Номер провадження: 22-ц/785/559/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Громік Р. Д.
27.01.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.,
при секретарі - Томашевській К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановила:
До Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про здійснення поділу спільного майна подружжя шляхом виділення у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 корпус 1 у місті Одеса та стягнення судових витрат.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 підтримавши позовні вимоги наполягав на тому, що у період шлюбу ОСОБА_2 на спільні з позивачем сімейні кошті придбала квартиру, яка є спільним майном подружжя. Вказана квартира по домовленості між подружжям була оформлена на дружину, у зв'язку із чим, після розірвання шлюбу, виник спір.
Відповідач у судове засідання не з'явилась.
Рішенням суду позов задоволений в повному обсязі.
На вказане рішення суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру №33 у будинку №142 корпус 1 по Люстдорфській дорозі у м. Одесі та поділити інше рухоме майно, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.11.2012 по справі №1519/16890/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, встановлене, що 17.08.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, відповідно до свідоцтва про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Приморської районної Ради народних депутатів м. Одеси, актовий запис №424. У зв'язку із тим, що судом було встановлено неможливість подальшого спільного життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та неповнолітньої дитини, шлюб, рішенням суду, розірвано.
Відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої згідно ухвали суду (а/с 33) зазначено, що об'єкт нерухомості - квартира №33 у будинку №142 корпус 1 по Люстдорфській дорозі у м. Одесі належить на праві власності ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2007 року.
Таким чином у судовому засіданні правильно було встановлено, що у період шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_2 остання придбала спірну квартиру, яка залишається у власності відповідачки.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що факт придбання квартири в період шлюбу за спільні кошти відповідачка визнала у своїй апеляційній скарзі (а.с.57).
Згідно частин першої, другої статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина перша статті 70 СК України регламентує - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Доказів наявності домовленості між подружжям, стосовно вищезазначеної квартири або шлюбний договір суду не надано.
На питання головуючого стосовно обставин зазначених у рішенні суду про розірвання шлюбу, представник позивача пояснив, що дійсно у квітні 2007 року, вже після придбання квартири, між подружжям виникли суперечки, які привели до фактичних припинень шлюбних відносин, які, однак, не перешкоджали позивачу, вільно приходити до спірної квартири та користуватись нею, що не давало підстав для оспорювання договору купівлі-продажу. Лише після розірвання шлюбу з боку відповідачки почались дії, спрямовані на перешкоджання позивачу у володінні квартирою та невизнання вказаного об'єкта нерухомості спільним майном подружжя.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати. В даному випадку, позивач просив суд стягнути судові витрати, пропорційні задоволеним вимогам, які встановлюють 1887,9 грн., що і було задоволено судом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Вимоги щодо поділу іншого рухомого майна (автомобілів), які не були предметом розгляду суду першої інстанції, не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, так як не основані на діючому законодавстві і суперечать ч.1 ст. 303 ЦПК України.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи і докази не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
ОСОБА_6