Справа № 227/76/2012 Провадження № 22-ц/0290/1918/2012Головуючий в суді першої інстанції:ОСОБА_1
Категорія: 22 Доповідач: Жданкін В. В.
25.06.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Жданкіна В.В.
суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.
при секретарі: Агеєвій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.05.2012 року у справі за позовом представника ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю “Заріччя”про розірвання договору оренди, -
05 березня 2012 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ТОВ “Заріччя”про розірвання договору оренди земельної ділянки площею: 2,3581 га, що належить ОСОБА_2, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 965867 від 30 березня 2005 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 квітня 2008 року між позивачем та ТОВ “Заріччя”було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040885000339 від 22.05.2008 р. Орендар, відповідач ТОВ “Заріччя”не виконує свої обов'язки, передбачені пп. 1 п. 9.4. ст. 9 зазначеного договору, а саме: виплати орендної плати відбувалися без урахування встановленого індексу інфляції. Також позивачем зазначено, що виплати орендної плати в натуральній формі здійснювались по діючим цінам на продукцію, в порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 672 “Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову”від 23 квітня 1999 р.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.05.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає зазначене рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 2,3581 га відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 965867 від 30 березня 2005 року
02 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040885000339 від 22.05.2008 р.
Відповідно до пп. 3.1 зазначеного договору, його укладено на десять років. Відповідно до пп. 12.4 зазначеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Згідно п. 1 пп. 9.4 договору, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, що передана в оренду.
Пп. 4.1, 4.2, 4.3., 4.4. договору передбачено, що розмір орендної плати становить 993 грн. 98 коп., що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, орендна плата вноситься до 1 грудня кожного року оренди.. За домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі або відробітковій формі по діючим цінам на продукцію, роботи, послуги.
Відповідно до платіжної відомості № 1\1 на видачу орендної плати за землю, позивачем за 2008 рік отримана орендна плата за землю у розмірі 750 грн. 00 коп., що становить встановлений договором оренди розмір плати за землю з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року та пп. 4. 6 договору.
Відповідач виплачував позивачу орендну плату, встановлену договором, з урахуванням індексів інфляції на відповідний орендній платі рік, з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб. Оскільки позивачем не наведено доказів того, що недоплатою орендної плати за 2008 рік в сумі 09 грн. 88 коп. позивача було значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, до того ж зазначена сума була доплачена позивачу у 2009 році, суд не може вважати таку шкоду істотною. З матеріалів справи не вбачається проведення позивачу оплати за оренду землі в натуральній формі, а тому посилання представника позивача на неправильність проведення такої оплати є безпідставними.
За 2010 рік позивач отримав 927 грн. 04 коп. орендної плати за землю, що становить встановлений договором розмір орендної плати з урахування індексації з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб. За 2011 рік позивач отримав 927 грн. 04 коп., що становить розмір орендної плати, встановленої договором з урахуванням індексу інфляції з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб.
Відповідач виплачував позивачу орендну плату, встановлену договором, з урахуванням індексів інфляції на відповідний орендній платі рік, з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб.
Договір оренди землі відповідає вимогам ст. ст. 13, 15 Закону України “Про оренду землі”.
Підстав для розірвання договору оренди землі, визначених ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України не вбачається, оскільки відсутні докази істотних порушень договору відповідачем, або систематичної несплати орендної плати.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”від 29.12.1976 року рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.
Керуючись ст. ст. 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.05.2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: