ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2016Справа №910/32027/15
За позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент»
Про стягнення 25 298,58 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Вінніченко Т.В. представник за довіреністю № б/н від 17.11.15.
Від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (далі - відповідач) про стягнення 25 298,58 грн., а саме: 16 000,00 грн. - основного боргу та 9 298,58 грн. - збитків від інфляції.
Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору № 14-06-13 від 14.06.13. про надання послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.15. порушено провадження у справі № 910/32027/15 та призначено її до розгляду на 13.01.16.
За результатами судового засідання 13.01.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.02.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 02.02.16. позивачем було подано письмові пояснення по справі та підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 02.02.16. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/32027/15.
В судовому засіданні 02.02.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.06.13. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 14-06-13 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався надавати послуги з благоустрою, поточного ремонту та підтримання в належному санітарному стані територій зелених насаджень, прилеглих до місць розміщення спеціальних тимчасових конструкцій (ОРЗ) (далі - послуги), а Замовник зобов'язався оплачувати Виконавцю надані послуги на визначених Договором умовах.
Відповідно до п. 1.4 Договору, послуги надаються Виконавцем протягом строку його дії. У відповідності до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відношення щодо надання послуг з 01.06.13., які виникли до моменту його укладення.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 до 31.12.15. включно, але в частині надання послуг та розрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором.
Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг за Договором.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями п. 4.4 Договору передбачено, що по закінченню кожного розрахункового періоду (поточного місяця), Виконавець направляє Замовнику акт виконаних робіт по наданню послуг в двох примірниках для підписання. Сторони домовились, якщо наданий Виконавцем акт не було підписано та повернуто Замовником протягом трьох робочих днів з моменту його отримання, вважається, що акт беззаперечно погоджено та підписано з боку Замовника.
Пунктом 3.1.2 Договору передбачений обов'язок Замовника після контролю за достовірністю актів виконаних робіт по наданню послуг, підписувати ці акти в денний термін з моменту одержання.
Між сторонами підписано та скріплено печатками акти за Договором за грудень 2013, січень-листопад 2014 року, січень - квітень 2015 року на загальну суму 12 800,00 грн. (16 актів за 16 місяців * 800 грн. в місяць).
Акти за Договором за травень-серпень 2015 року (чотири місяці) підписані та скріплені печаткою лише позивача.
Проте, судом встановлено, що вказані акти було направлено відповідачу 05.11.15. на адресу, що вказана в Договорі та вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення в лист.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач направлені позивачем акти не затвердив і не підписав та не повернув зазначені акти, в тому числі без вмотивованої відмови від їх підписання. Таким чином акти є прийнятими відповідачем без зауважень на загальну суму 3 200 грн. (4 акти за чотири місяці * 800 грн. в місяць). Вказаного Замовником не спростовано.
Отже, судом встановлено, що позивачем обов'язки за Договором виконані в повному обсязі, в тому числі за спірний період (грудень 2013, січень-листопад 2014 року, січень-серпень 2015 року) на загальну суму 16 000,00 грн.
При цьому судом враховано письмові пояснення позивача про те, що акт № 600/14 від 31.10.14. підтверджує надання послуг за Договором за жовтень 2014 року, проте містить описку про те, що послуги надані за вересень 2014 року, оскільки актом виконаних робіт за Договором за вересень 2014 року є акт № 520/14 від 30.03.14.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору розмір щомісячної оплати послуг за Договором становить 800,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 4.3 Договору, щомісячні платежі перераховуються на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі Договору або рахунку, отриманого від Виконавця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
За наявності в Договорі умов оплати послуг відповідачем на підставі Договору або рахунку, враховуючи, що частину актів про надання послуг відповідач без поважних причин у встановлений на те термін не підписав, зважаючи на направлення таких актів відповідачу, та з врахуванням приписів п. 4.3 Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати за актами за грудень 2013, січень-листопад 2014 року, січень-серпень 2015 року, є таким, що настав.
Судом враховано, що позивач звертався до відповідача з вимогами оплатити наявну заборгованість, направляючи на адресу Замовника: лист № 632 від 08.07.14., претензію № 1005 від 04.08.15., претензію № 1743 від 02.11.15., лист № 637 від 13.05.15.
В свою чергу, відповідач листом № 133 від 24.07.14. підтвердив розмір наявної на той час заборгованості та вказав на те, що відповідач має фінансові труднощі і зобов'язується погасити борг у найкоротші терміни.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 298,58 грн. збитків від інфляції.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції становить 6 211,72 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 3 086,86 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідачем не надано контррозрахунку збитків від інфляції.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, б. 38/40-«А»; ідентифікаційний код 34355861) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (04073, м. Київ, проспект Московський, 26-А; ідентифікаційний код 05416745) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 6 211 (шість тисяч двісті одинадцять) грн. 72 коп. збитків від інфляції, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.02.16.
Суддя Т.М. Ващенко