04 лютого 2016 р. Справа № 903/437/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси”, м.Ківерці
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Табак”, м.Івано-Франківськ
до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман”, м.Львів
про припинення неправомірного використання знака для товарів і послуг, вчинення певних дій та відшкодування шкоди
Головуючий суддя - Вороняк А.С.
суддя Бондарєв С.В.
суддя Якушева І.О.
секретар судового засідання Чорний С.О.
За участю:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, договір про надання правової допомоги б/н від 10.05.2014р.;
від відповідача 1: ОСОБА_2 - представник, довіреність №12-01 від 14.01.2016р., ОСОБА_3 - представник, довіреність №21-01 від 28.01.2016р.,
від відповідача 2: н/з
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: у травні 2014р. позивач звернулося з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив: заборонити відповідачам використання будь-яким способом знака для товарів та послуг за свідоцтвом України від 10.12.2013р. №179728 стосовно всіх товарів 33 класу МКТП, у тому числі у формі поєднання всіх або деяких елементів знака, а саме: фону жовтого кольору; вертикально розміщеного овалу, виконаного червоною лінією; золотої візерункової стрічки; вигнутої краями до низу чотирикутної таблички; слова "ПОЛІССЯ" або його похідних, окремо або разом з іншими словесними елементами. Вилучити з цивільного обороту товар з незаконно нанесеним знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 10.12.2013р. №179728 маркований етикеткою “Етнос Полісся Оригінальна”. Стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 1349,40 грн..
Рішенням господарського суду Волинської області від 05.05.2015р. по справі № 903/437/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., позов задоволено частково. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА-ТАБАК” використовувати будь-яким способом знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №179728 від 10.12.2013р. стосовно всіх товарів 33 класу МКТП, в тому числі у формі поєднання всіх або деяких елементів знака, а саме: фону жовтого кольору; вертикально розміщеного овалу, виконаного червоною лінією; золотої візерункової стрічки; вигнутої краями до низу чотирикутної таблички; слова “ПОЛІССЯ” або його похідних, окремо або разом з іншими словесними елементами. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН” використовувати будь-яким способом знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №179728 від 10.12.2013р. стосовно всіх товарів 33 класу МКТП, в тому числі у формі поєднання всіх або деяких елементів знака, а саме: фону жовтого кольору; вертикально розміщеного овалу, виконаного червоною лінією; золотої візерункової стрічки; вигнутої краями до низу чотирикутної таблички; слова “ПОЛІССЯ” або його похідних, окремо або разом з іншими словесними елементами. Вилучено з цивільного обороту товар з незаконно нанесеним знаком для товарів та послуг за свідоцтвом України №179728 від 10.12.2013р. маркований етикеткою “Етнос Полісся Оригінальна”. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА - ТАБАК” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МІЖРЕГІОНАЛЬНІ РЕСУРСИ” 2827, 00 грн. витрат по судовому збору, 7500 грн. витрат за проведення судової експертизи та 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МІЖРЕГІОНАЛЬНІ РЕСУРСИ” 2827, 00 грн. витрат по судовому збору, 7500 грн. витрат за проведення судової експертизи та 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Позов в частині стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА - ТАБАК” та товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МІЖРЕГІОНАЛЬНІ РЕСУРСИ” матеріальної шкоди в розмірі 1349,40 гривень залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015р. у справі №903/437/14 касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" та товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 05.05.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 903/437/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
У постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2015р. у справі №903/437/14 зазначено:
- не були в повній мірі враховані судами вимоги чинного законодавства, а саме: ст.ст.16, 18 та 19 "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),
- пояснення відповідачів, що зображення "Етнос Полісся", які використовувалися останніми у господарській діяльності, були захищені охоронними документами(за заявками №№ m201313200, m201313202, m201313203, m201313204, m201313205, m201313206, m201313207, m201313208, m201313209, m201313210, m201313211, m201313212, m201313214, згідно з якими були видані свідоцтва України на відповідні знаки для товарів і послуг, у зв'язку з чим, відповідач-2 одержав певні права на виробництво алкогольних напоїв, зокрема горілки серії "Етнос Полісся"). Подані ними у цьому ж зв'язку докази не були досліджені судами, а також взагалі не з'ясовано, чи відповідають дійсності ці посилання та чи мають наведені відповідачами обставини правове значення для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.11.2015р. було розгляд справи призначено на 09.12.2015р. та зобов'язано сторін подати господарському суду письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2015р. у справі №903/437/14.
