсутності вільного волевиявлення учасників господарського товариства;
- від імені ТОВ "Українська агрохімічна компанія" підписаний особою з порушенням обов'язків щодо представництва;
- укладений в результаті зловмисної домовленості керівників покупця та продавця;
- не був спрямований на одержання ТОВ "Українська агрохімічна компанія" прибутку, що свідчить про його укладення на вкрай невигідних умовах.
Крім того, позивачем подано до місцевого господарського суду клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.
За змістом п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, ч. 2-5, 7 ст. 180 Господарського кодексу України тощо).
Так, сторонами погоджено та викладено в договорі б/н від 15.12.2011 р. його істотні умови. Крім того, спірний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі правочинів 15.12.2011 р. за номером 2489.
Отже, відповідно до приписів ст. ст. 640, 657 Цивільного кодексу України спірний договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації, а саме: 15.12.2011 р.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Даний припис викладено в ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.
В ст. 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.
В процесі судового розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення спірного правочину директором ТОВ "Українська агрохімічна компанія" був ОСОБА_8, а директором ТОВ "Вассма Рітейл" - ОСОБА_7
При цьому, згідно з п. 9.1 статуту ТОВ "Українська агрохімічна компанія", в редакції, що затверджена протоколом №19/12/2008 від 19.12.2008 р. загальних зборів, вищим органом товариства є збори його учасників. Виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю суб'єкта господарювання у межах своєї компетенції.
До компетенції загальних зборів належить, в тому числі, призначення та звільнення директора, надання згоди на укладання директором товариства угод та договорів, що стосуються відчуження та передачі в заставу (іпотеку) основних засобів, що належать ТОВ "Українська агрохімічна компанія".
З матеріалів справи вбачається, що повноваження директора вказаного товариства ОСОБА_8 припинено наказом ТОВ "Українська агрохімічна компанія" №01 від 14.03.2012 р. з 13.03.2012 р. Тобто, на момент укладання договору ОСОБА_8 був директором ТОВ "Українська агрохімічна компанія".
Разом з цим, рішенням загальних зборів позивача, оформленим протоколом №02/10-01 від 02.10.2009 р., директору товариства надано повноваження на укладання та підписання від імені товариства угод та договорів , що стосуються відчуження (продажу), передачі у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок, що належать позивачу, а також договорів поруки на користь третіх осіб на період з 03.10.2009 р. по 01.03.2012 р. включно, а також надано керівнику право на власний розсуд визначати ціну та умови таких угод і договорів. Продаж основних засобів повинен вчинятись не нижче ніж за їх балансовою вартістю.
В свою чергу, рішенням загальних зборів відповідача, оформленим протоколом №24/11-01 від 24.11.2011 р., надано директору товариства повноваження на укладання та підписання угод та договорів, що стосуються купівлі (придбання), відчуження та передачі у заставу (іпотеку) основних засобів, в тому числі, але не обмежуючись, нерухомого майна, земельних ділянок на період з 25.11.2011 р. по 01.03.2012 р., а також надано право на власний розсуд визначати ціну та умови таких угод.
За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що оспорюваний договір як з боку позивача, так і збоку відповідача, підписано уповноваженими на це особами.
При цьому, під час апеляційного перегляду справи №910/28080/14 представник позивача письмово звернувся до суду із заявою б/н від 14.09.2015 р., в якій наголосив на тому, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 р. у справі №910/12493/14 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія", оформлене протоколом №02/10-01 від 02.10.2009 р., яким надано згоду на відчуження та продаж об'єктів нерухомості, в тому числі і по спірному договору.
Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не прийняла до уваги вказані доводи позивача.
Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в межах своїх повноважень, закріплених в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з наведеним висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.
Так, позивач безпосередньо в своїй позовній заяві посилався на незаконність рішень загальних зборів, оформлених протоколом №02/10-01 від 02.10.2009 р., як на обставину, що підтверджує факт підписання спірного договору позивачем за відсутності вільного волевиявлення учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія".
Однак, місцевий господарський суд відхилив вказані твердження позивача, оскільки на момент прийняття судового рішення господарським судом першої інстанції у даній справі набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі №910/12493/14, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про визнання недійсним наведеного вище рішення вищого органу управління позивача.
Проте, на момент апеляційного перегляду справи №910/28080/14 вищевказане судове рішення у справі №910/12493/14 вже було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 р., а рішення загальних зборів учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія" від 02.10.2009 р., оформлене протоколом №02/10-01, було визнано недійсним.
З огляду на це, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили всі обставини справи та не встановили чи підтверджується належними та допустимими доказами факт підписання спірного договору позивачем за відсутності вільного волевиявлення учасників ТОВ "Українська агрохімічна компанія".
Суд касаційної інстанції вважає вказану обставину істотною для вирішення по суті спору у справі №910/28080/14.
Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. встановлено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було встановлено не всі обставини, які мають значення для даної справи, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення у справі №910/28080/14 та передати вказану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 р. у справі №910/28080/14 скасувати.
Справу №910/28080/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Судді: А.С. Ємельянов
Л.В. Ковтонюк