Справа № 127/24946/15-ц Провадження № 22-ц/772/329/2016Головуючий в суді першої інстанції Гриневич В. С.
Категорія 43 Доповідач Рибчинський В. П.
03 лютого 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Вінницької області в складі:
головуючого: Рибчинського В.П.,
суддів: Берегового О.Ю., Іванюка М.В.,
при секретарі: Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням, -
В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про визнання права користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що починаючи з лютого 2008 року та по даний час вона проживає в гуртожитку за адресою: м. Вінниця вул. Родіона Скалецького, буд. 31, кім. НОМЕР_1 на підставі ордеру за №150 від 20 лютого 2008 року, який був виданий Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І. Пирогова, де вона працює медичною сестрою. Будівля гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, знаходиться у власності Вінницької обласної ради та перебуває на балансі Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. Рішенням Вінницької обласної ради від 20 червня 2013 року №569 було вирішено передати до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці будівлі гуртожитку по вул. Р. Скалецького, 31, у м. Вінниця. Однією з умов його передачі є реєстрація місця проживання мешканців відповідно до займаних кімнат. Натомість, мешканці зареєстровані по зазначеній адресі без зазначення номерів кімнат. Позивачу відомо, що мешканці гуртожитку неодноразово звертались до адміністрації закладу, на балансі якого знаходиться гуртожиток, про проведення перереєстрації мешканців, однак отримали відмову, оскільки такі дії не належать до компетенції закладу. Також позивачу відомо, що мешканцями гуртожитку були отримані відповіді від ВОКЛ ім. Пирогова, Департаменту охорони здоров'я, Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької державної адміністрації, Управління обласної комунальної власності, які рекомендують звернутися до органів Державної міграційної служби. Однак, Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області було надано відповідь, в якій повідомлялось, що на даний час житлове приміщення знаходиться на балансі Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова, а тому, у разі наявності, необхідно поновити ордер чи надати клопотання від розпорядника житла, щодо реєстрації до окремої кімнати, або договір найму (піднайму, оренди), або відповідне судове рішення про вселення в кімнату, визнання права на користування конкретною кімнатою, про спонукання здійснити реєстрацію місця проживання в конкретній кімнаті. Враховуючи вищевикладене позивач змушена звернутися до суду та просить визнати за нею право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою НОМЕР_1 що розташована в будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, (гуртожиток) право користування частиною житлового приміщення площею 5,96 кв.м. в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1
Не погодившись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2015 року та залишити заяву без розгляду.
ОСОБА_2 також звернулась з апеляційною скаргою, в якій ставить питання щодо скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2015 року та задоволення позовних вимог в повному обсязі, зокрема: визнати за ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою НОМЕР_1 що розташована у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до ордеру №150, який виданий 20.02.2008 року Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І. Пирогова, медсестрі ОСОБА_2 надано право на вселення в гуртожиток АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Як вбачається з довідки без номера та дати, виданої Вінницькою обласною клінічною лікарнею імені М.І. Пирогова, а також акту за підписом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 дійсно проживає в гуртожитку медпрацівників за адресою: АДРЕСА_1, станом на 02.10.2015р. заборгованості по оплаті за гуртожиток і комунальні послуги не має (а.с. 7, 8).
ОСОБА_2, 1984 року народження та її неповнолітній син ОСОБА_8, 2015 року народження, займає 1-е ліжко-місце в кімнаті НОМЕР_1 кухня та санвузол знаходяться в загальному користуванні, її сусідкою є ОСОБА_3, яка займає 1-е ліжко-місце площею 6,45 кв.м. На ім'я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 на оплату за проживання в кімнаті АДРЕСА_1 оплата за користування цією кімнатою проводиться з 2008 року, станом на 12.11.2015р. заборгованості по оплаті за гуртожиток і комунальні послуги немає. Вказані обставини підтверджуються відповідними довідками від 12 листопада 2015 року № 01-1-23/2848, виданими Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І. Пирогова, квитанціями про сплату комунальних платежів, а також актом, складеним мешканцями вказаного гуртожитку (а.с. 9-19).
На підставі ордеру №139, який виданий 03.07.2007 року Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І. Пирогова, медсестрі ОСОБА_3 також надано право на вселення в гуртожиток АДРЕСА_1 (а. с. 65), яка мешкає в кімнаті НОМЕР_1 і яка також не має заборгованості по оплаті за гуртожиток та комунальні послуги (а.с. 66-72).
Відповідно до рішення 29 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27 лютого 2013 року № 1199, узгоджені пропозиції органів, уповноважених управляти державним майном щодо безоплатної передачі майна в комунальну власність територіальної громади м. Вінниця згідно з переліком. Відповідно до Переліку до зазначеного рішення, такій передачі підлягає і гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, що закріплений за Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І.Пирогова.
20 червня 2013 року Вінницькою обласною радою на 16 сесії 6 скликання прийнято рішенням, з врахуванням рішення 29 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27 лютого 2013 року № 1199, передати безоплатно зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області, з балансу Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова у комунальну власність територіальної громади міста Вінниці будівлю гуртожитку загальною площею 3386,3 кв.м, балансовою вартістю 479513,00, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з інженерними комунікаціями та технічними пристроями. (а.с. 47).
Відповідно до доручення першого заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації Гижка А., під його головуванням була створена комісія на вирішення якої поставлено завдання стосовно опрацювання проблемного питання щодо реєстрації мешканців гуртожитку та внесення пропозицій щодо його вирішення.
Листом №14/3-2 від 14.11.2015р. Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області було надано відповідь позивачу, в якій повідомлялось, що на даний час житлове приміщення знаходиться на балансі Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова, а тому, у разі наявності, необхідно поновити ордер чи надати клопотання від розпорядника житла, щодо реєстрації до окремої кімнати, або договір найму (піднайму, оренди), або відповідне судове рішення про вселення в кімнату, визнання права на користування конкретною кімнатою, про спонукання здійснити реєстрацію місця проживання в конкретній кімнаті. (а.с. 45).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, ОСОБА_2 як і ОСОБА_3 були вселені в кімнату № НОМЕР_1 площею 11,92 кв.м., ( на 1ліжко-місце кожна), з моменту вселення та по теперішній час проживають в ній на законних підставах, з видачею спеціального ордера, а тому вважаються такими, що вже набули право користування цим приміщенням.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне:
Серед основних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_10 проголошує право на житло. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений з нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист.
Статтею 6 ЖК України визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Правовий режим гуртожитків урегульовано главою 4 цього Кодексу.
Згідно зі ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають із підприємством у трудових відносинах.
Порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються Примірним положенням про гуртожиток, яке затверджене Радою Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208.
Як вже було встановлено судом першої інстанції 20 лютого 2008 року Вінницькою обласною клінічною лікарнею ім. М.І. Пирогова ОСОБА_2 був виданий ордер № 150, яким останній було надано право на вселення в гуртожиток АДРЕСА_1.
Відповідно до пунктів 9 і 10 Примірного положення про гуртожиток, яке затверджене Радою Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 та ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу.
Отже, ОСОБА_2, отримавши спеціальний ордер на вселення в гуртожиток, вселившись в нього, набула право на користування житловим приміщення гуртожитку, а тому її звернення до суду з позовними вимогами про визнання права користування житловим приміщенням є недоречним.
Суд на зазначені обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: В.П. Рибчинський
Судді: О.Ю. Береговий
М.В. Іванюк