79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2016 р. Справа № 907/797/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г. В.
суддів Данко Л. С.
Кузя В. Л.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» від 11.01.16р., б/н
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29.12.2015р. про відмову в задоволенні скарги ТзОВ «Самшит» про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 23.10.15р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №43398656 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014р.
у справі № 907/797/13
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит», м. Київ
до відповідача-2 дочірнього підприємства «Самшит» товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит», м. Ужгород
про стягнення солідарно з відповідачів 2723863,08 грн. заборгованості за кредитним договором №42/3-07 від 10.08.2007року
за участю представників сторін:
органу ДВС - не з'явились;
від стягувача - Менкуш І.Р.;
від боржника - не з'явились;
Права та обов'язки сторін, передбачені ст. 20,22 ГПК України, представнику стягувача, що прибув в дане судове засідання, роз'яснено.
Заяв про відвід складу суду не поступало.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.12.2015р. у справі № 907/797/13 (суддя Мокану В.В.) відмовлено у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Самшит» про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 23.10.2015р. про арешт коштів боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» у виконавчому провадженні № 43398656 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 06.05.2014р. у справі №907/797/13.
Виносячи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з положень ст.52 та ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.
Не погодившись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду від 29.12.2015р., ТзОВ «Самшит» оскаржило її в апеляційному порядку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова державного виконавця про арешт коштів боржника є незаконного, з огляду на те, що в силу вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» арешт допускається лише в межах суми стягнення, тобто в межах 2760452,28 грн., а органами Державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження № 43398656 вже накладено арешт на об'єкт нерухомого майна вартістю 80211695 грн., на рухоме майно вартістю 58600 грн. та на всі банківські рахунки ТзОВ «Самшит». Поруч з тим, скаржник зазначає, що наведені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки боржником є ТзОВ «Самшит», а не його Закарпатська філія.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - ПАТ «Промінвестбанк», стягувач) в порядку ст. 96 ГПК України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Також, стягувач зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. З огляду на викладене, вважає, що оскаржувана ухвала винесена у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для її скасування відсутні.
Орган Державної виконавчої служби та боржник участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 74).
Боржник подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судовою колегією, з огляду на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлені ч. 2 ст. 102 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника стягувача, розглянувши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у справі № 907/797/13 позов публічного ПАТ «Промінвестбанк» задоволено частково, з ТзОВ «Самшит» та ДП «Самшит» ТзОВ «Самшит» солідарно стягнуто 1900000 грн. заборгованості по кредиту, 652740,12 грн. відсотків за користування кредитом, 125876,71 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 27708,93 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також 54126,52 грн. судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення, що набрало законної сили 01.04.2014 року відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року, 06.05.2014 року видано наказ.
21.05.2014 року заступником начальника Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43398656 за вищевказаним наказом та надано ТзОВ «Самшит» строк для добровільного виконання рішення суду до 28.05.2014 року.
Поруч з тим, з метою забезпечення виконання рішення суду, 21.05.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (ТзОВ «Самшит») у межах суми звернення стягнення 2760452,28 грн. та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 17).
10.06.2014 року заступником начальника міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника, якою встановлено, що боржником - ТзОВ «Самшит» у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду не виконано, а тому накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, повідомлених ДПС України, у межах суми 2760452,28 грн. (а.с. 16)
В подальшому, 17.09.2015 року заступником начальника міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника, у зв'язку з тим, що боржником - ТзОВ «Самшит» та його філією в установлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду не виконано, що зумовило накладення арешту на кошти, що, відповідно до повідомлення ДПС України, містяться на рахунках боржника у ПАТ «Брокбізнесбанк» та у ПАТ «ОТП Банк», та належать Закарпатській філії ТзОВ «Самшит», код 36958670 у межах суми 2760452,28 грн.
Постановою про арешт коштів боржника, винесеною заступником начальника міського відділу ДВС 23.10.2015 року, встановлено, що боржником ТзОВ «Самшит» та його філією в установлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду не виконано; відповідно до повідомлення ДПС України у філії боржника є рахунки, на кошти на яких необхідно накласти арешт; накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку 26000585736100 та інших рахунках боржника у АТ «УкрСиббанк», та належать Закарпатській філії ТзОВ «Самшит», код 36958670 у межах суми 2760452,28 грн. (а.с. 25).
Не погодившись із винесено постановою державного виконавця про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках боржника та належать Закарпатській філії ТзОВ «Самшит», ТзОВ «Самшит» оскаржило її в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 2 ст. 25 вказаного Закону, зокрема, передбачено право державного виконавця за заявою стягувача, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти боржника із винесенням відповідної постанови.
Аналізом матеріалів справи судовою колегією встановлено, що відкривши виконавче провадження постановою від 21.05.2014 року, державний виконавець, в силу вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», задовольнив заяву стягувача і постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2014 року наклав арешт на все майно, що належить боржнику - ТзОВ «Самшит» у межах суми звернення стягнення 2760452,28 грн., а невиконання боржником у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду (до 28.05.2014 року) зумовило перехід до примусового стягнення, яке відбувається в порядку, визначеному главою 4 Закону України «Про виконавче провадження», що встановлює загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.
Норми ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», а саме частини 1,2,4,5 вказаної статті регламентують, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Твердження апелянта про те, що боржником є ТзОВ «Самшит», а не його Закарпатська філія, а тому є неправомірним накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках філії, відхиляються судовою колегією з огляду на положення ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», що встановлює право державного виконавця звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
З огляду на наведене судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дії державного виконавця по накладенню арешту на кошти боржника у межах суми 2760452,28 грн., що містяться на рахунках боржника та належать Закарпатській філії ТзОВ «Самшит», відповідають нормам чинного законодавства, а підстави для скасування оскаржуваної постанови - відсутні.
З врахуванням викладеного судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, оскільки така винесена у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016р. ТзОВ «Самшит» було зобов'язано доплатити судовий збір, у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі. Однак, скаржник вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконав, докази доплати судового збору суду не подав, а тому сума недоплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду підлягає стягненню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29.12.2015р. у справі № 907/797/13 залишити без змін, а апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» - без задоволення.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит» (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 25 оф. 1 код ЄДРПОУ 32374875) в доход Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області МФО банку 825014 отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620 рахунок 31216206782006) 768 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ на виконання даної постанови.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складений 08.02.2016р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Данко Л.С.
суддя Кузь В.Л.