09 лютого 2016 року Справа № 904/7143/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.
за участю представників:
від позивача:Тронза Ю.В., дов. №04 від 08.02.2016р.;
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №8 Міністерства охорони здоров'я України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р.
у справі господарського суду№904/7143/13 Дніпропетровської області
за позовомДержавного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №8 Міністерства охорони здоров'я України"
до Приватного підприємства "Вісмет"
простягнення 108 389,75грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015р. у справі №904/7143/13 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 79 991,00грн. - збитків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №904/7143/13 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач, Державний заклад "Спеціалізована медико-санітарна частина №8 Міністерства охорони здоров'я України", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.01.2016р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 26.01.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 09.02.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №8 Міністерства охорони здоров'я України" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладений договір підряду на демонтування будинку №19-1/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов цього договору виконання підрядних робіт з демонтажу будівлі пологового будинку.
Пунктом 4.2 договору визначено, що матеріали, одержані від підрядника після демонтування, замовник буде використовувати з урахуванням норм витрат матеріалів, визначених законодавчими нормами.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір в силу ст.ст. 173-175 ГК України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставою для звернення з даною позовною заявою стало те, що в порушення умов договору відповідач привласнив майно позивача, розпорядившись ним на свій розсуд, у зв'язку з чим, позивачу місце знаходження майна невідоме, чим, на думку останнього, йому завдано майнову шкоду (збитки) у розмірі 108 389,75грн.
Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій посилались на договір підряду на демонтування будинку №19-1/12 від 01.03.2013р., який відсутній в матеріалах справи.
Крім того, зміст рішення місцевого господарського суду фактично зводиться до викладу висновку судової будівельно-технічної експертизи №3112-14 від 19.12.2014р.
Апеляційна інстанція посилаючись на інвентаризаційний опис позивача від 20.07.2012р. прийняла до уваги розділ "знаходиться на обліку", проте поза увагою залишився розділ "результати інвентаризації", в якому вміщені дані щодо наявності недостачі у розмірі 108 389,75грн., які й були заявлені до стягнення.
Також без належної правової оцінки залишились доводи відповідача, які були викладені у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що на адресу позивача були направлені акти приймання-передачі матеріалів, отриманих після демонтажу №1 та №2, які не були підписані останнім, та на думку відповідача, такі дії свідчили про визнання позивачем цих матеріалів непридатними для подальшого використання, у зв'язку з чим був укладений договір між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні відходи" від 02.07.2012р. №74.07.12 про надання послуг по прийманню та утилізації будівельних відходів, на виконання умов якого були утилізовані будівельні відходи та матеріали, які не були визнані позивачем, як матеріали.
Встановлені судами обставини не дають змоги дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених збитків.
Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №8 Міністерства охорони здоров'я України" - частково задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015р. у справі №904/7143/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Т.Б. Дроботова
Суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Л.І. Рогач