У судовому засіданні 09.12.2015р. було оголошено перерву до 16.12.2015р. для надання сторонами додаткових доказів.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 16.12.2015р. призначено розгляд справи №903/437/14 у колегіальному складі суду. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.12.2015р. визначено наступний склад колегії суддів: Вороняк Андрій Сергійович - головуючий суддя, суддя Якушева Інна Олександрівна, суддя Бондарєв Сергій Васильович.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 16.12.2015р. розгляд справи відкладено на 15.01.2016р. через необхідність витребування нових доказів, для з'ясування всіх істотних обставин справи.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.01.2016р. розгляд справи відкладено на 04.02.2016р. через нез'явлення у судове засідання представника відповідача 2, необхідність витребування нових доказів та для з'ясування всіх істотних обставин справи.
29.01.2016р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить:
- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА-ТАБАК” (ідентифікаційний код юридичної особи - 36497264, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 8) використовувати при маркуванні та реалізації горілки етикетки з комбінованим позначенням “Етнос Полісся Оригінальна”, які є схожими з комбінованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №179728 від 10.12.2013р. настільки, що їх можна сплутати.
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН” (ідентифікаційний код юридичної особи - 31804036, м.Львів, вул. Волинська, 10-А) використовувати при маркуванні та реалізації горілки етикетки з комбінованим позначенням “Етнос Полісся Оригінальна”, які є схожими з комбінованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №179728 від 10.12.2013р. настільки, що їх можна сплутати.
- вилучити з цивільного обороту горілку з незаконно нанесеним знаком для товарів та послуг за свідоцтвом України №179728 від 10.12.2013р. марковану етикеткою “Етнос Полісся Оригінальна”.
- стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА - ТАБАК” та товариства з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МІЖРЕГІОНАЛЬНІ РЕСУРСИ” матеріальну шкоду в розмірі 1349,40 грн..
03.02.2016р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
03.02.2016р. через канцелярію суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі та супровідний лист з доданими документами.
Розглянувши в судовому засіданні 04.02.2016р. заяву позивача подану 29.01.2016р. про зменшення позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно п.п.3.10. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно п.п.3.12. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог не стосується вимог(предмету позову), які було заявлено позивачем в позовній заяві та кількісних показників, суд розцінює її, як заяву про зміну предмету позову, а оскільки така заява надійшла після початку розгляду справи по суті(протокол судового засідання від 16.12.2015р.), суд приходить висновку про її залишення без розгляду та приєднання останньої до матеріалів справи.
В судовому засіданні адвокат позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду спору для надання додаткових письмових пояснень.
Представники відповідача 1 заперечила проти клопотання адвоката позивача про відкладення розгляду справи, вказуючи на те, що розгляд справи вже відкладалася, позивач скористався своїм правом та неодноразово надавав письмові та усні пояснення по суті позовних вимог, а відкладення для надання додаткових письмових пояснень, приведе лише до затягування розгляду справи.
Щодо усного клопотання адвоката позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.
Згідно ч.1-3 ст.22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) встановлено права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Характер заявленого представником відповідача клопотання свідчить про зловживання процесуальними правами, затягування розгляду справи, а процесуальні строки розгляду заяви (позову), згідно ст.69 ГПК України, обмежені двома місяцями.
Клопотання адвоката позивача про перенесення розгляду спору відхиляється судом, як безпідставне, оскільки основною умовою для відкладення розгляду спору(оголошення перерви) є неможливість розгляду спору у відповідному судовому засіданні.
В судовому засіданні 04.02.2016р. адвокат позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
В судовому засіданні 04.02.2016р. представники відповідача 1 просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 всупереч вимог ухвал господарського суду Волинської області від 16.12.2015р. та від 15.01.2016р. не представив суду письмових пояснень та витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання 04.02.2016р. не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7902405571573 від 27.01.2016р..
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.
На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача 2 час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката позивача та представників відповідача 1, господарський суд, -
встановив:
Згідно свідоцтва України на знак для товарів та послуг №179728 від 10.12.2013р., виданого Державною службою інтелектуальної власності за заявкою №m201308156 від 08.05.2013р., надано правову охорону, як знаку для товарів і послуг - комбінованому позначенню “НОВЕ ПОЛІССЯ”(далі - Знак №1). Право власності на вказаний Знак №1 належить ОСОБА_4(а.с.11-13, т.1).
