Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
про повернення позовної заяви
"08" лютого 2016 р. Справа № 911/367/16
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до Дочірнього підприємства “Шенкер”, Київська обл., с. Білогородка
про зобов'язання відповідача сплатити позивачу 111600,00 грн. та встановлення моменту, з якого відповідач прострочив оплату вартості наданих послуг
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки в позовній заяві взагалі не зазначено обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про встановлення моменту (дати), з якого відповідач прострочив оплату вартості наданих послуг по договору ДГ-0000081 з автоперевезень по України від 30.06.2015 р.
Крім того, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми, що стягується. Позивач просить суд зобов'язати відповідача сплатити позивачу 111600,00 грн. Проте, у позовній заяві взагалі відсутній розрахунок 111600,00 грн. заборгованості з зазначенням актів наданих послуг, за якими виникла заборгованість, та заборгованості окремо за кожним актом. До позовної заяви обґрунтованого розрахунку 111600,00 грн. заборгованості з зазначенням актів наданих послуг, за якими виникла заборгованість, та заборгованості окремо за кожним актом не додано.
В п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013р. № 7 зазначено, що якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.
Згідно з абзацом 5 п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить суд встановити момент (дату), з якого відповідач прострочив оплату вартості наданих послуг по договору ДГ-0000081 з автоперевезень по України від 30.06.2015 р., що є вимогою немайнового характеру, та зобов'язати відповідача сплатити позивачу 111600,00 грн., що є вимогою майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIІІ розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року складає 1378,00 грн.
Згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Проте, при подачі позовної заяви судовий збір сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 1527262SB (#272559717) від 29.01.2016р. на суму 1674,00 грн., тобто лише за вимогу майнового характеру.
Таким чином, позивачем в порушення пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” не сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру (встановлення моменту (дати), з якого відповідач прострочив оплату вартості наданих послуг по договору ДГ-0000081 з автоперевезень по України від 30.06.2015 р.).
Отже, платіжне доручення № 1527262SB (#272559717) від 29.01.2016р. не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Як доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем до позовної заяви додано тільки опис вкладення у цінний лист від 03.02.2016р.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. встановлено, що про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Отже, зазначеною нормою передбачена видача відправнику розрахункового документа, який є доказом прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення.
Таким чином, тільки опис вкладення у цінний лист від 03.02.2016р. не може бути належним доказом надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки до нього не додано розрахункового документу, що підтверджує надання послуги з пересилання.
Належним доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами є чек (квитанція) з описом вкладення у цінний лист.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути прокурору без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи та конверт - в першу адресу.
Суддя О.О. Рябцева