донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.02.2016 справа №905/2949/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченко К.І., Ломовцева Н.В.
При секретарі: Халявіній Ю.В.
від позивача:Кожушко С.В.-предстаник за довіреністю №35/38 від 23.12.2015р. Немерюк Ю.В.- представник за довіреністю №35/39 від 23.12.2015 р.
від відповідача:не з'явились
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЗОВСТАЛЬ», м. Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від24.11.2015 року
у справі№905/2949/15 (суддя Левшина Я.О.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя
до відповідачаПублічного акціонерного товариства «АЗОВСТАЛЬ», м. Маріуполь, Донецька область
простягнення основного боргу у сумі 751576,00 грн., пені у сумі 943,26 грн., 3% річних у сумі 2202,90 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4606,24 грн.
У 2015 році Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою вих.№35/173 від 27.10.2015 р. до Публічного акціонерного товариства «АЗОВСТАЛЬ», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 764328,40 грн. (а.с.3-7).
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «АЗОВСТАЛЬ», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу у сумі 751576,00 грн., пені у сумі 4299,41 грн., 3% річних у сумі 2202,90 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4606,24 грн. задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевській район, вул. Лепорського, 1 ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» (69069, Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 9 ЄДРПОУ 05755571) основний борг у сумі 751576,00 грн., пеню у сумі 4299,41 грн., 3% річних у сумі 1868,63 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2544,72 грн. В решті позовних відмовлено (а.с.159-162).
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» до ПАТ «МК «Азовсталь» - відмовити у повному обсязі. У випадку незгоди з позицією відповідача по справі - задовольнити клопотання про відстрочення виконання рішення до 31.03.2016 р.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів, підтверджуючих надання відповідачу повного пакету документів згідно п. 6.3 договору та його отримання останнім, чим порушив вимоги ст.ст. 33,54,57 ГПК України.
Інший порядок оплати поставленого обладнання, крім порядку, встановленого п.5.2, умовами договору не передбачений. У зв'язку з чим вимоги позивача, викладені в позовній заяві про оплату заборгованості за поставлені вищевказані ресурси на підставі договору, при відсутності доказів направлення/надання позивачем на адресу відповідача повного пакету документів, передбачених п.6.3 договору є незаконними та необґрунтованими.
Скаржник звертає увагу на те, що на момент пред'явлення позовної заяви строк виконання відповідачем зобов'язань за договором не настав, відповідно правові підстави для звернення позивача з позовною заявою щодо оплати обладнання, поставленого згідно видаткових накладних №25 від 28.05.2015 р., №22Э/567 від 30.07.2015 р., №54 від 03.08.2015 р., №55 від 03.08.2015 р., №53 від 03.08.2015 р. були відсутні.
Позивач, ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення по справі №905/2949/15 від 24.11.2015 р. без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 08.02.2016р. о 10.00. год.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення по справі №905/2949/15 від 24.11.2015р. без змін.
Відповідач, у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-34/177/16 від 13.01.2016 р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2014 р. між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод «Перетворювач» (постачальник), в особі голови правління Грошенкова М.Ю., який діє на підставі Статуту з однієї сторони та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) зареєстроване в Україні в особі комерційного директора Поскачей Е.В., який діє на підставі довіреності №09-18/3395 від 13.12.2013 р. з другої строни було укладено типовий договір №088эл/129 (на преобретение технологического оборудования) (надалі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник мав передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором (а.с.24).
Відповідно до п.2.1 договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною. Згідно до пунктів 3.2., 3.3 договору постачальник зобов'язувався поставити обладнання на умовах поставки, які зазначені в специфікаціях. Строки поставки зазначаються в специфікаціях. Відповідно до п.4.1 договору поставка обладнання відбувається за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях і включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою обладнання.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного в специфікації, який рахується з моменту поставки обладнання та пред'явлення документів, вказаних в п.6.3 договору.