Відповідно до Ліцензійного договору №11/12-01 від 11.12.2013р., укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси”, останньому передано право на використання (виключну ліцензію) зареєстрованого знака при замовленні виробництва та продажу товарів, а саме: алкогольні напої (крім пива), що сприяють травленню; алкогольні напої, що містять фрукти; алкогольні напої на травах; анісова горілка; аперитиви; бренді; вермути; вина; віскі; гідромель (медівка); настоянки гіркі; горілки; горілки ароматизовані; горілки вишневі; горілки з лимоном; горілки з перцем; горілки з хроном; горілки житні; горілки пшеничні; горілки сливові; горілки фруктові; джин (ялівцева горілка); коктейлі; коньяки; м'ятні горілки; наливки (алкогольні та слабоалкогольні напої); напої алкогольні перегінні; напої алкогольні змішані, крім напоїв на основі пива; настоянки (алкогольні та слабоалкогольні напої); слабоалкогольні напої; спиртні напої, тобто товарів, які відносяться до 33 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.
Відповідно до п.1.3 вказаного вище договору позивач є ексклюзивним дистриб'ютором на території України продукції, позначеної зареєстрованим знаком, зокрема горілки “Нове Полісся” та правомірно використовує зареєстрований знак у своїй господарській діяльності(а.с.14-15, т.1).
Відповідно до ліцензійного договору №1-12/15 від 31.12.2015р., укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ “ТД Міжрегіональні ресурси”, останньому надано виключну ліцензію на користування знаком для товарів і послуг, що охороняється свідоцтвом України №179728 “НОВЕ ПОЛІССЯ”, для позначення товарів, що виготовляються на замовлення ліцензіата і реалізується ним, а саме: алкогольні напої (крім пива), що сприяють травленню; алкогольні напої, що містять фрукти; алкогольні напої на травах; анісова горілка; аперитиви; бренді; вермути; вина; віскі; гідромель (медівка); настоянки гіркі; горілки; горілки ароматизовані; горілки вишневі; горілки з лимоном; горілки з перцем; горілки з хроном; горілки житні; горілки пшеничні; горілки сливові; горілки фруктові; джин (ялівцева горілка); коктейлі; коньяки; м'ятні горілки; наливки (алкогольні та слабоалкогольні напої); напої алкогольні перегінні; напої алкогольні змішані, крім напоїв на основі пива; настоянки (алкогольні та слабоалкогольні напої); слабоалкогольні напої; спиртні напої, тобто товарів, які відносяться до 33 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг(далі - МКТП).
Згідно п.1.3 вказаного договору позивач є ексклюзивним дистриб'ютором продукції, позначеної знаком для товарів і послуг “НОВЕ ПОЛІССЯ”(свідоцтво України №179728) на території України(а.с.204-205, т.6).
Згідно ч.1 ст.16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”(далі - Закон) права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
Пунктом 5 ст.16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
Згідно п.4 ст.16 Закону, використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака.
Згідно абз.1 п.1 ст.20 Закону, будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст.16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно абз.1 п.2 ст.20 Закону, на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Відповідно до абз.3 п.2 ст.20 Закону, вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.
Відповідно до ч.3 ст.157 Господарського кодексу України свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.
Згідно ч.1 ст.424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в т.ч. забороняти таке використання.
В обґрунтування підстав правопорушення зі сторони відповідачів позивач посилався на те, що на території Волинської області відбувається реалізація горілки "Етнос Полісся Оригінальна", етикетка якої містить комбіновані позначення, що відрізняються від Знака 1 лише окремими елементами, і схожі з ним настільки, що їх можна сплутати, а отже вводять в оману споживачів щодо виробника продукції.
Відповідно до інформації, нанесеної на етикетки, замовником виробництва та дистриб'ютором горілки "Етнос Полісся Оригінальна" є Луцька філія Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА-ТАБАК” (ідентифікаційний код юридичної особи - 38713160, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Рівненська, 44), а виробником - Товариство з обмеженою відповідальністю “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН” (ідентифікаційний код юридичної особи - 31804036, м.Львів, вул.Волинська, 10-А)(а.с.22, т.1).
