Справа №490/5543/15-ц 04.02.2016 04.02.2016 04.02.2016
Провадження №22-ц/784/311/16
Категорія 5 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2
4 лютого 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шаманської Н.О.,
суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачки - ОСОБА_5 та її представника - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2015 року, ухваленого за позовом
ОСОБА_7
до
ОСОБА_5
про усунення перешкод у користуванні власністю,
У червні 2015 р. ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_5 належить квартира № 5 у вказаному будинку, яка знаходиться навпроти квартири позивача. Земельна ділянка, на якій розташовані зазначені об'єкти нерухомості, знаходиться у спільному користуванні.
В 1995 р. позивач оформив збудовану прибудову до вищезазначеної квартири , у зв'язку з чим загальна площа квартири збільшилась на 81,2 кв.м. Розпорядженням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів від 11 липня 1996 р. позивачу надано дозвіл на відкриття магазину з відокремленням площі магазину від квартири. У зв'язку з цим, позивач зробив окремий вхід, шляхом встановлення металевих дверей на зовнішній стіні квартири.
Відповідачка також провела реконструкцію своєї квартири, збудувала прибудову та перевела квартиру у нежитлове приміщення, для розміщення магазину продовольчих товарів.
Між сторонами склалися неприязнені стосунки, з приводу будівництва та користування прибудовами. У квітні 2014 р. відповідачка самовільно заварила встановлені позивачем металеві двері в квартиру, зрізала замок, поставила власні металеві двері на проході до дверей квартири позивача, на які повісила власний замок, та заклала прохід будівельними матеріалами, чим створила позивачу перешкоди у користуванні належної йому власністю.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом демонтажу металевих дверей, встановлених на проході між квартирами № 1 та № 5 по вул. Акіма, 17 у м. Миколаєві та розварити вхідні двері до кв. № 1за вищезазначеною адресою.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2015 р. позов задоволено. Постановлено усунути ОСОБА_7 перешкоди у користуванні квартирою № 1 по вул. Акіма, 17 в м. Миколаєві та зобов'язати ОСОБА_5 розварити вхідні двері до квартири № 1 за вищезазначеною адресою. Крім того, зобов'язано ОСОБА_5 демонтувати металеві двері, встановлені на проході між квартирою № 5 по вул. Акіма, 17 у м. Миколаєві. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини, та не дав їм належної оцінки , просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.
Так, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння за сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст.ст. 57-59 ЦПК України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки ( п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Судом встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належить АДРЕСА_2. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить суміжна квартира № 5 за цією ж адресою.
27 квітня 1995 р. ОСОБА_7, на підставі рішення Центральної районної ради народних депутатів від 27 квітня 1995 р., оформив збудовану прибудову до вищезазначеної належної йому квартири, у зв'язку з чим загальна площа квартири збільшилася. Вподальшому, в процесі експлуатації вищезазначеної квартири, позивач додатково здійснив її переобладнання та внутрішнє перепланування, внаслідок чого частина квартири була переобладнана в магазин продовольчих товарів. У зв'язку з відокремленням площі магазину від квартири, позивач зробив до квартири № 1 окремий вхід шляхом встановлення металевих вхідних дверей на суміжній зовнішній стіні будинку, яка знаходиться напроти належного ОСОБА_5 нерухомого майна.
Розпорядженням адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 141-р від 17 червня 2014 р. , квартиру АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію після вищезазначеного внутрішнього перепланування та переобладнання.
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Миколаївської міської ради від 19 червня 2009 р. № 35/50 ОСОБА_5 передана в оренду строком на один рік, земельна ділянка площею 54 кв.м для розміщення та обслуговування приміщень магазину продовольчих товарів по вул. Акіма, 17 . На підставі чого та відповідно до поданого робочого проекту по реконструкції та будівництву, погодженого з компетентними органами, відповідачкою ОСОБА_5 13 серпня 2008 р. отримано дозвіл ДАБК у Миколаївській області про проведено реконструкцію належної їй квартири.
Між сторонами склалися неприязнені стосунки, що було предметом розгляду судами спорів, пов'язаних з користуванням належного їм нерухомого майна.
Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що у квітні 2014 р. відповідачка самовільно заварила встановлені позивачем металеві двері в квартиру, зрізала замок, поставила власні металеві двері на проході до дверей квартири позивача, на які повісила власний замок, чим створила позивачу перешкоди у користуванні належної йому власністю.
Відповідачка у суді першої інстанції заперечувала факт заварення нею металевих дверей до квартири позивача та пояснила, що металеві двері на проході встановила після того як побачили, що двері до квартири позивача заварені сваркою.
Факт заварення металевих дверей до квартири позивача та встановлення на проході металевих дверей підтверджується протоколом огляду місяця події та фототаблицею до нього (а.с. 21-25), складених слідчим Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, а також поясненнями свідка ОСОБА_9, яка підтвердила факт, що особисто бачила, як чоловік відповідачки заварював вхідні двері до квартири позивача.
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що позивачу створені перешкоди у користуванні належною йому квартирою.
Враховуючи, зазначенні обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що створені позивачу перешкоди підлягають усуненню та вірно зобов'язав відповідачку розварити вхідні, зі сторони двору, металеві двері до квартири АДРЕСА_3 та демонтувати металеві двері, встановлені на проході між квартирами № 1 та № 5 за цією ж адресою.
Посилання відповідачки на те, що встановлені позивачем металеві двері встановлені з порушенням будівельних норм та правил й створюють небезпеку для житлового приміщення в цілому, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки зазначені обставини були предметом розгляду по іншій цивільній справі між цими ж сторонами й рішенням Центрального районного суду від 14 квітня 2010 р. не встановлено порушень прав власників квартири № 5 за адресою вул. Акіма, 17 у м. Миколаєві у зв'язку з встановленням власником квартири № 1 металевих дверей. Зазначені обставини й стали підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом демонтажу вищезазначених металевих дверей. (а.с. 45-46).
До того ж, розпорядженням адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 141-р від 17 червня 2014 р., квартиру АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію після вищезазначеного внутрішнього перепланування та переобладнання, включаючи встановлені позивачем металеві двері до вищезазначеної квартири.
Доводи відповідачки про те, що ні вона, ні її чоловік не заварювали вхідних дверей до квартири № 1, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
До того ж, тривалість конфлікту, який існує між сторонами з приводу встановлення дверей до квартири № 1, свідчить про наявність між ними неприязнених стосунків, а тому дії відповідачки щодо заварювання дверей й встановлення на проході металевих дверей є наслідком цих відносин.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Н.О.Шаманська
Судді: О.О.Данилова
ОСОБА_11