1[1]
01 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12014100080005326, внесене до ЄРДР 23.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_5 та заступника прокурора м. Києва ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року відносно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Києві, зареєстрована та проживає в
АДРЕСА_1 , раніше судима -
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченої: ОСОБА_7 , -
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України та вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року, постановлено виконувати самостійно.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 05.06.2014 року приблизно о 19 год. 30 хв., знаходячись біля третього під'їзду будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин спровокувала словесний конфлікт з неповнолітньою ОСОБА_9 , в ході якого умисно нанесла останній один удар правою ногою в область лівого стегна, заподіявши неповнолітній ОСОБА_9 тілесне ушкодження у вигляді синця на лівому стегні, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень ( за критерієм тривалості розладу здоров'я).
На даний вирок суду прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_5 та заступником прокурора м. Києва ОСОБА_6 подані апеляційні скарги.
Не заперечуючи фактичні обставини справи, прокурор прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_5 просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_7 скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 160 годин громадських робіт. Відповідно до вимог ст. 72 КК України вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року відносно ОСОБА_7 виконувати окремо, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, остаточно призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Апелянт зазначає, що вирок Святошинського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 від 03.10.2014 року є незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню в частині виду та розміру призначеного судом покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Прокурор зазначає, що судом належним чином не прийнято до уваги та не враховано при визначенні виду та розміру покарання той факт, що засудженою ОСОБА_7 нове кримінальне правопорушення вчинено при обтяжуючих обставинах, а саме - рецидив злочинів, у зв'язку з чим судом неправильно було застосовано найменш суворий вид покарання до ОСОБА_7 . Крім того, прокурор вказує на те, що суд обмежився лише простим переліком обставин, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 , без будь-якого аналізу досліджених документів та наведення зроблених висновків. Крім того, прокурор вказує на те, що не виправданим є призначення судом першої інстанції покарання у виді штрафу особі, яка не має постійного та стабільного заробітку. Не достатньо враховано судом, що ОСОБА_7 має судимість, яка не знята та не погашена у встановленому законом порядку за вчинення корисливого злочину, що свідчить про неможливість обвинуваченої матеріально забезпечити себе, а як наслідок і неможливість виконати покарання у виді штрафу.
Заступник прокурора м. Києва ОСОБА_6 в свою чергу, також не оспорюючи фактичні обставини справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 160 годин громадських робіт. Відповідно до вимог ст. ст. 71, 72, 73 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2013 року, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 20 днів позбавлення волі.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі зазначає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосування Закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме: суд першої інстанції не застосував належним чином положення ст. 71 КК України, бо не врахував, що ОСОБА_7 новий злочин вчинила в період іспитового строку визначеного за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2013 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурорів і просив їх задовольнити, доводи обвинуваченої, яка просила вирок суду залишити без зміни, дослідивши дані про особу обвинуваченої, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог, але вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Як убачається зі змісту апеляційний скарг прокурорів, в них зазначається про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості і порушується питання про призначення більш суворого покарання. При цьому апелянтами не оспорюються висновки суду щодо визнаного судом доведеним обвинувачення.
Згідно до вимог ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків передбачених цією статтею.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що 01 серпня 2014 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100080005326, внесеному до ЄРДР 23 червня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Обвинувальний акт складений слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10 та затверджений прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_11 .
Згідно до положень ч.1 ст. 283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом, який має відповідати вимогам ст. 291 КПК України.
Згідно до положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Зі змісту обвинувального акту в даному кримінальному провадженні убачається, що він містить дані про час повідомлення ОСОБА_7 про підозру, фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на відповідну частину та статтю закону України про кримінальну відповідальність, але в обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З огляду на викладене суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 337 КПК України, розглядав справу за відсутності обвинувачення, висунутого ОСОБА_7 в порядку, передбаченому КПК України, що є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно до вимог п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції розглядав справу відносно ОСОБА_7 за відсутності обвинувачення, висунутого в порядку, передбаченому КПК України, тобто з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції відповідно до положень ч.4 ст. 404 КПК України, то колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
Оскільки в апеляційних скаргах прокурора, який здійснював процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, та заступника прокурора міста Києва ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що їх апеляційні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляційні скарги прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, та заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_________________ __________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/147/2016, Категорія КК: ч. 1 ст. 125
Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_12
Доповідач ОСОБА_1