Згідно свідоцтва України на знак для товарів та послуг №188413 від 10.07.2014р., виданого Державною службою інтелектуальної власності за заявкою №m201313201 від 25.07.2013р., надано правову охорону як знаку для товарів і послуг комбінованому позначенню “Етнос Полісся Оригінальна”(далі - Знак №2). Право власності на вказаний Знак №2 належало ОСОБА_5 та ОСОБА_6(а.с.183-185, т.6).
Відповідно до ліцензійного договору №10-07/14 від 10.07.2014р., укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН”, останньому надано за винагороду невиключну ліцензію(невиключні права) на використання торговельної марки(“Етнос Полісся Оригінальна”) щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, згрупованих за класами МКТП зазначених у свідоцтві(а.с.40-41, т.7).
Відповідно до ліцензійного договору №68/1 від 10.07.2014р., укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ТОВ “Галичина-Табак”, останньому надано за винагороду невиключну ліцензію(невиключні права) на використання торговельної марки(“Етнос Полісся Оригінальна”) щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, згрупованих за класами МКТП зазначених у свідоцтві(а.с.38-39, т.7).
Згідно виписки №188413 від 10.06.2015р. з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, власником свідоцтва України на знак для товарів та послуг №188413 від 10.07.2014р., виданого Державною службою інтелектуальної власності за заявкою №m201313201 від 25.07.2013р., є ОСОБА_7(а.с.37, т.7).
Відповідно до ліцензійного договору від 10.06.2015р., укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ГЕТЬМАН”, останньому надано за винагороду невиключну ліцензію(невиключні права) на використання торговельної марки(“Етнос Полісся Оригінальна”) щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, згрупованих за класами МКТП зазначених у свідоцтві(а.с.47-48, т.7).
Відповідно до ліцензійного договору від 10.06.2015р., укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ “Галичина-Табак”, останньому надано за винагороду невиключну ліцензію(невиключні права) на використання торговельної марки(“Етнос Полісся Оригінальна”) щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, згрупованих за класами МКТП зазначених у свідоцтві(а.с.43-44, т.7).
Згідно виписки №188413 від 25.11.2015р. з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, власником свідоцтва України на знак для товарів та послуг №188413 від 10.07.2014р., виданого Державною службою інтелектуальної власності за заявкою №m201313201 від 25.07.2013р., є ОСОБА_8(а.с.36, т.7).
Відповідно до ліцензійного договору від 25.11.2015р., укладеного між ОСОБА_8 та ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман”, останньому надано за винагороду невиключну ліцензію(невиключні права) на використання торговельної марки(“Етнос Полісся Оригінальна”) щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, згрупованих за класами МКТП зазначених у свідоцтві. При цьому ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” надається право на використання торговельної марки на території держави України(а.с.51-52, т.7).
Відповідно до ліцензійного договору від 25.11.2015р., укладеного між ОСОБА_8 та ТОВ “Галичина-Табак”, останньому надано за винагороду невиключну ліцензію(невиключні права) на використання торговельної марки(“Етнос Полісся Оригінальна”) щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, згрупованих за класами МКТП зазначених у свідоцтві. При цьому ТОВ “Галичина-Табак” надається право на використання торговельної марки на території держави України(а.с.49-50, т.7).
За приписами ст.1 Закону, знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до пунктів 3, 4 ст.5 Закону право власності на знак засвідчується свідоцтвом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до приписів ст.6 Закону, правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Статтею 6 вищезазначеного закону встановлено, що не можуть одержати правову охорону позначення які:
- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Також, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:
- знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;
- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.
Як зазначалося вище, згідно п.п.1, 2 ст.16 Закону, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.
Згідно ст.18 Закону, власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців. Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
Згідно ст.19 Закону, свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.
Згідно ч.1, 3, 4 ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
За змістом ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності щодо, зокрема, такого об'єкту як торговельна марка (знак для товарів і послуг) є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п.8 ст.16 Закону власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Позивачем не надано суду доказів визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг №188413 від 10.07.2014р.(рішення суду) чи припинення його дії.
