Справа № 523/8761/15-ц
"11" січня 2016 р.
Суворовський районний суд м.Одеси, в складі:
головуючого судді - Малиновського О.М.,
при секретарі - Шевчук М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №15 в м. Одеса, цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернулося до суду з позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/0054/74/72883 від 06.04.2007р.в загальному розмірі63 995 694,32грн., з яких: 9 632 765,57 грн. - заборгованість по кредиту,8 160 859,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 46 202 069,30 грн. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1, визначивши початкову ціну предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на рівні не нижчому за звичай ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позов мотивований тим, щоГладиш О.Г., яка отримала кредитні грошові кошти, не виконала прийняті на себе зобов'язання. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банкомза договором іпотеки від 10.04.2007р. від майнових поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_4 було прийнято в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився направив до суду заяв про розгляд справи у їх відсутність незважаючи на виклик представника позивача для дачі особистих пояснень.
Представники відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, зазначивши, що пред'явлені позовні вимоги є безпідставні. У судове засідання призначене на 11.01.2016р. не з'явилися без поважних на те причин.
Суд, заслухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Так, з матеріалів справи убачається, що06 квітня2007р. між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль», яке згодом змінило назву на Публічне акціонерне товариства «ОСОБА_1 Аваль» (далі за текстом «Банк») та ОСОБА_2. був укладений договір про надання кредиту №014/0054/74/72883 за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кредитні грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 383800,00 доларів США. ОСОБА_2 в свою чергу, отримавши грошові кошти прийняла на себе обов'язокповернути кредит в повному обсязі не пізніше 06 квітня 2020 року, сплативши за його користування проценти в розмірі 13,25 % річних.
10 квітня 2007р. між Банком та ОСОБА_2 (яка після укладання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3) І.С., ОСОБА_4було укладено іпотечний договір за умовами якого останні, як Іпотекодвці, в рахунок належного виконання прийнятого кредитного зобов'язання ОСОБА_2 за договором № 014/0054/74/72883 передали Банку - Іпотекодержателю, іпотеку у вигляді квартири №104, в будинку №68, по вулиціДніпропетровська дорога, в м.Одесі. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий номер 94.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого Банком відповідно до умов кредитного договору станом на 18 лютого 2015 року нарахована заборгованість на загальну суму63 995 694,32грн., яка включає заборгованість по поверненню кредиту у розмірі365 449,01 дол. США, прострочених процентах в розмірі 309 607,66 дол. США, пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 46 202 069,30грн.
Правовідношення, які виникли між сторонами регулюються пар.6 главою 49 «Забезпечення виконання зобов'язання», пар. 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги п'ятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від5 червня 2003 року№ 898-IV, зокрема ч.1 ст. 33, якої визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 прийнятих на себе кредитних зобов'язань, має право задовольнити їх за рахунок іпотечного майна, власником якого є ОСОБА_3, ОСОБА_4
Разом з тим, пред'явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підстав рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Стаття 39 Закону України «Про іпотеку», визначає зміст всіх необхідних складових, які зазначаються у рішенні суду про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначена відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.
Отже, обрання способу реалізації Іпотекодержателем свого права на задоволення кредитних зобов'язань за рахунок іпотечного майна за рішенням суду, а саме проведення прилюдних торгів або надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки, належить саме Іпотекодержатель.
Проте пред'являючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач не зазначає спосіб звернення передбачений ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотек». Суд в свою чергу, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності сторін позбавлений права з власної ініціативи застосовувати у рішенні суду той чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частина 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичай ціни на цей вид майна.
Зі змісту статей 10,60 ЦПК України убачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, є письмові докази, які, як правило подаються в оригіналі, якими є будь-які документи , акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, а так саме і на підставі висновку експерта (ст.ст.64, 66 ЦПК України).
Згідно ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
В порушення зазначених вище вимог, позивач, пред'являючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не надав суду оцінки іпотечного майна, а так саме і не досяг такої згоди з відповідачами. Незважаючи на виклик представника позивача у судове засідання для надання особистих пояснень, а також з метою роз'яснень, у відповідність до ч.4 ст. 10 ЦПК України, наслідків вчинення або не вчинення певних процесуальних дій, представник позивача у судове засідання не з'явився, обмежившись направленням до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Отже, поставлені вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення його способу, а також із зазначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичай ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, суперечить вимогам ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», та в цій частині є недоведеними, не підтверджені належними та допустимими доказами. Такі правові позиції були викладені у постановах ВСУ № 6-1935цс/15, 6-1309цс/15, 6-1561цс/15, 6-146цс/15.
Зважаючи на викладене, у задоволенні пред'явленого позову слід відмовити в зв'язку з недоведеністю ринкової вартості іпотечного майна, а також не обранням способу захисту свого порушеного права за рахунок іпотечного майна.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88,154,209,212-215 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог публічногоакціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дняотримання копії ріш ення суду.
Суддя -