Обладнання, а разом із ним документи, передбачені п.6.3 договору, було поставлено по специфікаціям ( №4 від 30.03.2015 р., №6 від 20.05.2015 р., №7 від 20.05.2015 р.), що підтверджується накладними: №22Э/567 від 30.07.2015р. на суму 129000,00 грн., №53 від 03.08.2015р. на суму 55176,00 грн., №54 від 03.08.2015р., №55 від 03.08.2015р., №25 від 28.05.2015р., всього на загальну суму 77 1576,00 грн., на виконання умов договору №088эл/129 від 10.04.2014 р.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено обладнання, належної якості та у погодженій кількості, проте відповідач до теперішнього часу не здійснив оплату за поставлене обладнання.
Даний договір діє до 10.04.2015 р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань по даному договору, відповідно до п. 10.5 договору.
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
Тому, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Крім того, пунктом 7.1 договору передбачено, що невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строк оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.
Згідно до п. 9.2 договору сторони визначили, що спори за майновими вимогами, які перевищують 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарському суді. З огляду на те, що станом на 27.10.2015 р. офіційний курс долара США (НБУ) до гривні складає 22,91 грн., а отже 10 000 доларів США дорівнює 229058,96 грн., тому спір підлягає розгляду в господарському суді.
У відзиві на позовну заяву №09-9/40 від 20.11.2015 р. відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не надав доказів, підтверджуючих надання відповідачу повного пакету документів згідно 6.3 договору та його отримання останнім, у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов'язань за договором не настав. Враховуючи порушення позивачем строків та об'ємів поставки обладнання, передбачених специфікаціями №6,7 відповідачем був нарахований штраф в розмірі 52978,08 грн., у зв'язку з чим (як вважає відповідач) сума вартості поставленого за договором обладнання має бути зменшена на вказану суму неустойки. При розрахунку пені, 3% річних та інфляції позивач помилково визначив дату накладних, оскільки обладнання на склад відповідача було поставлено на 1 день пізніше, а також при розрахунку помилково включав дату поставки, крім того, по поставках, в яких відстрочка оплати передбачена у банківських днях, не враховано святковий день - 24.08.2015 р.; позивачем помилково нарахована інфляція за неповний місяць прострочення оплати вартості обладнання по накладній №22Э/567 від 30.07.2015 р., а також не врахована дефляція, яка мала місце в жовтні 2015 р. по накладній №25 від 28.05.2015 р.
Позивачем на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 03.11.2015 р. було надано суду підписані сторонами акти прийому - передачі обладнання (додатки до заяви вих.№35/188 від 12.11.2015), в яких: в акті №7 від 30.07.2015 (поставка за накладною №22Э/567 від 30.07.2015 р.) та №8 від 03.08.2015 р. (поставка за накладною №53,54,55 від 03.08.2015) зазначене наступне: «Підписанням дійсного акту сторони підтверджують, що всі документи, зазначені в п.6.3 договору №088эл/129 від 10.04.2014 постачальником надані в повному обсязі та оформлені належним чином».
Крім того, ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» надав до позовної заяви серед інших документів товарно-транспортну накладну №ОЛ-25 від 28.05.2015 р. (поставка за накладною №25 від 28.05ю.2015), в колонці якої «документи з вантажем» перелічені супровідні документи на вантаж (які мали б бути йому надані згідно до п. 6.3 договору). Зазначена накладна підписана відповідальною особою відповідача. Так саме як і здійснюючи часткову оплату у розмірі 20 000грн. за цією накладною відповідач посилався на рахунок №135 від 27.05.2015р. При цьому відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що документи згідно до п.6.3 договору за цією накладною йому надано не було, проте вищезазначене спростовує це в повному обсязі.
Позивачем було надано суду копію листа від 18.09.15 №56-06/210, в якому останній зазначав про поставку обладнання за специфікаціями №4,6,7 та про те, що поставлене обладнання було прийнято без зауважень. А документи, зазначені в п.6.3 договору були належним чином оформлені та надані в повному обсязі одночасно з поставленим обладнанням. Жодних заперечень відповідачем позивачу з приводу викладеного за змістом листа не надано до теперішнього часу, так саме як і відповідач ніколи не звертався до позивача стосовно неотримання якого-небудь документа згідно умов договору.
Частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено що ціну позову вказує позивач.
