ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2016Справа №910/29204/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до відповідача-1: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району"
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т"
про: стягнення солідарно вартості електричної енергії в сумі 11 729,57 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Кравчик С.М. (представник за довіреністю);
від відповідача-1: не з'явився.
від відповідача-2: Поліщук Л.П. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 02 лютого 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 16.11.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 94/11/7332 від 23.10.2015 року до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т", та до відповідача-2, Комунального підприємства "Житлово- експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" про стягнення солідарно вартості електричної енергії в сумі 11 729,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" внаслідок самовільного підключення електроустановок струмоприймачів/проводів до електричних мереж ПАТ "Київенерго" (без дозволу, без оплати та без укладення договору про постачання електричної енергії) спожив електричну енергію на загальну суму 11 729,57 грн., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 18.11.2015 року порушено провадження у справі № 910/29204/15 та призначено розгляд справи на 01.12.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року судом, за клопотанням представника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 12.01.2016 року.
Через відділ діловодства суду 28.12.2015 року від позивача надійшло пояснення, яке було долучено судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 12.01.2016 року від позивача надійшла заява про виправлення описки, яку суд долучив до матеріалів справи. В зазначеній заяві позивач просив вважати правильною назву відповідача-1 - Комунальне підприємство "Житлово- експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району", а відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Градус-Т".
Судове засідання 12.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.
Ухвалою суду від 22.01.2016 року розгляд справи призначено на 26.01.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року судом розгляд справи відкладено до 02.02.2016 року у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання.
В судове засідання 02.02.2016 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача-2 не з'явився, вимог ухвал не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, суд, -
19 лютого 2015 року уповноваженими представниками Публічного акціонерного товариства "Київенерго" зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією Товариством з обмеженою відповідальністю "Градус-Т", а саме самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника з метою без облікового споживання електричної енергії, відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" та п. 3.4, 6.40, 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (у редакції постанови від 17.10.2005 № 910, далі - Правила, ПКЕЕ) за адресою по вул. Л. Толстого, 1-3 у м. Києві, у зв'язку з чим уповноваженими представниками позивача, в присутності відповідача-2, було складено Акт порушень ПКЕЕ № 43562 (далі - Акт).
Як зазначив позивач, відповідно до викладеного, на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав), між сторонами виникли господарські зобов'язання.
Водночас, як зауважив позивач, 02.04.2015 року відбулось засідання Комісії з розгляду Акту № 43562, що супроводжувались веденням протоколу № 1634. На засіданні комісії з розгляду акту про порушення № 43562 від 19.02.2015 року, були присутні представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т". Однак, виявлене порушення ПКЕЕ було усунуто 19.02.2015 року (зазначені документи наявні в матеріалах справи).
Комісією з розгляду актів порушень ПКЕЕ прийнято рішення провести нарахування за актом, згідно з п. 2.9, Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, із змінами та доповненнями (далі - Методика) за формулою 2.7, за період з 05.11.2014 року по 19.02.2015 року.
Позивач зазначив, що згідно з розрахунком вартості електроенергії спожитої без обліку (договору) нарахування по акту складає 11 729,57 грн.(з ПДВ).
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 02.02.2016 року подав заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що вини відповідача-1 в самовільному підключенні відповідача-2 до електропостачання немає.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною другої статті 275 Господарського кодексу України і частиною першою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У пункті 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (у редакції постанови від 17.10.2005 № 910, далі - Правила), зазначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
У відповідності з пунктом 6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
Як вже зазначалось вище, уповноваженими представниками ПАТ "Київенерго" зафіксовано факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" Правил, а саме - самовільне підключення електроустановок струмоприймачів/проводів за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 1-3, до електричних мереж позивача (без дозволу, без оплати та без укладення договору про постачання електричної енергії), про що було складено акт від 19.02.2015 року ПКЕЕ № 43562 про порушення пунктів 3.34, 6.40 Правил та статті 27 Закону України "Про електроенергетику".
Пунктом 6.42 Правил передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Як підтверджується протоколом від 02.04.2015 року № 1634, комісією з розгляду актів про порушення Правил прийнято рішення про проведення нарахування за актом від 19.02.2015 року ПКЕЕ № 43562 згідно з пунктом 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562 (зі змінами та доповненнями), яка застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку (пункт 1.2 Методики).
Відповідно до рахунку позивача № 321612/акт43562 від 02.04.2015 року вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору), за вказаним актом нарахування за період з 05.11.2014 року - 19.02.2015 року складає 11 729,57 грн.
У пункті 6.43 Правил зазначено, що споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Також, як вбачається з матеріалів справи, рішення комісії з розгляду актів порушень Правил відповідачами не оскаржено, заборгованість станом на час прийняття даного рішення не сплачено (відповідні докази відсутні в матеріалах справи).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.
Частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 № 15/147/10.
Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В своїх запереченнях на позов Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" зазначило, що не повинно відшкодовувати шкоду позивачу, яку було завдано відповідачем-2, а тому вимоги про солідарне стягнення є необґрунтованими.
На підставі викладених позовних вимог та заперечень відповідача-1, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" суми заборгованості в розмірі 11 729,57 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки, як доказ позивач не надав суду жодних документів, які б свідчили про порушення та споживання електричної енергії без приладів обліку відповідачем-1.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" 11 729,57 грн. вартості спожитої електричної енергії без приладів обліку є доведеними і підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2 на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" (код ЄДРЮОФОП 38746437; адреса 03150, м. Київ, вул.Боженко, буд. 47/49) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРЮОФОП 00131305; адреса: 01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5) суму вартості спожитої електричної енергії в розмірі 11 729,57 грн. (одинадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 57 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Копію рішення направити відповідачу-2 у справі № 910/29204/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 09.02.2016 року.
Суддя О.С. Комарова