03 лютого 2016 р. м. Чернівці справа № 824/2501/15-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спіжавки Г.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Тимофєєва А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ахтемійчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 всупереч вимогам закону.
Так, пояснив, що вказане рішення прийняте на підставі абз.8 п.п.298.2.3 ПК України. Зазначив, що відповідач невірно кваліфікував заборгованість по сплаті єдиного податку як податковий борг, оскільки таке зобов'язання не пройшло процедуру узгодження, так як сума зобов'язання не узгоджувалась ні самостійно платником податку, ні контролюючим органом - відповідачем.
Тому, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Чернівцях №10738 від 05.11.2015 р. про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; зобов'язати ДПІ у м. Чернівцях відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця платника єдиного податку.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що відповідно до ІС «Податковий блок» в КОР платника ОСОБА_1 станом на 01.04.2015 р. сума податкового боргу по єдиному податку склала - 1356,31 грн., 01.05.2015 р. - 1599,91 грн., 01.06.2015 р. - 1843,51 грн., 01.07.2015 р. - 2087,11 грн., 01.08.2015 р. - 600,02 грн., 01.09.2015 р. - 843,62 грн., 01.10.2015р. - 1087,22 грн.
Станом на день прийняття рішення (05.11.2015 р.) заборгованість по сплаті єдиного податку склала 1330,82 грн. та станом на 22.12.2015 р. - 1818,02 грн.
Відповідач посилався на абз. 8 пп.298.2.3 п. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Тому, наполягав відповідач, враховуючи наявний податковий борг по єдиному податку протягом 2-х послідовних кварталів, платник єдиного податку ОСОБА_1 був виключений з Реєстру 01.01.2016 р.
Щодо не проведення перевірки, відповідач вказав, що положеннями статті 75 ПК України, які визначають які види перевірок мають право проводити контролюючі органи, не передбачено проведення перевірки з приводу підтвердження узгодженого боргу платника єдиного податку. Окрім того, пункт 291.2 статті 291 ПК України визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Ставки єдиного податку закріплені статтею 293 ПК України, а саме згідно з пунктом 293.2 - для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки, нарахування авансових внесків для платників податків 1-ї і 2-ї груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, ОСОБА_1 зобов'язаний був сплачувати щомісячно до 20 числа 20 % від мінімальної заробітної плати, 243,60 грн., тобто дана сума є фіксованою та узгодженою.
Тому, наполягає відповідач, керуючись положеннями п.299.10 ст. 299 ПК України та пп. 298.2.3 п. 298 ст. 298 ПК України, контролюючим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку в зв'язку з наявністю у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодилася, наполягала на відмові в їх задоволенні з підстав, наведених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 08.09.2008 року, з 01.04.2012 року здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку другої групи (20% від розміру мінімальної заробітної плати).
Як свідчать дані ІС «Податковий Блок» в КОР платника ОСОБА_1 станом на 01.04.2015 р. сума заборгованості з єдиного податку склала - 1356,31 грн., 01.05.2015 р. - 1599,91 грн., 01.06.2015 р. - 1843,51 грн., 01.07.2015 р. - 2087,11 грн., 01.08.2015 р. - 600,02 грн., 01.09.2015 р. - 843,62 грн., 01.10.2015 р. - 1087,22 грн.
Тобто, позивач протягом тривалого часу не сплачував податкове зобов'язання з єдиного податку.
Відповідач, 05.11.2015 року виніс рішення №10738 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Підставою стала несплата даним платником податків протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України податкового боргу.
Позивач не погодившись з таким рішенням звернувся до суду з проханням визнати протиправним та скасувати його, зобов'язати ДПІ у м. Чернівцях відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця платника єдиного податку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники єдиного податку першої і другої груп (фізичні особи - підприємці) сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Пунктом 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно абз. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
З наведеного вбачається, що однією із підстав анулювання свідоцтва платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу згідно із підпунктом 3 пункту 298.2 статті 298 ПК України є наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів та не здійснення з боку платника єдиного податку самостійно переходу на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Під час судового розгляду судом на підставі даних облікової картки платника податків встановлено, що станом на 01.04.2015 р. позивач мав заборгованість по єдиному податку в розмірі 1356,31 грн., станом на 01.05.2015 р. - 1599,91 грн., станом на 01.06.2015 р. - 1843,51 грн., станом на 01.07.2015 р. - 2087,11 грн., станом на 01.08.2015 р. - 600,02 грн., станом на 01.09.2015 р. - 843,62 грн., станом на 01.10.2015 р. - 1087,22 грн.
