Справа № 815/7025/15
08 лютого 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати накази Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 13.11.2015 р. №№ 80-81, від 18.11.2015 р. № 82; зобов'язати відповідача поновити зареєстровані декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 від 28.11.2013 р. № ОД 082133321211, АДРЕСА_2 від 28.11.2013 р. № ОД 082133321192, АДРЕСА_2, декларації про готовність об'єкта до експлуатації з будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 від 04.11.2015 р. № ОД 143153081215.
До суду надійшла заява від ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яку заявник обґрунтував тим, що з початку серпня 2015 р. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4 виступають учасниками багатьох судових спорів з приводу виконання незаконних за їх твердженням будівельних робіт із забудови земельних ділянок на замовлення і в інтересах громадянки ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, що є територією скверу ОСОБА_5. В межах іншої адміністративної справи (815/4984/15) ними оскаржується реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082133321211 з нового будівництва двоповерхового будинку, яка була скасована наказом Департаментом ДАБІ в Одеській області № 80 від 13.11.2015 р., який серед іншого, є предметом даного спору. Скасування наказів №№ 81-83 автоматично спричинить відновлення чинності декларації позивача, що відновить порушення прав заявника, чий інтерес полягає у гарантованого державою дотриманні вимог земельного законодавства та вимог санітарно-епідеміологічного законодавства, доступу до зони рекреаційного призначення загального користування, розташованої по сумісності, що на думку заявника обумовлює те, що рішення по даній справі може вплинути на його права та інтереси.
В судовому засіданні представник заявника вищезазначену заяву підтримав та просив задовольнити, зважаючи на те, що рішення по справі впливатиме на обсяг прав та інтересів ОСОБА_2
Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечував, зазначивши, що рішення по справі не впливає на права та обов'язки ОСОБА_2, оскільки даний спір є спором із суб'єктом владних повноважень щодо актів індивідуальної дії, якими порушено права та інтереси позивача. При цьому ОСОБА_2 не є суміжним землекористувачем, а належний йому на праві власності дачний будинок розташований на відстані більше 300 метрів від земельних ділянок позивача.
Вислухавши думки представника позивача, представника ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Участь третіх осіб в адміністративній справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо (для третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги) або опосередковано (для третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги) стосується прав та інтересів інших осіб. Тому участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірними правовідносинами.
Обов'язковою умовою для вступу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є той факт, що рішення суду впливатиме на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Отже підставою заінтересованості третіх осіб цього виду є їх матеріально-правові відносини з однією із сторін даної справи.
В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Повертаючись до порушеного ОСОБА_2 питання, суд зазначає, що довільне та розширене тлумачення заявником категорії «інтерес» не відповідає критеріям «інтересу» в розумінні інституту третіх осіб КАС України. Такий формалізм у правозастосуванні призводить до надто широкого розуміння категорії інтересу третіх осіб у публічно-правових відносинах, зокрема у сфері земельного та санітарно-епідеміологічного законодавства (наприклад, у такий спосіб вступ у справу може обґрунтувати будь-який мешканець міста Одеси, зазначивши, що будівля перешкоджає його доступу до зони рекреаційного призначення), на чому наполягає представник ОСОБА_2
В той же час суд враховує, що предметом даного публічно-правового спору є конкретні акти індивідуальної дії, якими скасовані дозвільні документи у сфері містобудівної діяльності та які безпосередньо стосуються позивача.
При цьому доводи ОСОБА_2 про те, що він був суб'єктом звернення зі скаргою до Департаменту ДАБІ в Одеській області, що мало наслідком прийняття відповідачем оскаржуваних наказів, в якості підстави для його залучення у справі в якості третьої особи, на увагу не заслуговують. Так, даний публічно-правовий спір не стосується відносин, що виникають у сфері дії Закону України «Про звернення громадян», та є спором з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері: містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності. У зв'язку із цим суд враховує, що дачний будинок, що належить ОСОБА_2 на праві власності, не є суміжним із будівництвом, що здійснювалося позивачем, та знаходиться на значній відстані. А тому рішення у справі не може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2, як власника вказаного дачного будинку та земельної ділянки.
Крім того, суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 про те, що внаслідок будівництва ОСОБА_1 було перекрито доступ до прилеглої території скверу, забудовано прохід до узбережжя моря, створено загрозу аварійної ситуації внаслідок будівництва у санітарно-захисній зоні напірного колектору, який проходить в декількох метрах від будинків ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Так, позивачем здійснювалося будівництво на земельних ділянках (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2), які належить їй на праві приватної власності; земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться на відстані двох інших земельних ділянок, тобто не є суміжною. При цьому зазначені обставини можуть свідчити про наявність спору про право, інтереси в якому підлягають судовому захисту за правилами цивільної юрисдикції.
Надання судом правової оцінки оскаржуваним в межах даної справи актам індивідуальної дії не матиме для ОСОБА_2 будь-якого безпосереднього наслідку, зокрема не змінить обсяг його прав та обов'язків, особливо в умовах відсутності його матеріально-правових відносини з однією із сторін даної справи.
З урахуванням нормативного регулювання правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку із чим в його задоволенні слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 53, 160-165 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 08 лютого 2016 року.
Суддя І.В. Завальнюк