09 лютого 2016 року Справа № 910/15963/15
Вищий господарський суду України в складі колегії
Овечкіна В.Е. - головуючого,
Корнілової Ж.О. Чернова Є.В.
за участю представників: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянув касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2015 року
у справі№910/15963/15 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_6
провідшкодування шкоди
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. (суддя: Гумега О.В.) позов задоволено повністю.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 12486,17 грн. позивачу, як особі до якої перейшло право вимоги. Виплата відшкодування відповідачем ОСОБА_6 не може розглядатися судом в якості належного виконання зобов'язань, що виникли в результаті заподіяння шкоди, оскільки на момент здійснення такої виплати ОСОБА_6 не мала правових підстав для її отримання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 року (судді: Шаптали Є.Ю., Гончаров С.А., Власов Ю.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. залишено без зміни.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник вважає, що здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому відповідно до вимог законодавства та умов договору. Посилається на те, що неправомірно має сплатити суму більше ніж було завдано збитків за одним і тим самим страховим випадком.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу доводи скарги заперечує, вважає оскаржувані рішення та постанову законними та обґрунтованими, а скаргу безпідставною, оскільки позивач отримав право вимоги від ОСОБА_6 з моменту отримання останнім страхового відшкодування, тобто з 19.06.2014 р..
Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" та ОСОБА_6 (страхувальник) 04.01.2014 було укладено договір № 202.14.2211785 добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави (далі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "KIA RIO", реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 08.01.2014 по 24:00 год. 07.01.2021.
24.04.2014 в місті Києві на вулиці Горького сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "KIA RIO", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, автомобіля "Mercedes-Benz S550", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля "TOYOTA Camry", реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_9, що підтверджується довідкою № 9378814 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в в місті Києві.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_9 п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 752/5889/14-п, згідно з якою ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застотосовано адміністративне стягенння у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "KIA RIO", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП, відповідно до звіту № 787 про визначення збитку КТЗ, складеного 23.05.2014 оцінювачем ОСОБА_10, становить 19202,42 грн. (далі - звіт № 787 від 23.05.2014).
Крім того, загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля "KIA RIO", реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на Харківському" № 0000001274 від 30.05.2014 становить 16971,51 грн. (надалі - рахунок-фактура № 0000001274 від 30.05.214).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 3.14.1137-1 від 17.06.2014 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 12 996,17 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням №8918 від 18.06.2014.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до чинного законодавства України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Чинним законодавством не обмежується право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту.
Отже, чинним законодавством України не передбачено можливість потерпілого в ДТП отримати відшкодування заподіяної шкоди двічі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до позивача та до відповідача з заявами про відшкодування заподіяної в результаті ДТП шкоди. В результаті розгляду відповідних заяв позивач 18.06.2014 виплатив 12 996,17 грн., а відповідач 10.07.2014 виплатив 7 111,20 грн.
Приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
З огляду на наведене, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивач просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, виплачену позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АС/1665793. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
В матеріалах справи наявна інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом. Відповідно до полісу № АС/1665793, місцевим господарським судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_11, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 23.05.2013 по 22.05.2014.
Крім того, ОСОБА_9 керував автомобілем "TOYOTA Camry", реєстраційний номер НОМЕР_3, на законних підставах.
Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АС/1665793, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З матеріалів справи вбачається, що франшиза за полісом № АС/1665793 становить 510,00 грн., тому до виплати належить сума в розмірі 12 486,17 грн. (12 996,17 грн. - 510,00грн.)
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно з положеннями ст. 34.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент ДТП, передбачено обов'язок відповідача протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, яка зокрема, має містити інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих (ст. 35.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що виплата страхового відшкодування за договором страхування транспортних засобів, у розмірі 12 996,17 грн., була здійснена позивачем 18.06.2014, а відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі полісу №АС/1665793 в сумі 7 111,20 грн. 10.07.2014.
Таким чином, на момент здійснення зазначеної виплати відповідачем вже існували обставини, які давали останньому підстави для відмови у здійсненні регламентної виплати.
Згідно зі ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
У зв'язку з вищевикладеним та з урахуванням п. 14.1 договору страхування транспортних засобів, які є предметом застави, № 202.14.2211785 від 04.01.2014, до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (позивача), яке виплатило страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_6, мала до особи, відповідальної за завдані збитки. Таке право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в частині виплати страхового відшкодування ОСОБА_6 передала позивачу з моменту отримання страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів, які є предметом застави, №202.14.2211785, тобто 18.06.2014, саме з цього часу ОСОБА_6 стала неналежним отримувачем страхового відшкодування згідно полісу № АС/1665793 в силу вимог чинного законодавства та умов договору страхування.
Разом з тим, в матеріалах справи не міститься доказів виплати відповідачем позивачу страхового відшкодування в сумі 12 486,17 грн., як особі до якої перейшло право вимоги.
Колегія суддів вважає правомірним висновок господарських судів, що виплата відшкодування відповідачем ОСОБА_6 не може бути прийнята в якості належного виконання зобов'язань, що виникли в результаті заподіяння шкоди, оскільки на момент здійснення такої виплати ОСОБА_6 не мала правових підстав для її отримання.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненні з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 12 486,17 грн.
Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.
Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. у справі №910/15963/15 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В. Овечкін
судді Ж.Корнілова
Є. Чернов