Провадження № 11-кп/793/73/16 Справа № 702/922/15-к Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року , яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не працює, раніше судимий: 05.06.2008 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.69, ст.71 КК України з призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково за постановою Уманського міськрайонного суду від 24.03.2009 року з 01.04.2009 року, невідбутий строк 2 місяці 10 днів,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
Вирішено стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн. та у відшкодування матеріальної шкоди 4 674,80 грн., а всього - 84 674,80 грн.
Також вирішено стягнути із ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 1 228,80 грн. та за проведення авто технічної експертизи в сумі 1 230 грн., а всього 2 458, 80 грн.
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено - домашній арешт.
ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 20.02.2015 року о 22 год. 00 хв. на 1 км.+600 м. автодороги Монастирище-Бачкурино-Сарни-Угловатка, поблизу с.Бачкурино Монастирищенського району Черкаської області порушив вимоги п.п.2.9 а), 2.3 б),19.3, 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України: перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_1 , експлуатація якого заборонена у зв'язку з непрацездатністю робочої гальмівної системи через зношеність передніх гальмівних дисків та зміну конструкції гальмівної системи шляхом застосування окремої деталі (заглушки), що не передбачена для даної моделі транспортного засобу, та рухаючись зі сторони м.Монастирище до с.Бачкурино Монастирищенського району, будучи засліпленим світлом фар, невстановленого слідством автомобіля, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зменшив швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, не зупинився, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на ОСОБА_11 , який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху на велосипеді «Салют», внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді : сполученої травми тіла (відкрита черепно-мозкова травма (садна та рани обличчя, крововилив в м'які покрови лобної ділянки голови, тотальний субарахноїдальний крововилив з проривом в систему шлуночків мозку, перелом кісток склепіння та основи черепа), яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, та спричинило смерть ОСОБА_11 , чим вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції скасувати, через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого у наслідок м'якості, і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки, в решті вирок суду залишити без змін, мотивуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував наслідки, характер та ступінь небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.Зазначає, що судом не в повній мірі враховано обставини, що істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого.
У запереченні на апеляційну скарга прокурора обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що в апеляції прокурора зазначені обставини, що не відповідають дійсності та спростовуються показами потерпілого ОСОБА_7 , згідно яких обвинувачений в добровільному порядку частково відшкодував матеріальну шкоду в розмірі 8 000 грн. Щодо часткового визнання вини, то ОСОБА_8 не заперечував, що смерть ОСОБА_11 настала в результаті ДТП винуватцем якої є обвинувачений, але він не збивав потерпілого, а переїхав його. Вважає, що суд першої інстанції є законним та обґрунтованим, а покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки є достатнім для його виправлення.
У запереченні на апеляційну скарга прокурора потерпілий ОСОБА_7 просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину у заподіянні смерті ОСОБА_11 в результаті ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просив пробачення за спричинене горе. Обвинувачений в добровільному порядку здійснював відшкодування шкоди завданої злочином, відшкодував витрати на поховання та продовжує відшкодовувати завдані збитки. Крім того, потерпілий ОСОБА_7 зазначає, що він з дружиною були проти позбавлення волі обвинуваченого, суд першої інстанції призначив покарання за даний злочин у виді 3 років позбавлення волі. Вважає, що таке покарання є достатнім, судом в повній мірі досліджено всі обставини справи, вирок є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора у кримінальному провадженні, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів наведених в ній, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника- адвоката ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_7 , які заперечують доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються розглянутими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами. Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України є правильною, що і не оскаржується в апеляційній скарзі.
При вирішенні питання про призначення покарання винному суд першої інстанції дотримався вимог вимог ст. 65 КК України, і при призначенні покарання належно врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
На думку колегії суддів, призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром відповідає загальноприйнятим засадам призначення покарання, є необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання винного та попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень, яке обвинувачений має відбувати реально, а тому доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості з огляду на викладене є необгрунтованими.
Обставини, на які в апеляційній скарзі посилається прокурора, а саме - обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу обвинуваченого, та наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, в повній мірі враховані судом при винесенні вироку судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання. Невизнання обвинуваченим під час судового розгляду своєї вини в повному обсязі, на що також є посилання у апеляційній скарзі прокурора, не спростовує таких висновків суду. З вироком суду погодилися як обвинувачений, так і потерпілий, якому обвинувачений частково відшкодував шкоду.
Таким чином, не вбачаючи порушень норм кримінального або кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосереднього до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий :
Судді :