За даною справою відповідач посилається на те, що сума вартості поставленого по договору обладнання має бути зменшена на суму неустойки - 52978,08 грн. за порушення позивачем строків поставки.
У зв'язку із зазначеним твердження апелянта, що суд першої інстанції всупереч умовам договору не зменшив в односторонньому порядку основну заборгованість на розмір розрахованих апелянтом суми штрафу за порушення строків поставкам, є безпідставним оскільки такі вимоги не були предметом даного розгляду у даній справі, про що також було зазначено у рішенні.
Крім того, відповідно до п.5.6 договору, на який посилається апелянт, визначено, що неустойка, яка підлягає сплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку з суми, що підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунку видатків та збитків. Проте, дане повідомлення було направлене відповідачем позивачу лише 20.11.2015 р. і отримано останнім вже після винесення рішення по справі - 24.11.2015 р. (копія повідомлення від 20.11.2015 р. №089ло/4727 надаються суду разом з апеляційною скаргою оскільки надати її під час розгляду в суді першої інстанції позивач не міг, через її неотримання). Таким чином, на дату розгляду справи по суті не існувало належних доказів дотримання відповідачем умов п.5.6 договору. Також, не було подано за даною справою і зустрічного позову.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України). Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів договору.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 751576,00 грн. не надано.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивач не надав доказів, підтверджуючих надання відповідачу повного пакету документів згідно п.6.3 договору та його отримання останнім, у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов'язань за договором не настав є безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортні накладні містять відомості про надання супровідних документів на вантаж, передбачених п.6.3 договору.
З урахуванням вищенаведеного та положень діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 751576,00 грн.
У відповідності до ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правовою відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Приписами ст.ст. 610,611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і зобов'язання передбачені і ч.1 ст.230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначениз статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п.п.1,6 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони п.7.2 договору встановили, що випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 5943,26 грн.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення періоду та здійснення перерахунку розміру пені. Отже, стягненню підлягає пеня у сумі 4299,41 грн., з огляду на наступне, посилання відповідача на факт постачання обладнання на склад є необгрунтованим. А тому, період прострочки розпочинається з 03.10.2015 р.
Умовами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2202,90 грн., інфляційні нарахування в розмірі 4606,24 грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 3% річних в сумі 1868,63 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2544,72 грн. Так як за умовами специфікацій, сторони встановили порядок та термін оплати за поставлене обладнання, а саме: за специфікаціями №6 від 20.05.2015р. №7 від 20.05.2015р. - оплата з відстрочкою 45 банківських днів з моменту поставки; за специфікацією №4 від 30.03.2015р. - по факту поставки протягом 75 календарних днів. Отже позивач здобув право вимоги за накладними №22Э/567 від 30.07.2015р. - 03.10.2015 р., №53 від 03.08.2015р., №54 від 03.08.2015р., №55 від 03.08.2015 р. - 07.10.2015р., №25 від 28.05.2015р. - 12.08.2015 р.
Щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань обумовлене тим, що позивачем невірно визначена початкова дата періоду їх нарахування за накладною №22Э/567 від 30.07.2015 р. - 02.09.2015 р., тоді як вірною є 03.10.2015 р.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, про строчка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Доводи відповідача, викладені і відзиві про те, що позивачем не врахована дефляція, яка мала місце в жовтні 2015 р. по накладній №25 від 28.05.2015 р. є безпідставними.
За відзивом на позовну заяву від 20.11.2015р. (а.с166) відповідач просив задовольнити клопотання про відстрочення виконання рішення до 01.01.2016р.
Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання. Отже, відповідачем не надано доказів в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обставини викладені у клопотанні. Відтак, клопотання Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ"м. Маріуполь, Донецька область про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області до 01.01.2016р. підлягає відмові.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31.03.2016 р., що викладено в апеляційній скарзі (а.с.214-215). Колегія суддів розглянула вищезазначене клопотання та відмовила в його задоволенні, як необґрунтоване.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015 року у справі №905/2949/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015 року у справі №905/2949/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015 року у справі №905/2949/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І.Бойченко
Н.В.Ломовцева
Надр.5 прим:
1 - у справу;
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1- ДАГС;
1-ГСДО