Враховуючи, що позивач просить заборонити відповідачам використовувати знак для товарів і послуг, який з дати подання заявки №m201313201 від 25.07.2013р. захищений свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №188413 від 10.07.2014р., яке на час розгляду справи не припинило свою дію згідно ст.18 Закону та не визнане недійсним в судовому поряду(згідно ст.19 Закону), суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ “ТД Міжрегіональні ресурси” в частині заборони відповідачам використання будь-яким способом знака для товарів та послуг за свідоцтвом України від 10.12.2013р. №179728 стосовно всіх товарів 33 класу МКТП, у тому числі у формі поєднання всіх або деяких елементів знака, а саме: фону жовтого кольору; вертикально розміщеного овалу, виконаного червоною лінією; золотої візерункової стрічки; вигнутої краями до низу чотирикутної таблички; слова "ПОЛІССЯ" або його похідних, окремо або разом з іншими словесними елементами, задоволенню не підлягають, так як останні безпідставні та необґрунтовані, непідтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2011р. у справі №11/52-10-2121.
Також слід зазначити, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є неконкретними та носять абстрактний характер. Зокрема, щодо заборони використання будь-яким способом знака для товарів та послуг, також щодо всіх товарів 33 класу МКТП та слова "ПОЛІССЯ" або його похідних, окремо або разом з іншими словесними елементами.
Оскільки відповідачі правомірно використовують захищений свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №188413 від 10.07.2014р.(Знак №2), то й вимоги про вилучення товару маркованого етикеткою “Етнос Полісся Оригінальна” з цивільного обороту та стягнення майнової шкоди в розмірі у розмірі 1349,40 грн., також не підлягають до задоволення.
Окрім того, відповідно до ст.16, 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності.
Згідно приписів ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Враховуючи норми ст.224 Господарського кодексу України та ст.22 ЦК України обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Ухвалами господарського суду Волинської області від 16.12.2015р. та від 15.01.2016р. в позивача було витребувано обґрунтовані пояснення, щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в розмірі 1349,40 грн., розрахунок та докази на підтвердження її розміру.
Позивачем не доведено розмір збитків щодо заявленої вимоги, причинний зв'язок між діями відповідачів та заподіянням збитків позивачеві, протиправність поведінки відповідачів, як заподіювача збитків та вина відповідачів.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Судом приймаються пояснення позивача від 12.01.2016р.(а.с.195, т.6), що видані свідоцтва України на відповідні знаки для товарів і послуг (за заявками №№ m201313200, m201313202, m201313203, m201313204, m201313205, m201313206, m201313207, m201313208, m201313209, m201313210, m201313211, m201313212, m201313214) правового значення для вирішення даної справи не мають, оскільки словесні та комбінаційні позначення у них не є схожими настільки, що їх можна сплутати з Знаком 1, захищеним свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №179728 від 10.12.2013р., виданим Державною службою інтелектуальної власності за заявкою №m201308156 від 08.05.2013р..
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги неконкретизовані(абстрактні) вимоги позивача та його пояснення, що свідоцтва України за №№187602, 187603, 187604, 187605, 187606, 187607, 187608, 187609, 187610, 187611, 187612, 187613, 187614 за вказаними вище заявками правового значення для вирішення даної справи не мають, останні не беруться судом до уваги.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи захищеність Знаку 2 і те, що позивач, в порушення ст.33 ГПК України, належним чином не довів ті обставини на які він посилається в позові, дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними, а також такі, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим прийшов до переконання, що право чи інтерес позивача не порушені. А тому суд відмовляє в позові товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Міжрегіональні ресурси” до товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Табак” та товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” про заборону відповідачам використання будь-яким способом знака для товарів та послуг за свідоцтвом України від 10.12.2013р. №179728 стосовно всіх товарів 33 класу МКТП, у тому числі у формі поєднання всіх або деяких елементів знака, а саме: фону жовтого кольору; вертикально розміщеного овалу, виконаного червоною лінією; золотої візерункової стрічки; вигнутої краями до низу чотирикутної таблички; слова "ПОЛІССЯ" або його похідних, окремо або разом з іншими словесними елементами, вилучення з цивільного обороту товару з незаконно нанесеним знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 10.12.2013р. №179728 марковану етикеткою “Етнос Полісся Оригінальна” та стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 1349,40 грн. з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
у задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено
09.02.2016
Головуючий суддя Вороняк А.С.
суддя Бондарєв С.В.
суддя Якушева І.О.