02 лютого 2016 року м. Київ К/800/35934/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Логвиненка А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулася з позовом, в якому просила визнати протиправними дії УПФ України в Шевченківському районі м. Львова щодо невиплати їй підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину та зобов'язати відповідача виплачувати їй підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19 січня 2013 року і надалі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 11 квітня 1991 року, на підставі довідки про реабілітацію, у зв'язку з тим, що вона у неповнолітньому віці постраждала від політичних репресій, тому що її сім'я у примусовому порядку була переселена з постійного місця проживання, вона має право на підвищення доплати до пенсії згідно п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Проте УПФ України в Шевченківському районі м. Львова в порушення вимог цього Закону проводить виплату такого підвищення в розмірі 54,4 грн., посилаючись на постанову КМУ від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року позов задоволено, зобов'язано УПФУ здійснити донарахування ОСОБА_2 з 19 січня 2013 року включно щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року апеляційну скаргу УПФУ задоволено частково. Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року змінено, доповнивши резолютивну частину постанови таким абзацом: «Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 19 січня 2013 року, з врахуванням виплачених сум». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення мотивовано тим, що Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» є підзаконним актом нижчої юридичної сили, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», відповідно позивачка має право на призначення їй підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за віком, є реабілітованою на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам сімей, які було примусово переселено - на 25% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п. 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим законом, встановлюються надбавки та підвищення згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються у розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з вищезазначеного позивачу неправомірно виплачується підвищення до пенсії у меншій сумі, ніж та, що гарантована відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі п. 4 постанови КМУ № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», що не відповідає вимогам п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно п. 1, 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян є підзаконним актом нижчої юридичної сили, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення» суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_2 має право на призначення їй підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є. Донець