"09" лютого 2016 р.Справа № 916/5049/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.,
суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.
(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)
при секретарі: Альошиній Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засновника Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.12.2015р.
у справі № 916/5049/15
за позовом: засновника Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_2
до відповідача: голови/зоотехніка Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_3
за участю третьої особи: члена Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_4
про припинення права на частку в спільному майні, правовідносин щодо членства, скасування змін та доповнень до статуту, рішення загальних зборів,
Засновник Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до голови/зоотехніка Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_3 за участю третьої особи члена Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільному майні фермерського господарства „Сімург" у розмірі 45% гр. ОСОБА_3, припинення правовідносин щодо членства у фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_3, скасування змін та доповнень до статуту фермерського господарства „Сімург" від 05.09.2011р., скасування рішення загальних зборів фермерського господарства „Сімург" від 05.09.2015р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. (суддя Оборотова О.Ю.) в прийнятті позовної заяви засновника Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1, ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем по даній справі є голова/зоотехнік Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_3, який є фізичною особою, тому виходячи з того, що позов поданий не до юридичної особи, суд дійшов висновку, що даний спір не є корпоративним, а тому позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, засновник Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. по справі №916/5049/15, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.
Доводи скаржника ґрунтуються на порушеннях господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що позов подано до відповідачів - членів Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_3 та ОСОБА_4, один із яких - ОСОБА_3, одночасно є зоотехніком господарства та його головою. Вказане вбачається із Статуту ФГ „Сімург", змін та доповнень до нього, наданих додатками до позову.
Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи не надходили.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач та третя особа заздалегідь були повідомлені судом належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь в засіданні суду.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки та заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника позивача, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 21 ГПК встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначений ст. 167 Господарського кодексу України.
Так, згідно з частиною 1 названої статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав( частина 3 ст. 167 ГК України).
Як зазначено у пункті 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 28.10.2008 №13 до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України.
В силу 113 ЦК України, ст.80 ГК України, ст. 1 ЗУ «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Фермерське господарство згідно із ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство» є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства( ст. 3 цього Закону).
У п. 3 названої вище постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 28.10.2008 №13 вказано, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.
З огляду на те, що позивачем є фізична особа, а відповідач не є господарським товариством, господарський суд дійшов правильного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду, в зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Твердження скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права не відповідає матеріалам справи, зводиться до тлумачення норм права на свою користь та не спростовує мотивованих висновків про відмову в прийняті позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу засновника Фермерського господарства „Сімург" ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. у справі №916/5049/15- без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя Л.В. Поліщук