Досліджуючи походження вказаної заборгованості суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2014 року не сплачував, або не в повній мірі сплачував єдиний податок, що спричинило виникнення недоїмки та збільшення її розміру.
Саме із посиланням на суму недоїмки в розмірі 1330,82 грн. (станом на 05.02.2015 року) та вважаючи її податковим боргом платника податку податковий орган дійшов висновку про наявність підстав для анулювання статусу позивача як платника єдиного податку посилаючись на існування податкового боргу протягом двох послідовних кварталів.
Суд не погоджується із висновком відповідача про наявність у позивача суми податкового боргу в розмірі 1330,82 грн. із таких мотивів.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, для того щоб сума грошового зобов'язання із сплати єдиного податку вважалась сумою податкового боргу така повинна пройти процедуру узгодження визначену Податковим кодексом України.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань врегульований ст. 54 ПК України. Так, нормою п. 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України передбачено перелік підстав за наявності яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.
При цьому, норми Податкового кодексу України гарантують платникам податку право на оскарження рішень прийнятих контролюючим органом в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ст.56 ПК України).
Системний аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що ними передбачено виключний перелік форм (способів) узгодження податкового зобов'язання. Зокрема, податкове зобов'язання може бути визначено платником податку самостійно, або узгоджене у порядку судового оскарження чи оскарження такого зобов'язання до податкового органу вищого рівня.
Згідно п. 296.2. ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Як зазначалося, моментом виникнення недоїмки позивача із сплати єдиного податку є початок 2014 року. На момент прийняття оскаржуваного рішення обов'язок позивача подати податкову декларацію за 2014 рік не настав, а тому сума податкового зобов'язання не може вважатися узгодженою шляхом самостійного її визначення платником.
Крім того, статтею 122 ПК України встановлено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Із пояснень представника відповідача та наданих до суду доказів встановлено, що податкове повідомлення - рішення щодо позивача на суму недоїмки у розмірі 1330,82 грн. не приймалося та не надсилалось. Тому, вказана сума податкового зобов'язання не може вважатися узгодженою у розумінні ст. 54 ПК України.
Інформація про наявність заборгованості позивача із сплати єдиного податку існувала лише у вигляді службової інформації ДФС (відображена у обліковій картці платника податків) і не доводилась до відома позивача в установленому порядку. Вказана обставина додатково свідчить про те, що зобов'язання на суму 1330,82 грн. не може вважатися узгодженим, адже платник єдиного податку в такому випадку може позбавлятися гарантованого права на його оскарження.
В свою чергу, на думку відповідача, оскільки позивач виявив бажання про застосування ним спрощеної системи оподаткування, то порядок узгодження податкового зобов'язання слід пов'язувати саме із фактом подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку. Суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки, як зазначалося вище, порядок узгодження податкових зобов'язань платників податків імперативно врегульовано ст. 54 ПК України. Серед способів узгодження зазначеного відповідачем способу (подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування) немає. Крім того, виходячи із правової природи процедури узгодження податкового зобов'язання, узгодженим може бути податкове зобов'язання яке реально виникло, а не усі зобов'язання, в тому числі і ті, які можуть виникнути надалі. Більше того, статус позивача як платника єдиного податку не може змінювати встановленого ПК України порядку та способів узгодження податкового зобов'язання.
Таким чином, відповідач приймаючи оскаржуване рішення про анулювання статусу позивача як платника єдиного податку залишив поза увагою те, що сума податкового зобов'язання позивача в розмірі 1330,82 грн. не є узгодженою, а тому не може вважатися податковим боргом. Вказане свідчить і про помилковість висновків податкового органу про несплату позивачем суми податкового боргу протягом двох послідовних кварталів, на підставі якого прийнято спірне рішення.
Враховуючи зазначене, рішення № 10738 від 05.11.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню, в свою чергу адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача відновити в Реєстрі платників єдиного податку відомості про позивача як фізичну особу-підприємця - платника єдиного податку, суд звертає увагу на наступне.
Згідно п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2 ст. 299 ПК України).
Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Разом з тим, положення вказаної статті Кодексу не наводять підстав, за яких контролюючим органом відновлюються відповідні відомості на підставі рішення суду. Окрім того, враховуючи правову природу реєстрації платником єдиного податку, яка є безстроковою та скасування судом рішення контролюючого органу, що стало підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, така реєстрація вважається чинною. Тому, підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.
За таких обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області №10738 від 05.11.2015 р. про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
3. В задоволенні решти вимог - відмовити.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в повному обсязі складена 08 лютого 2016 р.
Суддя Г.Г. Спіжавка