Справа №490/7382/15-ц 04.02.2016 04.02.2016 04.02.2016
Провадження №22-ц/784/353/16
4 лютого 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Гавор В.Б.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_2
до публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит»
про стягнення коштів за договором банківського вкладу
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
Позивач зазначав, що 16 жовтня 2014 року уклав з АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» договір строкового банківського вкладу, за яким банк відкрив йому депозитний рахунок у банківському металі - золоті загальною вагою 4 тройських унції або 124, 41 грам банківського металу зі сплатою 3 % річних на строк до 16 квітня 2015 року. 16 квітня 2015 року він звернувся з заявою про повернення вкладу з нарахованими процентами, а 7 липня 2015 року - з заявою про повернення вкладу у перерахунку на національну валюту, що відповідачем здійснено не було.
Посилаючись на порушення АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» умов договору банківського вкладу та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив стягнути вклад (4 тройських унції або 124, 41 грам металу) у еквіваленті 103 937, 10 грн., процентів у розмірі 1 562, 27 грн., а також 5242, 06 грн. інфляційних втрат, 1942, 08 грн. пені (3% річних), 10 393, 71 грн. відсотків за прострочення зобов'язання з переказу коштів, 5 000 грн. моральної шкоди та 2 000 грн. витрат на правову допомогу.
Представник АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» за дорученням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» ( далі - Фонд) подав заперечення, якими позов не визнав. Апелянт посилався на віднесення АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» до категорії неплатоспроможних з 19 вересня 2015 року, запровадження процедури виведення банку з ринку та дію спеціальної процедури задоволення вимог кредиторів, що перешкоджає задоволенню позову у визначений позивачем спосіб.
У судовому засіданні сторони участі не приймали.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт посилався на помилковість висновків суду про відсутність підстав для задоволення його позову до банку.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16 жовтня 2014 року між АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір № 326933/64045/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі (золото) без фізичної поставки (далі - Договір), за яким банк відкрив клієнту депозитний рахунок № 2630.1.020762.002 у банківському металі золоті для розміщення без фізичної поставки та без фіксації номіналу зливків банківський метал номінальною вагою 4 тройських унції або 124,41 грам металу на строк з 16 жовтня 2014 року по 16 квітня 2015 року з нарахуванням та виплатою процентів за ставкою 3% річних (а.с. 8-9).
Відповідно до пункту 2.3 Договору повернення вкладу та нарахованих на нього процентів здійснюється у день закінчення строку дії договору. Банк повертає клієнту вклад у банківському металі та виплачує нараховані проценти шляхом перерахування без фізичної поставки банківського металу (вкладу) з депозитного рахунку на поточний рахунок клієнта (№ 2620.3.020762.003) у банківському металі, відкритий у банку (а.с. 10,11).
16 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до банку з заявою про повернення банківського вкладу та процентів (а.с. 12).
14 травня 2015 року банк повідомив позивача про обмеження видачі вкладів, в тому числі і в банківських металах, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 3 березня 2014 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», запропонувавши отримувати вклад частинами, або отримувати вклад в національній валюті за курсом купівлі на час проведення операції, або перерозмістити вклад у банківському металі на новий термін (а.с. 13).
7 липня 2015 року ОСОБА_2 подав заяву про перерахування вкладу в національну валюту та переведення коштів у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (а.с. 14), на яку відповідь не отримав.
Відповідно до статті 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
Згідно із частиною 1 статті 1074 ЦК обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
З матеріалів справи вбачається, що постановою правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2015 року № 171 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року (а.с. 48-49).
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 та Кредит» та рішення Фонду від 18 грудня 2015 року №230 розпочато процедуру ліквідації АТ «ОСОБА_3 та Кредит» ( а.с. 79-81).
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4255 ( далі - Закон №4255) тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом.
Ліквідація банку є процедурою припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, що відповідає змісту пункту 6 статті 2 Закону № 4255.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону №4255 є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації, в тому числі обмеження задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, передбачені статтею 36 Закону № 4452.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої цієї норми під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Одним із шляхів виведення неплатоспроможного банку з ринку є наступне прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку ( пункт 1 частини 2 статті 39 Закону №4255).
Наслідки початку процедури ліквідації банку передбачені статтею 46 Закону №4255. Відповідно до частини 2 цієї статті з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку, органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) та припиняється тимчасова адміністрація. Банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Порядок та організація роботи по задоволенню вимог кредиторів, в тому числі і вкладників банку, в межах процедури ліквідації банку передбачені статтею 49 Закону № 4255.
Отже, виходячи зі змісту цього закону, задоволення вимог вкладників неплатоспроможного банку з часу введення тимчасової адміністрації, а тим більш в межах процедури ліквідації банку, як спеціальної процедури, унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4255.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року (справа № 6-2001цс15) та має враховуватись при застосуванні судами таких норм права.
Не змінює цього правила і положення пункту 10 частини 4 статті 26 Закону №4255 про те, що Фонд не гарантує кошти за вкладами у банківських металах.
Задоволення вимог вкладників, що перевищують гарантований Фондом розмір відшкодування (200 тисяч гривень) або вкладу, що не підпадає під гарантію Фонду, та інших кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку, у черговості, визначеній статтею 52 Закону № 4255.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що Закон № 4255 не містить заборони звернутись до суду, а відтак відсутні і підстави для відмови в позові.
Недопустимість обмеження права на судовий захист є конституційним принципом, якому закон № 4255 не суперечить. Необхідність дотримуватись порядку заявлення вимог кредиторами до банку не позбавляє такого кредитора права звернутись до суду при наявності спору, що виник в межах здійснення процедури ліквідації.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що в порядку реалізації прав кредитора (стаття 49 Закону № 4255) в межах процедури ліквідації між сторонами виник спір.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від7 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: І.В.Лівінський
ОСОБА_5