02 лютого 2016 року м. Київ К/800/34444/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі №440/899/14-а за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Львівської області, третя особа відділ Держземагенства у Буському районі Львівської області про зобов'язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди, -
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Буської міської ради, третя особа відділ Держземагенства у Буському районі Львівської області, в якому просила: зобов'язати Буську міську Раду власним коштом видати новий Державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_1 та стягнути в її користь моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у виданому відповідачем Державному акті на право приватної власності на землю допущено помилку у імені та по-батькові власника земельної ділянки. Діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди
Постановою Буського районного суд Львівської області від 3 вересня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано Буську міську раду відшкодувати ОСОБА_1 документально підтверджені витрати, які будуть понесені нею при встановленні належності їй Державного акту на право приватної власності на землю від 27.03.2000 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасована постанова Буського районного суду Львівської області від 03 вересня 2014 року та прийнята нова, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Буської міської ради від 20 жовтня 1998 року „Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування громадян" вирішено передати у власність позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га в АДРЕСА_1.
У примірнику складеного Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1 наданого позивачу вказано, що такий видано ОСОБА_3.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що приймаючи іншу постанову судом обрано спосіб захисту порушеного права позивача, який гарантує захист такого права від порушення з боку суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав відповідача здійснити відшкодування ОСОБА_1 документально підтверджених витрат, які будуть понесені нею при встановленні належності їй Державного акта на право приватної власності на землю від 27 березня 2000 року, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, відтак визнання наявності чи відсутності будь-якого роду прав в майбутньому є неможливим, а також вірно зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заповнення державного акта на право власності на земельну ділянку здійснювалося на підставі Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43.
Зазначений наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 3 липня 2013 року № 404.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку видачі нового Державного акта на право приватної власності на землю органом місцевого самоврядування у випадку виявлення помилок допущених при його складанні, а тому підстави для зобов'язання відповідача здійснити такі дії - відсутні.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанцій винесене законне і обґрунтовані рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і у строки передбачені ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: